Рибалка А.Д.- Студент-магістр гр.БСм-10

Дніпропетровська державна фінансова

академія

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Сучасні платіжні системи є важливою частиною економічної і фінансової інфраструктури будь-якої країни, платіжні картки та електронні платежі відіграють важливу роль, витісняючи використання готівки у всіх сферах бізнесу та набувають тенденції стійкого розвитку. На сьогоднішній день банківська система України досить швидко впроваджує картки як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, тому що випуск українськими банками міжнародних банківських карток дозволяє здійснити інтеграцію у світову систему банківських послуг, підняти імідж банку, завоювати ринок, залучити додаткових клієнтів, опанувати новітні банківські технології, використовуючи могутню інфраструктуру для здійснення розрахунків у глобальних масштабах. Реалізація цих напрямів вимагає значних капіталовкладень у програмне забезпечення банків, банкоматів, платіжних терміналів, телекомунікаційних мереж, у тому числі реконструкцію суміжних сфер торгівлі та послуг.

Аналіз джерел і публікацій. Незважаючи на появу систем електронних грошей в Україні, у вітчизняній науковій літературі поки що мало уваги приділяється теоретичним аспектам цієї проблеми. В роботах зарубіжних науковців, зокрема М. Вудфорда, А. Генкіна, Ч. Гудхарда, М. Кінга, С.Кляйна, Б. Коена, Г. Селджіна, А. Шамраєва, Б. Шміта, Л. Уайта, Б. Фрідмена порушується ряд питань, пов’язаних із феноменом електронних грошей та грошового обігу в цілому. Вирішенням проблем функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків в Україні займаються вітчизняні економісти А. Савченко, В. Кравець, П. Сенищ, В. Міщенко, О. Махаєва, В. Крилова, Н. Грищук, Б. Д’яченко, А. Бірюков, Л. Пономаренко, В. Філатенко, А. Страхарчук та інші.

Постановка проблеми. Розвиток національної системи безготівкових розрахунків на основі електронних платіжних інструментів є важливим напрямком роботи по скороченню готівкового обігу і витрат на його організацію, поповненню ресурсної бази банків, підвищення прозорості та повноти обліку розрахункових операцій, підвищення платіжної культури населення країни і його безпеки. Банківська платіжна картка є спеціальним платіжним інструментом - ідентифікаційним засобом держателя, за допомогою якого здійснюються операції оплати за товари і послуги та надається можливість отримувати готівкові кошти, ініціювати переказ грошових коштів із відповідного рахунка платника або банку, а також здійснювати інші операції, передбачені договором [1].

З ініціативи НБУ, у лютому 2003 року в Україні було створено власну платіжну систему карт - НСМЕП (Національна платіжна система масових електронних платежів. Станом на 8 січня 2015 року партнерами НСМЕП є 57 банків та 19 небанківських установ-членів/учасників НСМЕП. Власниками карт даної національної платіжної системи є 4 млн. осіб. НСМЕП застосовуються платіжні картки (смарт-картки) з вбудованими чіп-модулями. У НСМЕП використовуються пластикові платіжні картки з такими платiжними інструментами, як електронний гаманець та електронний чек.

Крім того, у 1995 році починає розвиватися друга національна платіжна система платіжних карт - УкрКарт, що пов'язане із створенням клірингової компанії АТЗТ «Банкомзв'язок-ЕПС», введеної в експлуатацію в 1998 році. Перша карта національної платіжної системи УкрКарт була випущена в 2000 році Українським професійним банком.

На розвиток безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток негативно впливають: низький рівень купівельної спроможності населення; незацікавленість населення в користуванні платіжними картками; недостатній розвиток інфраструктури обслуговування платіжних карток; значні капіталовкладення для впровадження карткових розрахунків; додаткові витрати торговців на придбання та обслуговування обладнання, навчання персоналу.[2].

Рисунок 1. - Динаміка обігу платіжних карток за 2008-2013 роки

Для отримання готівки в Україні використовується мережа з 40 тис. банкоматів (станом на 01.01.2014 р.), що більше на 11,6% за попередній 2012 рік. Приймання безготівкових платежів здійснюється в мережі з 221 тис. платіжних терміналів: 192 тис. торговельних та майже 29 тис. банківських терміналів. За 2013 рік загальна кількість торговельних терміналів зросла на 36% пристроїв.За 2013 рік держателями карток здійснено 1 339 млн. операцій, з яких безготівкові операції становлять 584 млн. (43,6%), а готівкові – 755 млн. (56,4, рис. 3). Порівнюючи дані 2013 року з 2012 роком (держателями карток здійснено 1 073 млн. операцій, з яких безготівкові операції становлять 348 млн. (32,4%), а готівкові – 725 млн. (67,6%)), кількість безготівкових операцій зросла на 236 млн. шт., що є безумовно позитивним, і якщо враховувати, що у 2011 році здійснено всього 692млн. операцій, з яких безготівкові операції становили 121 млн. (24,5%), а готівкові – 571 млн. (75,5%), то можна зауважити, що у 2013 році держателі карток стали активніше користуватися платіжними картками при оплаті за товари та послуги, що сприяє розвиткові українського ринку безготівкових платежів.

