К.е.н. Васильєв С.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Значення орендних відносин в сільському господарстві

Процес паювання землі недержавних сільськогосподарських підприємств, який відбувся в Україні, і створення на цій основі системи господарств ринкового типу надало потужний поштовх розвитку орендних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. В розвитку орендних земельних відносин зацікавлені власники сертифікатів на право на земельний пай, більшість фермерів, розмір землекористування яких поки що недостатній для ведення конкурентоспроможного високорентабельного господарства, а також нові господарства, створені на базі колективних сільськогосподарських підприємств. Це призвело до того, що оренда землі у теперішній час є найбільш прийнятним способом формування оптимального землекористування майже для всіх форм сільськогосподарських підприємств.

За даними Державного агентства земельних ресурсів України власниками права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право власності на земельну частку (пай) або державним актом на право власності на земельну ділянку, у 2013 році укладено 4 767,5 тис. договорів оренди земельної частки (паю). З них: 1 млн. 670,4 тис. (35%) укладено з господарствами, із земель яких виділено земельний пай, або їх правонаступниками; 672 тис. (14,1%) укладено з фермерськими господарствами; 2 млн. 425,1 тис. (50,9%) – укладено з іншими суб’єктами господарювання. Отже, переважну кількість договорів укладено з іншими суб’єктами господарювання, тоді як у 2009 році більшість договорів було укладено з господарствами, із земель яких виділено земельну частку (пай), або їх правонаступниками [2].

Аналізуючи зміни, які відбулися у структурі укладених договорів за останні десять років, можна відмітити тенденцію до зменшення договорів оренди з господарствами, де отримано земельну частку (пай), або їх правонаступниками. Якщо у 2004 р. таких договорів було укладено 68,9% від усієї кількості, у 2009 р. – 42,2%, то у 2013 р. лише 35%. В той же час кількість договорів оренди з фермерськими господарствами та з іншими суб’єктами господарювання збільшилась відповідно на 6% і 27,9%.

Отже, більшість новостворених сільськогосподарських підприємств ринкового спрямування в Україні здійснюють сільськогосподарське виробництво на умовах орендних земельних відносин.

В результаті розвитку орендних відносин реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств відбулася без надмірного їх дроблення та із збереженням знову створеними приватними формуваннями цілісності господарського використання землі і майна.

Таблиця 1

Укладання договорів оренди земельних ділянок та земельних часток (паїв)

в Україні за строками їх дії

Строк дії договорів	2004 р.		2009 р.		2013 р.
	кількість договорів оренди	у % до загальної кількості	кількість договорів оренди	у % до загальної кількості	кількість договорів оренди	у % до загальної кількості
1 – 3 роки	1333676	26,6	460700	10,0	189400	4,0
4 – 5 років	3055502	60,8	2259300	49,0	1800100	37,8
6 – 10 років	523087	10,4	1413800	30,6	2082400	43,7
більше 10 років	109405	2,2	479800	10,4	695600	14,5
Всього:	5021670	100	4613600	100	4767500	100

* Складено на основі даних Державного агентства земельних ресурсів України // http://dazru.gov.ua.

Договори оренди земельних ділянок та земельних часток (паїв) укладаються на різні терміни. Слід відмітити тенденцію до подовження строків договорів оренди землі. Так, зі всіх договорів оренди земельних ділянок у 2004 році – 26,6% укладено на строк від 1 року до 3-х років, 60,8% – від 4 до 5 років, і тільки 12,6% угод укладено на більш тривалий період. Тобто майже 90% всіх договорів оренди землі було укладено на строк до п’яти років. У 2009 році значно скоротилась кількість договорів оренди на строк від 1 до 3-х років, в той час як збільшилась кількість договорів на строк від 4 до 5 років. В 2013 році у порівнянні з 2004 роком в цілому зменшилась кількість договорів строком від 1 до 3 років на 22,6%, в той час як кількість договорів строком від 6 до 10 років і більше 10 років збільшилась відповідно на 33,3% і 12,3% (табл. 1).

Таким чином, в 2013 р. вже переважна більшість договорів оренди є укладеною на строк від 6 років і більше (58,2%). Така тенденція позитивно впливає на дотримання сівозмін, удобрення площ посівів та залучення інвестицій.

Розповсюдження оренди в сільському господарстві – це не тільки зародження нового для України економічного процесу, але і надзвичайне позитивне соціальне явище. У відповідності з укладеними договорами загальна сума виплат за оренду земельних часток (паїв) за 2009 рік становила 4,2 млрд. гривень, у тому числі селянам-пенсіонерам – 2 млрд. гривень (47,6%). Тоді як у 2013 році загальна сума виплат за оренду земельних часток (паїв) вже становить близько 9,8 млрд. гривень, у тому числі орендарі уклали договори з селянами-пенсіонерами на 4,2 млрд. гривень, що становить 42,9% від загальної суми виплат на цей рік [1]. Як бачимо, це суттєва підтримка пенсіонерів у сільській місцевості і в цілому вагомий внесок в сукупні доходи селянських сімей.

Література:

1. Довідка про підсумки діяльності Держземагенства України та його територіальних органів за 2013 рік. / http://dazru.gov.ua/ – офіційний веб-сайт Державного агентства земельних ресурсів України.

2. Стан укладення договорів про оренду земельних часток (паїв) у 2009 році // ІОЦ «Реформування земельних відносин в Україні» Земельно-правовий та аналітичний ресурс «Моя земля» http://www.myland.org.ua/