Іванченко Н.М.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Шляхи вдосконалення антикризового управління підприємством

Більшість вітчизняних підприємств у державі внаслідок економічної, політичної, фінансової нестабільності, недосконалості ринків товарів і послуг, системи інвестування знаходяться в ситуації критичного фінансового стану. Тому постає питання щодо поняття антикризового управління, його основних завдань та функцій. Це питання вивчали і досліджували українські та іноземні дослідники, такі як: В. О. Василенко, Е. М. Ситник, Л. О. Лігоненко та ін.

Аграрний менеджмент може бути визначений як діяльність з організації та координації виробництва у сільськогосподарських підприємствах із метою одержання зростаючого прибутку в довгостроковому періоді, а також досягнення інших специфічних для кожного власника підприємства чи менеджера цілей. Він може розглядатися і як комбінація окремих складових діяльності підприємства – виробництва, комерційної діяльності, фінансів, маркетингу, управління трудовими ресурсами.

Сільське господарство як специфічна галузь економіки має певні особливості, які полягають у тому , що не завжди ціна на продукцію, визначена в точці перетину попиту й пропозиції, перевищує виробничі витрати сільськогосподарських підприємств. В такому випадку необхідні втручання держави, спрямоване на підтримку сільськогосподарського виробництва. Держава для цього може використовувати різні шляхи: пряму допомогу через систему соціального забезпечення; державні програми, спрямовані на збільшення попиту на сільськогосподарську продукцію або зниження виробничих витрат; програму обмеження посівних площ, унаслідок чого зменшується обсяг виробництва і створюються умови для підвищення цін; програми дотацій з метою покриття різниці між закупівельними цінами та цінами продажу і гарантування цін на сільськогосподарську продукцію; надання пільгових кредитів шляхом певної компенсації процентів та позику, інших диференційованих цільових субсидій сільськогосподарським товаровиробникам.

Управління має бути побудоване на системі методів і способів, які є змістом його специфічної діяльності. У такому сенсі воно передбачає вплив групи людей на конкретний об’єкт, а також наявність організації з певними цілями, структурою, системою відносин. За своїм змістом управління організаціями є процесом визначення цілей, організації взаємодії та взаємного впливу груп людей під час їхньої спільної виробничо-господарської діяльності, тобто це – здійснюваний особою або групою осіб процес із метою координування діяльності інших осіб, спрямований на досягнення результатів, недосяжних для жодної з цих осіб. Управління не можна ототожнювати з керівництвом, яке за своєю суттю є значно ширшим поняттям. Управління – висококваліфікована керівна діяльність, заснована на поточному й стратегічному плануванні, відповідній організаційній структурі, розвинутій системі мотивування, а також необхідному рівні контролю. Управлінську функцію здійснює не тільки керівник, а й інші працівники управління.

Фінансовий менеджмент полягає в забезпеченні виробництва фінансовими ресурсами, контролі рухів грошових потоків та результатів діяльності підприємства у грошовому вимірі.

Антикризовому менеджеру (це матеріально відповідальна особа, призначена керівником підприємства, або і сам керівник), необхідно вміти передбачити причини та джерела виникнення кризових ситуацій і мати навики й запас знань для раннього попередження або системи превентивних заходів, щоб виходячи з наявних ресурсів і позитивних переваг обрати найбільш прийнятний та обґрунтований варіант.

Іноземні спеціалісти вважають, що загальною причиною виникнення й розвитку кризових явищ у діяльності підприємств є загальне зростання нестабільності ( погіршення роботи підприємства як по секторах діяльності, так і загалом життєздатність). Це характеризується:

- наявністю погроз високо пріоритетним цілям та завданням;

- ефектом раптовості для менеджерів, відповідальних за недопущення і подолання кризи;

- постійним фахом часового запасу для аналізу загрози та прогнозування ситуації на майбутнє.

Комплекс заходів, спрямованих на розв’язання сукупності проблем по виведенню підприємства з кризового стану, передбачає розробку системи антикризового управління.

Отже, антикризове управління – це постійно організоване управління, спрямоване на виявлення й усунення кризових явищ за допомогою механізму управління, який включає сукупність цілей, методів, принципів і завдань.

Предмет антикризового управління – передбачувані та реальні причини кризи, фактори кризи, проблеми, тобто всі прояви сукупного загострення суперечностей, які спричиняють загрозу настання і розвитку кризи.

Об’єктом антикризового управління є процеси розвитку криз у підприємстві, а суб’єктами є менеджери підприємства зі своїм досвідом та навичками, які повинні допомогти їм у вирішенні різних кризових ситуацій.

Головною метою антикризового управління є забезпечення стабільного розвитку виробництва, міцного становища на ринку та стійкого фінансового стану за будь-яких економічних, політичних, соціальних ситуацій у країні, а головними завданнями – своєчасне діагностування передкризового стану підприємства і вжиття необхідних заходів щодо прогнозування кризових явищ; усунення неплатоспроможності, формування фінансової стійкості підприємства, мінімізація наслідків фінансової кризи; запобігання зниженню інвестиційної привабливості, скороченню власних коштів для фінансування виробничо-господарської діяльності, залученню значних коштів, які можуть призвести до фінансових труднощів чи фінансової кризи; моніторний і постійний аналіз кадрової політики підприємства, вжиття заходів щодо зменшення плинності кадрів та формування стабільно постійного персоналу.