Загальна сума операцій у 2013 році склала 916 027 млн. грн., з яких 159 138млн. грн. (17,4%) складають безготівкові платежі та 756 889 млн. грн. (82,6%) – готівка. Це означає, що майже 83% користувачів платіжних карток знімають готівку у банкоматах, а потім використовують її у розрахунках за товари та послуги.

Рисунок 2. - Динаміка кількості платіжних карток за 2003-2013 роки [3].

Аналізуючи отримані дані, з'ясовано, що населення почало більш активно використовувати безготівкові розрахунки, хоча середня сума операції становить досить невелику суму - 250-300 грн. Лише кожен п’ятий зі ста платежів, здійснюється за допомогою картки. Населення готове більш активно використовувати картки для безготівкових розрахунків, однак інфраструктура багатьох населених пунктів, особливо в сільській місцевості, часто не відповідає бажанням клієнтів та наявної торгово-сервісної мережі обслуговування карток.

Динаміка платіжних карток за видами носіїв інформації, які емітовані українськими банками протягом 2006-2013 років представлена на рис. 4. Найбільша кількість платіжних карток сьогодні на ринку з магнітною смугою – 33 277 тис. шт. (93,5%), з магнітною смугою та чипом – 1 536 тис. шт. (4,3%), з чипом – 623 тис. шт. (1,7%) і для розрахунків у мережі Інтернет – 185 тис. шт., що складає 0,5% від загальної кількості активних карток в Україні. Можна сказати, що тільки картки з чипом мали тенденцію до зменшення їх випуску. Якщо у 2010 році вони становили 4,2% від загальної кількості активних карток, то вже у 2013 році їх випуск зменшився на 2,5%.Рисунок 3. - Динаміка платіжних карток за видами носіїв інформації, які емітовані українськими банками протягом 2006-2013 років[3].

Залежно від типу платіжної схеми прийнято розрізняти кредитні і дебетові картки. З дебетовою функцією на 01.01.2014 рік припадає 26 828 тис. шт. (75,3%) і 8 793 тис. шт. (24,7%) з кредитною функцією. Головними утримувачами платіжних карток є фізичні особи – 35 232 тис. шт. (98,9%). На корпоративний сегмент припадає 390 тис. шт., або 1,1% ринку (рис. 5).

Рис. 4. Структура платіжних карток за платіжною схемою та за типами держателів, які емітовані українськими банками станом на 01.01.2013 та 01.01.2014 роки[3].

Частка користувачів, які хочуть розплачуватися за товари і послуги за допомогою безготівкового розрахунку, постійно збільшується. Кількість операцій зі зняття готівки через банкомати перевищує кількість безготівкових розрахунків, проведених за допомоги карток. Однак таке співвідношення поступово переходить на бік безготівкових операцій. Для збереження такої тенденції платіжні системи, а також банки-учасники платіжних систем мають докласти чимало зусиль для підвищення фінансової грамотності своїх клієнтів, а також піклуватися про забезпечення комфортного та безпечного здійснення безготівкових карткових операцій.

Згідно з статистичними даними НБУ, ринок пластикових карток майже монополізируван 5 банками ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (44% від загальної суми пластикових карток в обігу і 51% від від загальної суми активних пластикових карток ), АТ "ОЩАДБАНК" (18% і 8%), АТ "Райффайзен Банк Аваль" (6% і 8%), АТ "Дельта Банк" (4% і 3%) і АТ "УКРСИББАНК" (3% і 3%)[3].

Висновки

Протягом останніх років в Україні спостерігається стала тенденція до щорічного збільшення вітчизняними банками емісії платіжних карток, торгівельних терміналів та банкоматів.

Робота платіжних систем в Україні засвідчує, що картки в основному використовуються для отримання готівки, тому надзвичайно важливою є державна підтримка карткового бізнесу – створення необхідних умов для поліпшення структури грошового обігу за рахунок масових безготівкових платежів із використанням карток і скорочення частки готівкових розрахунків. Перехід банківської системи на більш інтенсивне використання карток у проведенні усіх видів платежів є пріоритетним напрямком банків України, чітке і злагоджене функціонування яких є життєво важливим для економіки будь-якої країни світу, незалежно від її політичної системи чи державного устрою.

Література

1. Інформаційні системи і технології у фінансових установах : Навч. посіб . -./Олійник А.В., Шацька В.М. - Львів: "Новий Світ-2000", 2006 - 436 с.

2. Ринок карткових платежів України: Міжнародний досвід та національне регулювання / Аналітичний звіт. - К.: АДЕФ-Україна, 2012. - 60с.

3. Веб-сторінка Національного банку України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua