Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Карабан Л.О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Стратегічне планування на підприємствах

Найважливіша проблема будь-якого українського підприємства, що діє в умовах нестабільного розвитку ринку, посилення технологічного динамізму і конкурентної боротьби – це проблема його виживання і забезпечення безупинного розвитку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні і реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі грамотно розробленої і ефективної стратегії підприємства.

Однією з передумов, що може це забезпечити, є стратегічне планування. Стратегічне планування є особливим видом планової роботи, яка полягає в розробці стратегічних рішень у формі прогнозів, проектів, програм і планів. Вони передбачають висунення таких цілей і стратегій поведінки об'єктів управління, реалізація яких забезпечує їм ефективне функціонування в довгостроковій перспективі, швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища.

Питанням стратегічного планування приділи увагу чимало як зарубіжних вчених, таких як М. Мескон, А. Томсон, Д. Стрікленд, Г. Мінцберг, так і вітчизняних – О. Машков, В. Горбулін, Н. Нижник, Ю. Шаров, О. Віханський та ін.

Стратегічне планування становить собою процес моделювання ефективної діяльності підприємства на певний період функціонування з визначенням його цілей і їх змін в умовах нестабільності ринкового середовища, а також знаходження способу реалізації цих цілей і завдань відповідно до його можливостей.

Передумовами, які зумовлюють необхідність переходу підприємства до стратегічного планування є:

- зростання розмірів підприємства завдяки підвищенню комплексності й багатопрофільності діяльності;

- використання зв’язків з іншими організаціями, зростання конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках внаслідок заповнення ринків;

- наявність кваліфікованих кадрів;

- лідерство підприємств, які більше уваги приділяли стратегічному плануванню;

- необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємства;

- посилення інноваційних процесів;

- генерація та швидке освоєння підприємствами нових ідей;

- необхідність впровадження високої культури управління, зорієнтованої на запобігання опору змінам та стимулювання розвитку підприємства.

Як показує практика, підприємства, що використовують стратегічне планування, мають високі темпи зростання. Ті, хто ж не використовує його у своїй діяльності, не завжди справляються з певними проблемами. Намагаючись вирішити тільки сьогоденні питання, вони часто не зважають на загрози, які можуть постати перед ними в найближчій перспективі та викликати ряд нових, серйозніших проблем.

Стратегічне планування має ряд переваг, серед яких можна виділити:

- можливість обрати новий шлях розвитку підприємства;

- здатність підприємства долати зміни;

- можливість більш ефективного розподілу ресурсів;

- прогнозування наслідків прийнятих рішень;

- визначення слабких та сильних сторін, можливостей та загроз, що проявляються у діяльності підприємства та мають вплив на результат.

Виділяють декілька етапів стратегічного планування, причому різні вчені зазначають різну їх кількість. Так, за М. Месконом стратегічне планування має складатися з дев’яти етапів, О. Віханський вважає, що з п’яти, Г. Мінцберг – з семи. На нашу думку, доцільно виділити чотири основних етапи.

Першим етапом є аналіз місії та цілей. Місія та цілі є орієнтиром для всіх подальших етапів розробки стратегії. Місія дозволяє оцінити можливості підприємства, окреслює його межі. Цілі надають стимулу подальшій діяльності підприємства.

Другим етапом вважають аналіз внутрішньго середовища. При цьому використовують SWOT-аналіз як процес встановлення зв’язків між найхарактернішими для підприємства можливостями, загрозами, сильними сторонами (перевагами) і слабкостями. Результати SWOT-аналізу в подальшому можуть бути використані для формулювання і вибору стратегій підприємства.

Третім етапом є аналіз зовнішнього середовища. На цьому етапі прийнято використовувати PEST-аналіз, що допомагає зменшити негативний вплив макроекономічних факторів та використовувати сприятливу кон’юнктуру ринку.

На останньому етапі відбувається формування стратегічного бачення та планів.

Якщо кожний етап стратегічного плану буде правильно обґрунтованим та логічно побудованим, підприємство успішно та безперешкодно досягне своєї мети.

В процесі стратегічного планування необхідно враховувати такі принципи, як орієнтація на досягнення реальних цілей; ієрархічний характер; всебічна обґрунтованість; відображеність господарських процесів у їх сукупності і взаємозв’язку; адаптивність і динамічність; розуміння змісту та взаємозв’язку основних складових стратегічного набору; баланс рівноваги між певними системами стратегій. Стратегічне планування як елемент єдиної комплексної системи планування підприємства сприяє створенню потенціалу виживання підприємства в умовах зовнішнього і внутрішнього середовища, підвищенню ефективності його фінансово-господарської діяльності в перспективі.