Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

к.ф.н. Сакун Г.О., Дубіна І.А.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Управління соціальною відповідальністю на великих підприємствах

Сучасні процеси розвитку соціально орієнтованої економіки, пошуку нових підходів до ведення бізнесу, методів прийняття управлінських рішень характеризуються суттєвими змінами в соціальній і економічній сферах діяльності підприємств. Соціальна відповідальність стає інструментом підвищення репутації підприємства, довіри з боку суспільства, інвестиційної привабливості, капіталізації та конкурентоспроможності підприємств, досягнення їх стійкого розвитку за соціальним, економічним і екологічним напрямами.

Аналіз наукових публікацій свідчить, що соціальна відповідальність на підприємствах набула розвитку в розвинених країнах під час капіталістичного способу виробництва, коли економіка від вільної конкуренції перейшла до соціально орієнтованої, а підприємці перейшли від протистояння найнятим робітникам до соціальної співпраці з ними, від благодійних акцій і «точечних» соціальних програм з метою підвищення репутації підприємства до чітк спланованих соціальних заходів та використання принципів соціальної відповідальності у стратегії підприємства [1].

Діяльність підприємства має приносити корисний ефект для стейкхолдерів, з якими воно здійснює взаємовигідну співпрацю. Це можливо при дотриманні підприємством принципів соціально відповідального ведення бізнесу, що дозволяє враховувати розбіжність інтересів, підвищувати ефективність управління підприємством.

Суб’єкти, які вважають, що бізнес має брати участь у вирішенні соціальних та екологічних проблем, щороку зростає, що свідчить про визнання концепції соціальної відповідальності з боку представників українського бізнесу, усвідомлення ними необхідності впровадження соціальних програм та соціальних інвестицій, активне залучення органами влади підприємств до вирішення соціально-економічних та екологічних проблем регіонів, де вони функціонують.

Як показують соціологічні дослідження, серед основних чинників, що спонукають керівників підприємств реалізовувати соціально відповідальні заходи, на першому місці стоять моральні міркування (61,3%) і внутрішнє спонукання (52,1%). Досить вагомими є такі фактори, як зростання продажів (37,9%), копіювання дій конкурентів (19,2%) і вимоги з боку органів місцевої влади (18,9%). Основними напрямами соціальних інвестицій у 2014 р. Стали розвиток персоналу (92% обстежених компаній), охорона праці та здоров'я (89,5%), благодійність і меценатство (86,8%). Найпоширенішою практикою надання допомоги регіону (місцевому співтовариству) серед підприємств є допомога у благоустрої територій присутності, програми зі створення робочих місць, реалізація екологічних проектів [3].

Підприємства, які дотримуються принципів соціальної відповідальності, можна поділити на дві групи. Перша група − підприємства з пострадянським минулим (гірничо-металургійний комплекс, промислова хімія, машинобудування, енергетика), які, зважаючи на галузеві та історичні особливості, несуть найбільше соціальне навантаження. Друга група компаній − створені сучасні великі компанії та фінансово-промислові групи [2].

Керівництво цих компаній дійшло до розуміння можливості одержання переваг від упровадження принципів соціальної відповідальності: підвищення конкурентоспроможності підприємств на національному та світовому ринках, інвестиційної привабливості та капіталізації, поліпшення ділової репутації та іміджу серед населення, перш за все, споживачів і клієнтів.

Аналіз методів і форм реалізації соціальної відповідальності бізнесу в Україні показав, що внесок великих підприємств у підвищення якості життя місцевого співтовариства й соціально-економічний розвиток територій присутності здійснюється через соціальні інвестиції та соціальні програми, спрямовані на реалізацію екологічних, оздоровчих, освітніх, культурно-ціннісних, інфраструктурних та інших програм і проектів, оснащення сучасною медичною технікою місцевих лікарень, підтримку ветеранів та інвалідів, багатодітних сімей, інтернатів і дитячих будинків, фінансування програм комплексного розвитку малих і монофункціональних міст. Однак на більшості вітчизняних підприємств відсутні методи економічної оцінки соціальної відповідальності, механізми й інструменти її реалізації, залишається без потреби і розуміння сутності та значення соціальної відповідальності. Для 67% українських підприємств реалізація соціальних програм і проектів не є актуальним завданням через дефіцит коштів, а кожна десята компанія вважає, що це функція держави, а не бізнесу [3].

На більшості підприємств відсутні функціональні підрозділи з управління соціальною відповідальністю, чіткий контроль упровадження програм (заходів) соціальної відповідальності, не відстежуються результати упровадження соціальних програм і соціальних інвестицій. Тому нагальною проблемою є питання вдосконалення управління цією сферою на великих підприємствах.

Таким чином, на великих підприємствах доцільно сформувати підрозділи з розробки соціальної звітності, з реалізації соціальних програм та благодійних проектів у складі відділу з управління соціальною відповідальністю, який очолює фахівець із проблем соціальної відповідальності. До їх складу доцільно включити представників профільних відділів підприємства, що сприятиме залученню працівників до процесу управління соціальною відповідальністю на підприємстві.

Література:

1. “Соціальна відповідальність” – одне поняття, різне розуміння // Режим доступу: http://www.fpsu.org.ua/activity/economy-defence/47c571fbe3ff7.

2. Бабенко О. Соціальному діалогу в Україні – бути! // Режим доступу: http://www.fpsu.org.ua/activity/economy-defence/44506da1cb6d9/20080109-002.

3. Благов Ю.Е. Корпоративная социальная ответственность: возвращение к истокам [Научная конференция Европейской ассоциации этики бизнеса на факультете менеджмента СПбГУ] / Благов Ю.Е. – 2011. – № 3. – Том 4. – С. 186-190.