Медицина / 3.Организация здравоохранения

Горошко О.М., Паламар А.О., Василинчук О.В., Богдан Н.С., Ровінський О.О.

Вищий державний навчальний заклад України

«Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Система фармацевтичного забезпечення населення представляє собою інтеграційну структуру, що об’єднує процеси виробництва, обігу лікарських засобів, а також реалізації фармацевтичної допомоги та послуг відповідно до вимог діючої нормативно-правової бази в Україні та міжнародних норм [1].

На сьогодні фармацевтична індустрія стрімко розвивається, основними напрямками якої є розробка більш ефективних лікарських засобів та удосконалення вже існуючих лікарських форм, з метою зменшення побічної дії та покращення умов зберігання і принципів застосування. Разом з цим, активно розвивається ще один напрямок фармацевтичного сектору, який є не менш важливим, зокрема, фармацевтичне забезпечення лікарськими засобами відвідувачів аптек та лікувальних установ [2]. Нині склалася ситуація при якій жителі віддалених сільських поселень України практично втратили можливість отримувати якісні фармацевтичні послуги за місцем проживання, і це призвело до того, що система фармацевтичної допомоги стала практично недоступною для жителів сільської місцевості. Саме тому, організація ефективної системи фармацевтичного забезпечення жителів сільської місцевості є актуальним питанням вітчизняної системи охорони здоров’я й фармації [3].

Метою дослідження стало визначення основних проблемних питань організації системи фармацевтичного забезпечення сільського населення України на сучасному етапі розвитку економіки.

Матеріали та методи: Дослідження здійснювали на основі безпосереднього вивчення стану лікарського забезпечення в сільських населених пунктах Чернівецької області, вивчення асортименту ліків у сільських аптеках та аптечних пунктах. Застосовували традиційні методи опитування фахівців та населення сільської місцевості, використовували статистичні дані.

Особливо гостро постає проблема забезпечення сільського населення найнеобхіднішими лікарськими засобами. На цей час в багатьох сільських населених пунктах відсутні аптеки і навіть аптечні пункти, що негативно впливає на популяцію сільського населення. Вплив комплексу факторів, таких як, транспортна доступність, низька щільність населення в сільській місцевості, скорочення показників соціальної інфраструктури, несприятлива соціально-демографічна ситуація та низький рівень доходів сільських жителів у сукупності з високими показниками захворюваності також призводить до зниження ефективності вітчизняної системи охорони здоров’я й фармацевтичного сектору у сільській місцевості.

Більшу частину аптечних установ сільської місцевості складають приватні аптеки, більше 50 %. На даний час у Чернівецькій області зареєстровано 22 комунальних аптечних заклади із яких 13 аптек та 9 аптечних пунктів. Однак всі вони розміщені у великих селах та селищах міського типу. При цьому, залишається близько 32 % сіл в основному гірської місцевості у яких відсутні аптечні пункти. У нашій державі немає нормативно-правових інструментів щодо впливу на розвиток сільської аптечної мережі та організації забезпечення сільського населення ЛЗ. Комерційні структури не відкривають нові аптеки в сільській місцевості із-за їх низької рентабельності.

Якщо підійти до цієї проблеми з точки зору асортименту лікарських засобів, у результаті опитування населення, було встановлено, що найбільше не вистачає препаратів безрецептурного відпуску, зокрема, це заспокійливі, препарати для зняття нападів стенокардії, знеболюючі, засоби, що застосовуються для лікування захворювань ШКТ (ферменти, препарати при печії, проносні, в’яжучі). Саме такий асортимент необхідний для жителів сільської місцевості, переважну частину якого складають люди поважного віку. Стосовно принципів реалізації фармацевтичної опіки в сільській місцевості, слід відмітити низький рівень, пов'язаний з тим, що 90 % фахівців, які працюють в сільській місцевості та здобули неповну вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст». Працівникам аптечних закладів слід не тільки консультувати пацієнтів щодо властивостей та аспектів прийому безрецептурних ЛЗ, обов’язково встановлювати, чи зрозуміли вони вказівки лікаря щодо прийому рецептурних препаратів. У випадку, якщо деякі питання залишились нез’ясованими, необхідно рекомендувати пацієнтам повторно звернутися до фахівця. Для підвищення ефективності роботи фармацевтичних працівників у сільській місцевості, їх доцільно систематично направляти на спеціальні курси підвищення кваліфікації. Це дозволить їм краще орієнтуватись, який препарат OTC-групи доцільніше рекомендувати відвідувачам аптеки в конкретних випадках. Водночас, сільським фармацевтам необхідно усвідомлювати високий рівень відповідальності за наслідки своєї роботи, враховуючи порівняно низьку поінформованість сільських мешканців щодо певних принципів відповідального самолікування.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане основними проблемними питаннями організації системи фармацевтичного забезпечення сільського населення в Україні є недостатня кількість аптечних закладів у селах та віддалених селищах, недостатній асортимент лікарських препаратів, недоліки кадрового забезпечення та цінова політика сільських аптечних установ.

Література:

1. Пономаренко В. М., Зіменковський А. Б. Актуальність проблеми якості медичної допомоги на сучасному етапі реформування охорони здоров’я України // Вісн. України. – 2004. – С. 48–52.

2. Зіменковський А. Б. Системний підхід до оцінки якості медичної допомоги в період сучасного реформування охорони здоров’я в Україні // Вісн. соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2009. – № 2. – С. 42–45.

3. Чирва О. Кому на заваді сільська аптека // Урядовий кур’єр. – 2014. – № 101. – С. 10.