Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Трофименко Г.С., Титенко А.А.

Національна металургійна академія України

Методи управління діяльністю підприємства

Управління фірмою або підприємством чи організацією в цілому спрямоване на людей та коло їх інтересів, насамперед матеріальних. Основою класифікації більшості методів управління являється внутрішній зміст мотивів, котрими керується людина під час виробничої або іншої діяльності. За змістом мотиви діяльності можемо поділити на такі: мотиви примусового характеру, соціальні та матеріальні. Відповідно до цього розподілу розрізняють ось такі методи управління: соціально-психологічні; економічні; методи, що організовують управління діяльністю деякого підприємства [1].

Усі перелічені методи управління діяльністю підприємств є взаємозв'язаними й використовуються тільки комплексно. Провідними можна вважати економічні методи. Організаційні методи є такими, що створюють передумови для використання саме економічних методів. Соціально-психологічні методи тільки доповнюють організаційні й економічні та утворюють необхідний перелік засобів управління діяльністю самого підприємства та будь-якого суб'єкта у підприємницькій чи іншій діяльності.

Економічні методи управління – це методи, що реалізують матеріальні інтереси за участю людини у виробничих процесах чи будь-якій іншій діяльності саме завдяки використанню товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. У першому аспекті характеризується процес управління, що зорієнтований на використання вже створеного в загальнодержавному рівні економічного фрагмента зовнішнього середовища. Сутність цього аспекту в формуванні системи оподаткування всіх суб'єктів господарювання; у визначенні дієвої амортизаційної політики, що може сприяти відтворенню не тільки матеріальних, але й нематеріальних активів підприємства; також встановлення державою чіткого мінімального рівня заробітної плати й пенсій. У другому аспекті економічних методів управління є зв'язок з управлінським процесом, який орієнтований на правильне використання будь-яких економічних важелів, наприклад, ціноутворення, фінансування, штрафні санкції, кредитування [4].

Соціально-психологічними методами управління називають ті, що реалізують саме мотиви поведінки людини. Але рівень сучасного виробництва та зростання загальноосвітнього й середнього професійно-кваліфікаційного рівня усіх працівників обумовлюють суттєві зміни у самій системі ціннісних орієнтацій, у конкретній структурі мотивації людської трудової діяльності.

Традиційні форми матеріального заохочення з часом поступово втрачають свій власний пріоритетний та стимулюючий вплив. Більшого значення отримують такі чинники, як творчий характер праці і змістовність, можливість для прояву ініціативи та суспільне визнання й саме моральне заохочення. Розуміння закономірностей у соціальній психології та у індивідуальній психіці працівника є найнеобхіднішою умовою ефективного управління у виробництві чи у будь-якому іншому виді діяльності [2].

Практична реалізація у соціально-психологічних методах управління частіше за все здійснюється за допомогою великої кількості засобів соціального орієнтування, а також регулювання, у груповій динаміці, розв'язання різноманітних конфліктних ситуацій та іншому.

Організаційні методи в управлінні базуються на мотивах примусу, їхнє існування та практичне застосування частіше за все зумовлене заінтересованістю деяких людей у спільній організації праці. Організаційними методами управління називається комплекс способів та прийомів, що мають вплив на працівників, які ґрунтуються на використанні якихось організаційних відносин та на адміністративній владі керівництва. Поділяють усі організаційні методи управління на розпорядчі й регламентні [4].

Зміст регламентних методів в цілому полягає у формуванні певної структури управління, у делегуванні деяких повноважень та відповідальності певним категоріям у працівників фірми, які мають визначенні орієнтири діяльності підлеглих, надання методично-інструктивної та будь-якої іншої допомоги виконавцям. Щодо розпорядчих методів управління, вони охоплюють поточну організаційну роботу та базуються, зазвичай, на наказах керівників своїх підприємств. Вони роблять визначення конкретних завдань саме для виконавців та розподіл цих завдань між цими виконавцями, контролюють процес виконання, проводять наради з питань сучасної діяльності фірми [3].

Професійне й вміле застосування соціально-психологічних, економічних і організаційних методів управління забезпечує ефективне господарювання.

Під час формування цілеспрямованого впливу на певні трудові колективи, на їх окремих членів безпосередньо пов'язується із мотивацією, використанням певних факторів, що визначають якусь поведінку людини в колективі та під час процесу виробництва. Звідси, можна зробити висновок, про дуже важливу вимогу до методів управління, про те, що методи управління самі по собі повинні мати якусь свою мотиваційну характеристику, яка визначатиме напрям їх дії. В цій характеристиці будуть проілюстровані мотиви, якими визначається поведінка людей та на які орієнтована ця відповідна група методів. Гарним прикладом ефективної мотивації працівників до сумлінної праці, можна вважати застосування у виробничих цехах "талона якості". Так, будь-яке порушення працівником фіксується в талоні. Якщо на кінець робочого місяця в талоні немає жодної відмітки робітки отримує премію у розмірі 10-15% від заробітної плати. Якщо ж у талоні є три, або більше відміток, працівника відправляють на підтвердження кваліфікації, також з його заробітної плати стягується штраф у вигляді 5%. Такий метод допомагає підвищити якість продукції що виготовляється [1].

Ефективність застосування цих методів управління здебільше залежить від рівня кваліфікованості керівних кадрів та зумовлює потребу в систематичній, цілеспрямованій підготовці і повсякденним користуванням всіх перелічених напрямів впливу на весь колектив і на окремих людей вчасності.

Економічні методи управління є найцентральнішим науковим методом управління трудовою і не тільки, діяльністю людей, бо на основі цих методів встановлюється певна цільова програма господарського розвитку в окремих підприємствах і організаціях, що визначають такий режим роботи й дають такі стимули, що об'єктивно зацікавлюють і спонукають колективи та навіть кожного окремого працівника на ефективну працю. Часто саме правильно встановлений режим робочого дня є одним з головних факторів успіху. Гарним прикладом є російська медіа-компанія "Gameland", яка спеціалізується на створенні інтернет-ресурсів, що розповідають читачам про новинки у світі ігор. Головною концепцією управління персоналом є збільшення вільного часу працівників. Сам директор намагається бути у відпустці не менше 12 тижнів на рік, а його підлеглі не менше 8 тижнів. На тиждень встановлено 35 робочих годин, кожен працівник має відпрацювати 7 годин на день. Генеральний директор вважає, що для ефективного виконання роботи, працівники мають добре відпочивати, що сприятиме підвищенню бажання працювати. В компанії стверджують, що вільне ставлення до робочого часу позитивно відображається на ефективності фірми, майже всі проекти фірми є успішними [2].

Отже, під впливом на будь-які інтереси об'єкта управління створюється механізм, який орієнтує на найефективніший режим роботи без щоденної праці та безпосереднього втручання зверху. У складі економічних методів управління є організаційно-виробниче планування, крім того, метод комплексних та цільових програм, також комерційний розрахунок й сама система господарської діяльності, що складена із економічних регуляторів [2].

Література:

1. Афанасьєв М.В. Економіка підприємства: підручник для вузів / М.В. Афанасьєв, А.Б. Гончарук. – Харків: Вид-во. “ІНЖЕК”, 2003. – 407с.

2. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. / Н.М. Бондар. – К.: Л.С.К., 2004. – 388с.

3. Городня Т.А. Економічна та фінансова діагностика: Навч.посіб. / Т.А. Городня, І.П. Мойсеєнко. – Л.: «Магнолія 2008», 2010. – 257 с.

4. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства: Підручник для вузів / За ред. проф. Н.М. Ушакової. - К.: Хрещатик, 1999. – 600 с.