Мехеда Н.Г., Авеян Д. С.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Роль фінансових інвестицій в державних підприємствах

Фінансові інвестиції — це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб’єктів господарської діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємства здійснюють інвестиції для ефективного використання тимчасово вільних коштів.

У найбільш широкому трактуванні інвестиціями є вкладення капіталу з метою поступового їх збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути таким, щоб компенсувати інвестору вкладені кошти, винагородити його за ризик, покрити втрати від інфляції в наступному періоді. Таким чином, головна ціль фінансового інвестування це:

– одержання в перспективі прибутку від вкладень;

– перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери;

– установлення офіційних відносин чи контролю над підприємством-емітентом.

Інвестор — юридична чи фізична особа, що здійснює вкладення власних, позикових і залучених коштів у створення та відтворення основних засобів та інших довгострокових активів. Отже, фінансові інвестиції визначаються як активи, що утримуються з метою:

– одержання доходів (прибутку) у вигляді дивідендів, відсотків;

– набуття вигідних відносин з іншими підприємствами (взяття участі в управлінні їхньою діяльністю або контроль над їхньою діяльністю);

– отримання майбутніх вигод від зростання вартості здійснених інвестицій.

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

– вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства;

– придбання цінних паперів інших емітентів;

– надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

– переказ грошових коштів на депозити в банки.

– Таким чином, до фінансових інвестицій належать:

– внески до статутних фондів підприємств (за винятком акціонерних товариств);

– акції;

– облігації;

– інвестиційні й депозитні сертифікати;

– векселі й інші цінні папери.

Цінний папір — це документ, який засвідчує майнове право чи відношення позики власника документа щодо особи, яка випустила такий документ.

Основні види цінних паперів — акції, облігації, інвестиційні сертифікати, векселі, депозитні сертифікати і т. д. Інвестиційні цінні папери поділяють на пайові, боргові та похідні.

Акція — це пайовий цінний папір, який закріплює права його власника на одержання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і на участь в управлінні цим товариством. Акція — безстроковий документ і існує стільки, скільки існує акціонерне товариство. Акція — це свідчення про внесок до статутного капіталу. Мета інвестора, що купує, — отримати дохід і брати участь в управлінні акціонерним товариством (пропорційно купленим акціям).

Акції бувають іменні та на пред’явника. Якщо придбаваються іменні акції, то ім’я їх власника обов’язково заноситься до книги реєстрації (реєстру), який веде або сам емітент, або реєстратор (депозитор). Якщо акції не іменні, то вони не реєструються і достатньо фактичного володіння ними для того, щоб її власник підтвердив, що саме він є акціонером даного товариства. Акція на пред’явника може випускатися як у документальній (паперовій), так і в електронній формі. Вона повинна бути обов’язково оплачена її власником.

Залежно від фіксованості доходу та участі в управлінні розрізняють звичайні (прості) і привілейовані акції.

Звичайна акція засвідчує:

а) право власника на участь в управлінні справами акціонерного товариства;

б) право на одержання дивідендів, причому не гарантованих і не фіксованих;

в) право на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.

Привілейована акція засвідчує:

а) право власника на одержання дивідендів з фіксованим відсотком, який виплачується незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства;

б) переважне право власника на першочергове одержання дивідендів і на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства під час його ліквідації (якщо це передбачено умовами випуску акцій).

Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції, які легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує одного року. В основному це інвестиції в легкореалізовані цінні папери. Поточні фінансові інвестиції поділяються на:

– еквіваленти грошових коштів;

– інші поточні фінансові інвестиції.

Довгострокові фінансові інвестиції — це вкладення, які не можуть бути визначені як поточні. Довгострокові інвестиції поділяються на:

– інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;

– інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

– інвестиції в спільну діяльність зі створенням юридичної особи контрольними учасниками;

– інші фінансові інвестиції.

Отже, інвестиції відіграють ключову роль у розвитку економічних процесів. Інвестиції для підприємства — це, насамперед, основне джерело одержання прибутку, що є основою реалізації стратегічних цілей економічного розвитку підприємства.

Список використаних джерел

1. Бакаєв Л. О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 151 с.

2. Богатин Ю. В., Швандар В. А. Инвестиционный анализ: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 286 с.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 26 квіт. 2000 р. № 91, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 трав. 2000 р. № 284/4505.