Воробей В.М
студент 4 курсу
навчально-наукового інституту права та психології НАВС
Котирло О.О.
Науковий
керівник:кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри
господарсько-правових дисциплін ННІПП НАВС
Правові засади
банківської таємниці у Швейцарії: реалії сьогодення
|
|
|
Швейцарія – найбільша податкова гавань світу, на рахунках
в її банках, за даними Bloomberg, зберігаються кошти іноземців на загальну суму
понад $2,2 трлн [1].
Банківська таємниця (bank secrecy) – інформація щодо
діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі
обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні
послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди
клієнту.
Швейцарія, країна, яка вважається однією з
найпривабливіших фінансових майданчиків світу, прийняла закон «Про
банківську таємницю», ще в 1935 р. Однак Євросоюз і США постійно наполягали на
забезпеченні більшої прозорості діяльності швейцарських банків і вимагали
розкриття інформації про ряд громадян, які використовують рахунки в
швейцарських банках для ухилення від сплати податків.
"Банківська таємниця в Європі повинна померти. Це прорив у забезпеченні
прозорості європейської податкової сфери", - заявив президент спільноти
Херман Ван Ромпей [2].
Останні роки фінансова система Швейцарії
переживала непростий процес трансформації. Якщо ще 2008 року міністр фінансів
Швейцарії стверджував, що "торг у питанні швейцарської банківської
таємниці не просто недоречний, а взагалі неможливий", то вже за рік уряд
країни був вимушений зробити ухилення від податків кримінально караним діянням,
а не адміністративним правоворушенням.
Зокрема, починаючи з літа 2014 року,
швейцарські банки більше не зобов'язані інформувати своїх іноземних клієнтів,
якщо банк, спираючись на офіційне клопотання іноземної держави про надання
правової допомоги, передасть податковим органам цієї держави вичерпну
інформацію щодо рахунків даного клієнта.
Право залишатися анонімними втрачають і
володарі блок-пакетів акцій. Починаючи з минулого року вони повинні офіційно
реєструвати угоду з придбання комерційної компанії.
1 липня 2014 року, в Швейцарії набрали чинності
положення американського закону "Про оподаткування іноземних
рахунків" та закон "Про міжнародну допомогу в податкових питаннях. Так,
Закон "Про оподаткування іноземних рахунків" передбачає перехід на
повністю автоматичний режим обміну банківською інформацією по рахунках
нерезидентів, громадян США, у банках Швейцарії [4]. Це означає, що після того,
як такий громадянин відкриває в швейцарському банку рахунок, цей банк
зобов'язаний, не чекаючи будь-яких запитів або клопотань, з власної ініціативи
повідомити податковим органам США всю інформацію за цим рахунком. Отже, у стосунках з США
Швейцарія вже остаточно і повністю відмовилася від принципу банківської
таємниці.
"Банківська таємниця у своїй колишній
формі зжила себе. Вона більше не вписується в епоху, коли громадяни, натиснувши
кнопку в Інтернеті, можуть переміщати свої гроші по всьому світу", -
заявив міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле. У Німеччині, а також Франції і
деякі інші країнах, влада звернулися до всіх своїх громадян, потенційних
"податкових грішників", запустивши програми податкової амністії. У
Німеччині, наприклад, така програма діятиме ще весь 2015 рік. Після її
закінчення податковим "ухильникам" загрожують штрафи, причому
набагато більші, ніж раніше, до початку програми амністії [3].
В Берліні 28 і 29 жовтня 2014 року на Глобальному форумі з прозорості та
обміну інформацією в податкових цілях представники 51 країни підписали угоду,
що передбачає щорічний автоматичний обмін даними про рахунки нерезидентів.У
перший раз такий обмін відбудеться у вересні 2017 р. за підсумками 2016
фіскального року.
Новий стандарт Організації економічного співробітництва і розвитку
зобов'язує держави запитувати у місцевих банків інформацію про рахунки
нерезидентів і автоматично переправляти її в податкові органи тих держав, в
яких ці іноземці проживають, дотримуючись при цьому, природно, законів про
захист особистих даних. Передачі підлягає, насамперед, ім'я та податковий номер
власника рахунку, а також інформація, що стосується одержуваного на вклади процентного
доходу, дивідендів, доходів від продажу активів і певних видів страховок.
Надавати таку інформацію зобов'язані не тільки банки, але і всякого роду
фінансові компанії, інвестиційні фонди і трасти, які займаються довірчим
управлінням капіталу.
В жовтні 2014 року Україна і Організації економічного співробітництва і розвитку підписали меморандум про співпрацю
на дворічний термін.
Отже, важко не погодитися з думкою
професора Кафедри теорії економічного права та порівняльного правознавства
Бернського університету Петера Кунца, який зазначає, що: "Швейцарії в
якості провідного міжнародного фінансового центру належить ще багато зробити
для того, щоб адаптувати свою фінансову і податкову систему до нових
міжнародних реалій". Але поки що, до моменту остаточного переходу на новий
податковий режим, в іноземців, які мають на рахунках у Швейцарії
незадекларовані капітали, залишаються дві можливості: або "вийти на
світло" і легалізувати всі свої гроші, або перевести їх в якусь іншу
юрисдикцію.
Cписок використаних джерел: