Секція „Педагогічна психологія”

Мандрек К.В., науковий керівник канд. псих. наук, доцент Гуляс І.А.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Проблемі ціннісних орієнтацій як важливого психологічного конструкта особистості належить одне з провідних місць у дослідженні людської поведінки та її саморегуляції. Ціннісні орієнтації індивіда визначають шлях присвоєння духовного потенціалу суспільства, перетворення культурних вартостей у стимули і мотиви поведінки. Цінності як одне із центральних особистісних утворень виявляють свідоме ставлення людини до соціальної дійсності. У цій своїй функціональній ролі вони визначають широку мотивацію її поведінки та впливають на всі аспекти діяльності (Б. Г. Ананьєв, Б. С. Братусь, В. Я. Отрут, М. Рокич, К. Клакхон). Відтак природно, що оволодіння системою цінностей, яка характеризується індивідуалістичним наповненням, набуває статусу життєорієнтаційних принципів і настановлень, котрі неподільно пов’язані зі спрямованістю конкретного діяння (І. Д. Бех, Ф. Ю. Василюк, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Т. М. Титаренко та ін.) [3, с. 148].

Цінність – будь-який об’єкт (у тому числі ідеальний), що має життєво важливе значення для суб’єкта (індивіда, групи, етносу). В широкому розумінні у ролі цінностей можуть виступати не тільки абстрактні привабливі смисли чи ситуативні вартості, а й конкретні матеріальні блага. Введенню терміна „цінність” людство завдячує І. Канту, який використовував його для позначення загальних нормативів моралі [2].

Соціальна психологія вивчає проблему ціннісних орієнтацій з позиції можливості прогнозу суспільної поведінки людей, що дотримуються певних цінностей. Загальна психологія досліджує проблему ціннісної регуляції, специфіку її логіки і діючих при цьому психологічних механізмів. Загалом, численні дефініції базових цінностей можна оформити у дві основні парадигми:

1) абстрактно виражені концепції того, що найбільш бажане, емоційно привабливе, спроможне описати ідеальний стан буття людини (свобода, безпека, сенс життя, добробут); 2) конкретні уявлення, які відображають те, настільки емоційно привабливий модус поведінки чи дій (чесний, логічний, акуратний). Воднораз цінності – вагомий аспект мотивації, а ціннісні орієнтації – суб'єктивні концепції цінностей, або атитюдів (соціальних настановлень), котрі посідають одне з провідних положень в ієрархічній структурі регуляції діяльності особистості.

Система ціннісних орієнтацій повно характеризує зрілу особистість, оскільки перебуває у центрі змістового відношення „Я - світ” та визначає її потребо-мотиваційний вектор соціальної поведінки і спричиняє ефективність життєдіяльності. Як елемент структури особистості ціннісні орієнтації відображають внутрішню готовність людини до здійснення обраного акту дії, спрямовані на задоволення потреб та інтересів, а тому вказують на стратегічні моделі її поведінки [1, с. 98].

Ціннісні орієнтації – це елементи структури особистості, що характеризують змістовну сторону її спрямованості. У формі вартісних орієнтацій у результаті віднаходження цінностей фіксується істотне, найважливіше для людини. Воднораз ці орієнтації – стійкі інваріантні утворення (складові) моральної свідомості – основоположні його ідеї, поняття, „ціннісні блоки”, значеннєві компоненти світогляду, що виражають суть моральності людини, а відтак і загальні культурно-історичні умови та перспективи особистісного зростання. Зміст їх мінливий і плинний, а система-дія організовується як „компактна” програма життєдіяльності і служить тлом для реалізації певної моделі особистості. Тією сферою, де соціальне переходить в особистісне й особистісне стає соціальним, де відбувається обмін індивідуальними ціннісними розбіжностями, є спілкування та педагогічний процес [4].

Низка дослідників приділяли значну увагу проблемі сформованості в індивіда системи його ціннісних орієнтацій. Так, наприклад, Л. Кольберг досліджував стадії морального розвитку особистості і пов’язував їх зі стадіями розумового розвитку, встановлених Ж. Піаже. П. Якобсон, виділяючи психологічні аспекти дозрівання людини й досліджуючи критерії її соціальної зрілості, обґрунтовував важливу роль динамічних зрушень у ядрі особистості, пов’язаних з відкриттям і привласненням цінностей, норм, вимог суспільства.

Найбільш цікавим з погляду формування системи ціннісних орієнтацій особистості є старший підлітковий і юнацький вік, коли соціальний розвиток головно організується під час навчання у вищих закладах освіти. Особливу значущість тут набуває специфічна ситуація вітакультурного розвитку. Зокрема, саме у цьому віці починає окреслюватися стійке коло інтересів, що є психологічною базою ціннісних орієнтацій підлітків. Відбувається переключення інтересів із приватного і конкретного на відсторонене і загальне, спостерігається зростання зацікавленості світоглядними питаннями, релігією, мораллю й етикою, нарешті самоплекається мотивація до власних психоло- гічних переживань і хвилювань інших людей. Найчастіше період переходу від підліткового до юнацького віку припадає на старші класи школи і перші курси університетів, тому „соціальний стрибок” від дитинства до дорослості завжди пов’язаний з актуалізацією потреби у самовизначенні, вибором життєвого шляху після закінчення школи.

Перспективу подальших досліджень убачаємо в емпіричному вивченні означеного феномена.

Література:

1. Павліченко А. Ціннісні орієнтації у системі становлення особистості / Анатолій Павліченко // Психологія і суспільство. – 2005. – № 4. – С. 98–120.

2. Петрий П. В. Духовные ценности / Петрий П. В. – М.: Академия, 1998. – 114 с.

3. Фурман А. А. Ціннісно-орієнтаційні чинники особистісного розвитку студентів-психологів / А. А. Фурман // Психологія і суспільство. – 2009. – № 3. – С. 148–158.

4. Шибаева M. M. Самоопределение личности в культуре как мировоззренческая проблема / М. М. Шибаева // Культура и мировоззрение. – Вып. 11. – Гродно, 1981.