Тимошенко О. С.

Викладач

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ІСТОРИЗМІВ ТА АРХАЇЗМІВ

В ІСТОРИЧНИХ ТВОРАХ НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ В. СКОТТА «АЙВЕНГО»

У історичних романах застарілі слова виконують різноманітні функції і тим самим збагачують образність мови художнього твору.

При обранні виразних засобів в мові історичного твору перед письменником постає завдання обробки сучасної йому мови так, щоб це не суперечило художній і історичній правді. Не випадково при зображенні історичної реальності В. Скотт широко використовує назви історичних реалій, найменування службових чинів і соціального положення осіб, що характеризують далеке минуле, назви установ, організацій, згадувані історичні події, назви предметів побуту незважаючи на труднощі сприйняття що читає, знаходячись у владі задуму твору і поставленого художнього завдання. Їх широкий діапазон пояснюється різноманіттям сфер суспільного життя і побуту, зображених в романі “Айвенго”. Проте вони ретельно відібрані письменником як з погляду їх характерності, історичної значущості, так і доступності сучасному читачеві.

Використовує В. Скотт архаїзми і на позначення соціального статусу людини. Наприклад, слово chivalry (‘According to the due order of chivalry’), що позначало поняття рицарська гідність. Архаїзм повертає читачів у старі часи, сприяє відтворенню відчуття присутності в лицарській епосі. Тобто письменник розширює уявлення про лицаря, що сформувалось у XVIII столітті, де лицарство асоціювалось лише з набором ідеальних якостей: благородство, високий прояв духу. На читача повинно було впливати поєднання в одному слові двох значень – відомого з повсякденного ужитку і архаїчного. Засобом історичної стилізації виступають і слова varlet і dame. Іменник dame використовувався письменником у двох архаїчних значеннях: домашня господиня і дружина лицаря. З XVIII століття іменник dame став вживатись лише на позначення знатної, вишуканої, благородної жінки, тобто зв'язок із застарілим значенням зберігся, але трансформувався відповідно до реалій часу.

Кількісна насиченість історизмами, що властива мові історичного роману В. Скотта “Айвенго”, не є єдиним засобом достовірного відтворення часу, що зображується. Досягненню останнього значною мірою сприяє уміле стилістичне використання мовних форм минулого, їх майстерний розподіл в системі твору в цілому, майстерність письменника давати глибоко типові і в той же час яскраві індивідуальні мовні характеристики персонажів на основі тонкої диференціації соціально-мовних стилів описуваного часу. Такий опис сприяє індивідуалізації персонажів і оповіді.

Їх використання створює також атмосферу піднесеності, героїзації подій і персонажів, а іноді й романтизованою гіперболізацією подій минулого. Проте основна їх функція – відтворення колориту часів, в які розгортається сюжет. Деякі історизми та архаїзми розширюють функціональні можливості поетичного слова-образу і переходять в розряд слів-символів.

У художньо-історичній літературі історизми й архаїзми об'єднує хронологічна інформація, орієнтована ретроспективно. Історична стилізація є неминучим прийомом при перекладі, якщо час написання оригіналу значно дистанційовано від часу виконання перекладу. Проблемі перекладу творів далеких епох присвячено чимале число досліджень. Дослідники сходяться в тому, що при перекладі історичних текстів перекладач може піти двома шляхами: “наблизити час оригіналу”, тобто удатися до історизації, або модернізувати текст і тим самим “віддалити час оригіналу”.

Список використаної літератури

1) Волченко И.М. Архаизмы и историзмы в составе фразеологических единиц современного языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. – К., 1995. – 19 с.

2) Гайдученко Г. М., Дубіковська Л. В. Застаріла лексика як джерело стилістичного збагачення художньої мови // Актуальні проблеми розбудови національної освіти. – Київ – Херсон : 1997. – С. 47 – 50с.

3) Лукинова М. Ю., Макаренко Е. И., Скороходько С. А. Стилистическая доминанта исторической хроники и передача исторического колорита // Коммуникативная направленность текста и его перевод. – Киев : 1988. – С. 153

4) Николаев П. А. Историзм в художественном творчестве и в литературоведении. – М. : МГУ, 1983. – 366 с.