Іваненко Н.Г.
Студентка
Запорізького національного університету
ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ТРУДОВИХ ПРАВ МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ
Складна політична ситуація в Україні
і проведення мобілізації виявили потребу в додатковому правовому регулюванні
суспільних відносин у різних сферах життя, зокрема, у сфері праці й соціального
захисту населення.
Після прийняття першого Указу Президента України від 17.03.2014
№303/2014 «Про часткову мобілізацію» постало багато питань щодо подальшої долі
трудових правовідносин працівників, які попали під мобілізацію, а також
правильного їх оформлення. Перші роз’яснення компетентних органів державної
влади з’явилися лише в квітні1, а до того кадровики роботодавців, чиї
працівники були призвані на військову службу під час мобілізації, проводили їх
звільнення за п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП
України), що передбачав припинення трудового договору в разі призову або вступу
працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову)
службу.
1 квітня 2014 року набув чинності Закон
України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення
проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII, яким внесено зміни
до законодавчих актів України, у тому числі й до КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про
військовий обов’язок і військову службу» та частини третьої статті 119 КЗпП
України працівникам, які проходять військову службу за призовом під час
мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується
збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.
Середній заробіток працівнику
нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995
року №100.
З 8 червня 2014 року набрав чинності
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації»
від 20.05.2014 №1275-VII, яким були внесені зміни до низки чинних законодавчих
актів України, зокрема, Кодексу законів про працю України, Кодексу України про
адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України
«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про
пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших
осіб», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов’язок
і військову службу», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування» тощо.
Згідно із змінами, внесеними цим Законом
до частини 3 ст. 119 КЗпП, за працівниками, призваними на військову службу за
призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року,
зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток
на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову,
незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із
бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів держбюджету
в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень цього Закону дію частини 3
ст. 119 КЗпП України у новій редакції поширено на громадян України, які,
починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу
Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію». Крім того,
Законом від 20.05.2014 №1275 були внесені зміни до пункту 3 ст. 36 КЗпП
України, відповідно до якого підставами для припинення трудового договору є
призов або вступ працівника чи власника – фізичної особи на військову службу,
направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на
військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не
більше одного року.
Фахівці Державної інспекції України з
питань праці пояснюють, що зазначені гарантії поширюються на всіх працівників,
призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які
вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням.
Підставою для надання таких гарантій працівникові є повістка військового
комісаріату про призов працівника на військову службу.
Таким чином, всі працівники, які були
звільнені з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв’язку із
призовом на військову службу під час мобілізації, мають бути поновлені
роботодавцем на роботі у зв’язку із набуттям чинності Законом від 20.05.2014
№1275. Поновлення на роботі здійснюється шляхом скасування наказу про
звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки (за її наявності на
підприємстві, в установі, організації) та особової справи (особової картки)
працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов’язаний
повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного
проживання) листа із доданням копії наказу.
Починаючи з дати звільнення працівнику
також має бути нарахована середня заробітна плата без нарахування податків та
єдиного соціального внеску. Відмова роботодавця від скасування наказу про
звільнення працівника у зв’язку із призовом на військову службу під час
мобілізації та/або невиплата середньої заробітної плати є порушенням
законодавства про працю і тягне за собою відповідальність, передбачену
законодавством (кримінальну, адміністративну та дисциплінарну). У разі
надходження звернень працівників, звільнених на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП
України під час мобілізації, територіальні державні інспекції з питань праці
мають провести позапланову перевірку і у разі виявлення порушень вжити заходів
в межах повноважень щодо усунення порушень та притягнення до відповідальності
винних посадових осіб.
Що ж до компенсації роботодавцям із
державного бюджету середнього заробітку працівникам, за якими зберігається
місце роботи і посада під час мобілізації, на особливий період, то будь-яких
роз’яснень, чи це має бути затверджений Кабінетом Міністрів України новий
порядок, чи необхідно користуватися досі чинними нормативними актами, поки що
нема. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 №1644
«Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення
військовозобов’язаних та резервістів», зокрема, пункту 2, виплата середнього
заробітку військовозобов’язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори,
проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють
призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок
коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та
інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво
військовими формуваннями.
Наказом Міноборони України від 12.03.2007
№80 затверджено Інструкцію про умови виплати грошового забезпечення та
заохочення військовозобов’язаних та резервістів. Згідно з п. 7 цієї Інструкції
за військовозобов’язаними, призваними на збори, зберігається на весь період
зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи,
займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах.
Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або
вповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня
отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації
установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.
Виплата середнього заробітку
військовозобов’язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами,
установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з
подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п. 11
Інструкції).
Підприємства, установи та організації для
покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним,
призваним на збори, подають до військового комісаріату, у якому перебувають на
обліку військовозобов’язані, рахунки, котрі акцептуються першими відділами
(відділеннями) військових комісаріатів і передаються до фінансово-господарчих
відділень для оплати. До рахунків додаються відомості на виплату середньої
заробітної плати, нарахованої військовозобов’язаним, призваним на збори, згідно
з цією Інструкцією за встановленою формою (п. 12 Інструкції).
Підсумовуючи викладене, слід зазначити,
що основні питання забезпечення трудових прав мобілізованих працівників на
державному рівні врегульовані.
Література:
1.
Кодекс
законів про працю України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08;
2.
Указ
Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua;
3.
Закону
України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua;
4.
Наказ, Інструкція Міноборони від 12.03.2007 № 80 » – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.