Педагогические науки /5.Современные методы преподавания.

Шепелєва О.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Педагогічна модель формування компетенції професійного іншомовного спілкування

Вільне практичне володіння іноземною мовою в останні роки стало сприйматися як особистісно значуще досягнення людини. На сьогоднішній день іноземна мова в повній мірі виконує свої функції як засіб спілкування, засіб залучення до іншої національної культури, засіб розвитку інтелектуальних здібностей. Отже, здатність здійснювати ефективне іншомовне спілкування в ході професійної діяльності є важливим компонентом професійної підготовки фахівця. Розширення міжнародних професійних контактів змістило акцент у викладанні іноземної мови з навчання лексичного і граматичного аспектам мови за спеціальністю, читання літератури за фахом на навчання професійно-орієнтованого іншомовного спілкування. Сучасна концепція мовної освіти в немовних ВНЗ передбачає створення такої системи підготовки фахівця, яка дозволить йому легко адаптуватися до динамічних умов професійної діяльності, тобто націлена на професійно-орієнтоване навчання іноземної мови.

Під професійно-орієнтованим навчанням іноземної мови мається на увазі навчання, засноване на врахуванні потреб студентів у вивченні іноземної мови, що диктується особливостями майбутньої професії або спеціальності. Саме майбутня професійна діяльність повинна визначати зміст і форми навчальної діяльності. Компетенція професійного іншомовного це складне інтегративне ціле забезпечує здатність фахівця успішно здійснювати професійне спілкування іноземною мовою в умовах міжкультурної комунікації. Професійна компетентність в складі компетенції професійного іншомовного спілкування являє собою особистісну здатність фахівця вирішувати професійні завдання, використовуючи знання в предметній області, уявлення про функціональний зміст і способи діяльності в професійному середовищі, здатність до здійснення цієї діяльності, сприйняття себе як суб'єкта цього середовища, усвідомлення свого місця і своєї місії як частини цілого.

У складі іншомовної комунікативної компетенції виділяють три ключові субкомпетенціі фахівця: лінгвістичну, дискурсивну і міжкультурну. Сформованість лінгвістичної компетенції передбачає оволодіння певною сумою формальних знань і відповідних їм навичок, пов'язаних з різними аспектами мови, і свідчить про те, що спеціаліст володіє стратегіями і моделями, адекватно використовує фонові знання, форми спілкування, правила етикету, обумовлені ситуацією, що склалася. Якщо наявність лінгвістичної компетенції свідчить про сформованість уявлень про мову і має тенденцію фокусуватися на мові поза контекстом, то дискурсивна складова відображає готовність до використання мови з урахуванням професійної специфіки конкретної області. Ключовим моментом при визначенні ступеня сформованості дискурсивної складовою є здатність і готовність до взаємодії в рамках професійного контексту. Невід'ємною складовою іншомовної комунікативної компетенції фахівця вважається міжкультурна компетенція, яка обумовлюється безліччю факторів, що включають в себе оточення, моделі поведінки, цінності, вік, етичні норми, стереотипи. На сучасному етапі необхідно переосмислення сутності і змісту цілей навчання відповідно до вимог міжкультурної комунікації, яка трактується вітчизняними лінгводидакти як сукупність специфічних процесів взаємодії партнерів по спілкуванню, що належать до різних лінгвоетнокультурних співтовариств і необхідності врахування спрямованості всієї системи освіти на особистість учня. В запропоновану модель включена рефлексивна складова, яка відображає ступінь переходу особистості на рівень саморозвитку, самореалізації, коли, усвідомлюючи свою суб'єктність, людина прагне привносити нове в культуру професійної діяльності. Рефлексивна складова передбачає вміння знаходити власний стиль оволодіння предметними знаннями, володіти стратегіями рефлексії та самооцінки з метою самовдосконалення особистих якостей і досягнень. Таким чином, компетенцію професійного іншомовного спілкування можна визначити, як складне утворення, що включає в себе професійну, іншомовну комунікативну і рефлексивну складові, які використовуються для потреб професійно орієнтованого спілкування.

Література:

1 Вінник Н. Д. Проблематика концепцій ключових кваліфікацій і компетенцій у професійній освіті [Електронний ресурс] / Н. Д. Вінник. - Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=80&c= 1925

2. Пометун О. Запровадження компетентнісного підходу - перспективний напрям розвитку сучасної освіти [Електронний ресурс] / О. Пометун. — Режим доступу: http: www. visnyk.iatp.org.ua

3. Сура Н.А. Навчання студентів університету професійно орієнтованого спілкування іноземною мовою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04. „Теорія та методика професійної освіти" / Н.А. Сура. — Луганськ, 2005.

4. Tom McArthur. Communicative Competence. Concise Oxford Companion to the English Language [Електронний ресурс] / Tom McArthur. - Режим доступу: http: www. encyclopedia.com