Студентка Артюшенко Г.І.

Науковий керівник: Алімов К.О., к.ю.н., ст. викладач

Запорізький національний університет

Наказне провадження: цивільно-правовий аспект значимості

 

Після набрання чинності ЦПК України виникло багато запитань у сфері реалізаційних правомочностей наказного провадження – як спрощеної процедури розгляду вимог заявника без виклику сторін. Але, незважаючи на пильну увагу науковців до спрощеної форми цивільного провадження, окремі аспекти правового регулювання наказного провадження потребують подальшого вдосконалення.

Актуальність теми дослідження зумовлена новизною можливостей захисту прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб забезпеченням розгляду цивільних справ у порядку наказного провадження. 

Проблематика наказного провадження є досить добре дослідженою як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями. Зокрема, Н.Г. Елисеев,            В.М.  Комаров, Т.М.  Кілічава, В.В.  Самолюк, Д.Д.  Луспеник, О.Є.  Бурлай, О.М.  Великорода  займалися дослідженням проблем правового регулювання інституту наказного провадження.

Наказне провадження – це особливий, спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом [1].

За підсумками наказного провадження видається судовий наказ, який є одночасно і формою судового рішення, і  виконавчим документом [2].

Зазначена система наказного провадження сприяє його спрощенню та прискоренню, але незважаючи на всі переваги, цей правовий інститут не є досконалим, а отже потребує реформування.

По-перше, законодавством має бути передбачений чіткий перелік підстав (випадків), за яких можливе застосування такого провадження, або хоча б регламентовано правові підстави, за яких наказне провадження не можна здійснювати.

По-друге, регулюючи та спрощуючи процедуру видачі судового наказу слід дотримуватися того ж  при регулюванні процедури скасування судового наказу. Оскільки, при розгляді заяви про скасування судового наказу проводиться відкрите судове засідання, викликаються сторони, досліджуються обставини справи, тому вважаю за необхідне реформування процедури скасування судового наказу шляхом аналогічного співставлення її з  процедурою видачі судового наказу.

По-третє, ЦПК України вимагає від боржника обґрунтовувати свою заяву про скасування судового наказу із посиланням на відповідні докази, але не вимагає подавати їх суду. Таким чином, законодавець формує судову практику в Україні таким чином, що судові накази (фактично) скасовуються на підставі слів боржника і поданої заяви [3].

Вищевикладене дозволяє проаналізувати правову ситуацію крізь призму цивільної регламентації наказного провадження та зробити висновок, що окрім можливостей «скоротити», «здешевити судовий процес» та здійснити «розвантаження суддів», варто у деякій мірі здійснити реформування інституту наказного провадження [4].

Сучасне правове становище в Україні та співпраця з міжнародним спектром юриспруденції дозволяє здійснити таке реформування в 3 етапи:

I.                                розширення можливості застосування наказного провадження шляхом доповнення переліку кола справ, у яких воно може застосовуватися;

II.                             аналіз можливих проблем реалізації законодавства України, які можуть виникнути при реалізації на практиці інституту наказного провадження;

III.                          введення наказного провадження в господарський процес, що дасть змогу не лише розширити коло його юридичної дії, але й буде сприяти  чіткій правовій регламентація з боку не лише цивілістичної діаспори, а й з боку вчених-господарників.

 

Література

1.                  Пpо пpaктику pозгляду cудaми зaяв у поpядку нaкaзного пpовaдження: Поcтaновa Пленуму Вищого Cпецiaлiзовaного cуду Укpaїни з pозгляду цивiльних i кpимiнaльних cпpaв №14 вiд 23 гpудня 2011 p. // [Електpонний pеcуpc]. – Pежим доcтупу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11

2.                  Кiлiчaвa Т. М. Цивiльне пpоцеcуaльне пpaво. Нaвчaльний поciбник /  Т. М. Кiлiчaвa – К.: Центp учбової лiтеpaтуpи, 2007. – 352 c.

3.                  Цивiльний пpоцеcуaльний кодекc Укpaїни вiд 18 беpезня 2004 p. // Вiдомоcтi Веpховної Paди Укpaїни. – 2004. – № 40. – Cт.492

4.                  Пpо пpaктику pозгляду cудaми зaяв у поpядку нaкaзного пpовaдження: Поcтaновa Пленуму Вищого Cпецiaлiзовaного cуду Укpaїни з pозгляду цивiльних i кpимiнaльних cпpaв №14 вiд 23 гpудня 2011 p. // [Електpонний pеcуpc]. – Pежим доcтупу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11