Саловарова Т.С.
Запорізький національний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Сабадаш В.П.

ТАКТИКА ДОПИТУ НЕПОВНОЛІТНІХ СВІДКІВ

Допит є найбiльш поширеним засобом отримання доказiв. Його суть полягає в отриманнi вiд допитуваної особи достовiрних вiдомостей про обставини, що мають значення для встановлення iстини у кримінальному провадженні. Це положення стосується також допиту неповнолiтнього свiдка. Вiдразу слiд зауважити, що допит неповнолiтнiх як свiдкiв повинен мати мiсце лише у крайнiх випадках, коли без їх свiдчень не можна установити iстину.

Дана тема стала предметом дослідження таких вчених – юристів, як: Коваленко Є.Г., Коновалов В.А., Маляренко В.Т., Салтевський Л.В., Стахівський С. та ін.

Питання допиту неповнолітнього регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України, а саме ст. 226, у якій зазначається, що допит проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

Допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання [1].

Особливими тактичними прийомами, що застосовуються пiд час допиту неповнолiтнiх, є роз’яснення важливостi повiдомлення правдивих показань, демонстрування поiнформованостi про обставини життя допитуваного, його iнтереси, роз’яснення сутностi та значення пред’явлених i оголошених матерiалiв.

Неповнолiтнi, як правило, допитуються у формi бесiди, оскiльки в них ще малий запас слiв i вони не завжди можуть побудувати зв’язну вiльну розповiдь. Неприпустимо перебивати пiдлiтка пiд час розповiдi, виражати йому недовiру. Формулювати питання треба з врахуванням вiку i розумового розвитку свiдка, щоб вони були короткими.

Розмовляти з неповнолiтнiм слiдчий повинен рiвним i спокiйним тоном. Але якщо перед слiдчим сидить розв’язний пiдлiток, який веде себе з викликом, то з ним треба дотримуватись бiльш суворого й офiцiйного тону. Однак, в розмовi з пiдлiтком треба уникати насмiшок, окрикiв або iнших якихось зауважень, якi принижують гiднiсть пiдлiтка, його почуття. При допитi неповнолiтнього свiдка можна зустрiтись з таким фактом, що вiн або з самого початку не хоче говорити, або доводить свою розповiдь до певних моментiв i припиняє. Це пояснюється рiзноманiтними причинами, в залежностi вiд яких i повиннi застосовуватись вiдповiднi тактичнi прийоми допиту. Причиною такої поведiнки свiдка може бути замкнутий характер, сором’язливiсть, дiя на нього незвичної офiцiйної обстановки. Розговорити такого свiдка можна в процесi бесiди на близькi i цiкавi йому теми.

Присутність лікаря при допиті неповнолітнього свідка віком до 16 років може бути визнана слідчим необхідною в разі відсталості у фізичному чи розумовому розвитку допитуваного, його хворобливості.

Присутність батька, матері чи іншого законного представника свідка може сприяти захисту його законних інтересів, встановленню з ним психологічного контакту і отриманню повних і правдивих показань. Перед викликом законного представника до участі в допиті слідчий повинен з'ясувати, чи не є він особисто заінтересованим в показаннях неповнолітнього і які між ними стосунки [2].

Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивих показань. Слідчий не повинен використовувати постановку запитань, що мають елементи навіювання (навідні питання). Постановка навідних питань нерідко є причиною виникнення добросовісних помилок у показаннях.

При допитi важливим є встановлення непримусового контакту з неповнолiтнiм свiдком, створення при цьому доброзичливої обстановки.

Тривалість допиту неповнолітніх повинна визначатись не тільки завданнями, які поставлені перед слідчими органами, але перш за все індивідуально-психологічними віковими особливостями допитуваних. На думку М.М. Коченова продуктивно можуть давати свідчення: діти 3-5 років біля 15-20 хвилин; діти 5-7 років – в межах 20-25 хвилин; діти 7-10 років – від 25 до 35 хвилин. Якщо за цей час не все вдалось з’ясувати, обов’язково потрібно зробити перерву на допиті [3].

Враховуючи викладене, можна зробити висновок про те, що при проведенні допиту неповнолітніх, ефективного результату можна досягти тільки у разі врахування усіх істотних особливостей та належної підготовки до відповідної слідчої дії.

Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс від 13 квітня 2012 року № 4651-VI[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%E4%EE%EF%E8%F2

2. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник / Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.

3. Коченов М.М. Психология допроса малолетних свидетелей: методическое пособие / М.М. Коченов, Н.Р. Осипова. – М.: Юрид. лит., 1984. – 43 с.