Д. О. Харечко

аспірант Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Державне управління/Сучасні технології управління

Застосування сучасних механізмів державного управління щодо реалізації громадянами права на житло.

Право на житло, як можливість володіння, користування та розпорядження ним, в даний час, вважається належною нормою цивілізованого суспільства, і воно може бути належним чином реалізовано лише при наявності в громадянина житла, що відповідає встановленим нормами чинного законодавства вимогам, та придатне до проживання в ньому.

В країнах ЄС в даний час реалізується ряд програм соціального житла, які реалізовуються як на загальнодержавному, так і на регіональному (муніципальному) рівнях, і заходи, спрямовані на забезпечення соціальним житлом, та є частиною більш широких програм, спрямованих на забезпеченню населення доступним житлом. Програми по доступному житлу спрямовані на більш широкі верстви населення, в той час як програми по соціальному житлу спрямовані на малозабезпечених та соціально вразливих громадян, які в принципі не в змозі забезпечити себе житлом. [2]

Реалізація людиною і громадянином права на житло здійснюється в таких формах: 1) активна діяльність суб'єкта, що потребує покращення житлових умов у процесі: а) надання жилих приміщень; б) користування жилим приміщенням; в) участі в управлінні житловим фондом; г) здійснення експлуатації та охорони різних видів житлового фонду;
2) утримання від дій, що порушують житлові права інших суб'єктів;
3) володіння, користування і розпорядження житлом відповідно до чинних нормативно-правових актів; 4) вимоги від компетентних державних органів, громадських організацій та посадових осіб застосовувати відповідні норми житлового права і виносити справедливі індивідуально-правові рішення та домагатися їх виконання. [1]

Основними державно-управлінськими механізмами належної реалізації громадянами права на житло, та забезпечення житлом громадян повинні виступати: - організаційно-управлінський; - нормативно-правовий; - фінансовий; - інформаційний, - політичний, - мотиваційний.

Організаційно-управлінський механізм є одним з центральних складових державного механізму регулювання будівельної галузі, оскільки саме через його важелі впливу реалізовуються основні управлінські рішення, які визначають рівень розвитку галузі як в окремих регіонах країни, так і в державі загалом.

Організаційно-управлінський мехaнізм будівельної галузі повинні формувати держaвні та недержавні організаційно-правові структури, які утворюються на різних рівнях, та реaлізовують прийняті рішення через доступні їм важелі впливу, відповідно до наданих їм повноважень, тобто, шляхом нормативно-правового регулювання, податкову та фінансову політику, інформаційне забезпечення тощо. Зазначені засоби впливу можуть бути ефективними та забезпечать досягнення основної мети організаційно-управлінського механізму лише при умові чіткого розмежування повноважень на різних рівнях управління та при належному контролі дотримання ними встановлених стратегічних цілей та дотримання норм чинного законодавства.

Ефективний організаційно-правовий механізм повинен діяти на принципах прозорості, відкритості, ефективного залучення та розподілу фінансових ресурсів, економічності, оперативності та активної співпраці з іншими, у т. ч., недержавними органами та організаціями, які зацікавлені в розвитку будівельної галузі. Одним з основних завдань даного механізму повинно виступати створення сприятливих умов як для належного функціонування, так і для розвитку будівельної галузі. Розвиток світової системи глобалізованої економіки, в сучасних умовах, вимагає особливих підходів щодо побудови, та належного функціонування, організаційно-управлінського механізму, в якому повинні враховуватись регіональні, загальнодержавний, транскордонний, євроінтеграційний та світовий рівні. На нашу думку, найбільш взаємопов’язаним, та таким, що вимагає чіткого розподілу повноважень, з метою забезпечення ефективної реалізації державної політики в будівельній галузі, є організаційно-управлінський механізм на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Нормативно-правовий механізм, як один з основних державно-управлінських механізмів щодо забезпечення житлом громадян, можна охарактеризувати як сукупність нормативно-правових актів, які регулюють чітко визначене коло суспільних відносин щодо задоволення потреб громадян у належних житлових приміщеннях, які відповідають санітарно-технічним вимогам, і пов'язані з цим відносини щодо отримання такого житла, по забезпеченню його цілості, експлуатації, та управлінню житловим фондом.

Необхідно зазначити, що окрім державно-управлінських механізмів, суттєвий вплив на розвиток будівельної галузі, та її належне функціонування, мають такі механізми управління як кланово-бізнесові, партійні, корупційні та вплив громадських організацій, які формують суспільну думку щодо сприйняття управлінських процесів.

Висновок. Важливою умовою забезпечення належного розвитку будівельної галузі є формування дієвих механізмів, які би поєднували механізми державного управління та ринкового саморегулювання, а відповідно, оптимальною структурою управління будівельною галуззю повинно виступати поєднання структур усіх рівнів, які б взаємодоповнювали один одного, та спрямовували спільні зусилля на визначення та досягнення стратегічних завдань, цілей та рішень.

Література:

1. В. В. Копєйчиков. Правознавство. Київ: Юрінком Інтер, 2003. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ebk.net.ua.

2. Інформаційна записка "Зарубіжний та міжнародний досвід забезпечення соціальної справедливості у суспільстві". [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.lir.lg.ua.