Сапегіна А.В.

Дніпpопетpовський національний унівеpситет імені Олеся Гончаpа, Укpаїна

Розірвання та укладання шлюбу з іноземцем в Україні

На сьогоднішній день шлюб між громадянами України та громадянами інших держав є досить поширеним явищем. Та не зважаючи на його поширеність актуальними залишаються питання, що стосуються порядку укладеннятакого шлюбу та його розірвання, зокрема, куди потрібно звернутись, скільки часу займає та чи інша процедура, які потрібні документи тощо.

Підвалини регулювання сімейних відносин з іноземцями закладені в Основному Законі України. Так, в ст. 26 Конституції України визначено, що іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

   Відповідно до ст. 18 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”іноземці можуть укладати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Іноземці мають рівні з громадянами України права та обов’язки у шлюбних і сімейних відносинах.

   Перш за все слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства України шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічним є положення, що стосуються форми та порядку укладення шлюбу між громадянином України та іноземцем.

Отже, для того, щоб зареєструвати шлюб на території України потрібно, зокрема, щоб особи досягли шлюбного віку, була вільна згода обох осіб на укладення такого шлюбу, дотримана вимога щодо одношлюбності, тобто, щоб особи не перебували в іншому шлюбі тощо.

   Слід також зазначити, що шлюби між громадянами України та іноземцями, що укладені за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні за умови додержання вищезазначених вимог. Шлюб реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану після спливу одного місяця від дня подання нареченими заяви про реєстрацію шлюбу та підтверджується Свідоцтвом про шлюб, що видається подружжю.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Інтерес регулювання майнових відносин подружжя, якщо один із подружжя іноземець, зумовлений тим, що перш за все виникає питання за правом якої країни визначається правовий режим майна такого подружжя. 

Право, обране особами відповідно до вищезазначеного, може змінюватись та припиняти свою дію за згодою сторін, а також у випадку зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було привязане обране право. При цьому нове право застосовується до сімейних відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям. Якщо подружжя не обрало право, що підлягає застосуванню, майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.

Заслуговують на увагу і положення, що регулюють порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем. Відповідно до ст. 63 Закону України “Про міжнародне приватне право”припинення шлюбу та наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто, правом держави, громадянами якої вони є, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє місце проживання, за умови, охоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого – правом, з яким обидва з подружжя маються найбільш тісний зв'язок іншим чином. Якщо ж подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання, то воно може самостійно обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.

Особи мають право передбачити у письмовій формі, як було вищезазначено, право, яке буде застосовуватись, як до майнових відносин подружжя, так і до відносин, пов’язаних із розірванням шлюбу.

Отже, при розгляді справи про розірвання шлюбу за позовом одного із подружжя суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини такого позову, а також бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда тощо. У разі, якщо подальше спільне життя подружжя суперечить інтересам хоча б одного з них, інтересам їхніх дітей, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу. Слід також пам’ятати, щомоментом розірвання шлюбу в судовому порядку є день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Література:

1. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 р.

2. Основи правознавства України: Навчальний посібник, Харків: Одіссей, 2005 р.

3. Богуславскій М.М. Міжнародне приватне право. - М., 2007р.

4. Міжнародне приватне право під редакцією Матвєєвої Г.К., Київ, 2003 р.

5. Антокольський М.В. Сімейне право. - М .: МАУП, 2005 р.