Концевич О.К.

ДВНЗ КНУ «Криворізький економічний інститут»

Аналіз наукових підходів щодо управління виробничим потенціалом промислових підприємств

У сучасних умовах управління виробничим потенціалом промислового підприємства виступає як загальноекономічний чинник раціонального споживання ресурсів та ефективного функціонування виробничої системи. Формування цього механізму відбиває можливості системи впорядкувати процеси відтворення потенціалу підприємства відповідно притаманним внутрішнім закономірностям його господарської діяльності і необхідне для:

- аналізу поточного стану промислового підприємства;

- моделювання перспектив розвитку виробничого потенціалу;

- визначення найкращих способів його використання [4, с.110].

Управлінню потенціалом промислового підприємства притаманні наступні ознаки:

1) наявність причинно-наслідкового зв'язку між його складовими, наявність керуючої і керованої підсистем;

2) динамічний характер виробничого потенціалу підприємства;

3) здатність системи змінюватися під впливом незначних економічних коливань;

4) збереження, передача і перетворення інформації;

5) антиентропійність управління [4, с.118].

Сукупність методів, якими користується організація при управлінні виробничим потенціалом складає її методичний інструментарій, ефективність використання якого має особливе значення в управлінні підприємством в цілому. До управління потенціалом існують різні підходи [5, С.75].

Так Ареф’єва О.В., і Корєнков О.В. в своїй монографії «Управління потенціалом розвитку промислових підприємств» виділяють три стадії управління потенціалом підприємства: формування, використання та розвиток [1, с.57].

Федулова Л.І. пропонує послідовність управління виробничим потенціалом підприємства через чотирьохрівневу схему управління прибутком: основна мета діяльності підприємства – первинний показник управління (прибуток підприємства) – потенціал підприємства (шанс на прибуток в майбутньому) – організаційно-економічні механізми управління потенціалом підприємства [6, с.130].

Єгоров А.Ю. та Нікулін Л.Ф. підходять до цього процесу через персонал підприємства, ставлячи акцент на знаннях (кваліфікації та професіоналізмі), а також людському капіталі як головних чинниках економічного зростання. При цьому основні тенденції розвитку управління людським фактором автори відображають як перехід від управління по вертикалі до горизонтальних схем; перехід від кадрової функції централізації до відповідної, але децентралізованої функції; відхід від планів як певної реакції на «вказівки» до інтегративно-корпоративного планування [3, с.81].

Подібної думки про керівну роль саме кадрового та управлінського фактору дотримується й О.К. Добикіна. Вона зазначає, що для успіху та меншої уразливості з боку зовнішнього середовища, що постійно змінюється, для виживання в умовах конкуренції та досягнення своїх цілей недостатньо того, щоб організація тільки лише мала певний потенціал для ефективного (прибуткового) функціонування. Для реалізації цього потенціалу організація повинна бути внутрішньо ефективною, мати власні, приховані резерви підвищення конкурентоспроможності [2, с.130].

Розкрити зміст процесу управління виробничим потенціалом промислового підприємства, конкретизувати цю діяльність з урахуванням практичних завдань можна завдяки дослідженням функцій управління потенціалом. До основних функцій відносяться наступні:

1) визначення цілей і пріоритетів розвитку виробничого потенціалу промислового підприємства в сучасних умовах;

2) регулювання економічних проблем управління виробничим потенціалом ;

3) оцінка виробничого потенціалу в розрізі ресурсних джерел;

4) підвищення ефективності використання виробничого потенціалу з урахуванням пріоритетів економії найбільш дефіцитних та коштовних ресурсів;

5) розробка системи регуляторів, які дозволяють оптимально використовувати виробничий потенціал, що сприяє розвитку і зміцненню економічної самостійності підприємства [4, с.130].

Серед джерел підвищення ефективності виробничого потенціалу особливого значення набувають методи, що дозволяють сформувати систему управління взаємодією різноманітних факторів, які визначають умови розвитку потенціалу промислового підприємства, забезпечують досягнення цілей. А.В. Шегда підкреслює, що використання економічних методів дає змогу розробити методологію моделювання керуючої та керованої систем, досліджувати інформаційні процеси, кількісно оцінювати інформацію.

Основною метою управління виробничим потенціалом, як системи взаємозалежних важелів, що забезпечують спрямований, скоординований і стимулюючий вплив на потенціал підприємства у розрізі ресурсних джерел, є забезпеченням раціонального його використання.

Отже, управління виробничим потенціалом промислового підприємства в сучасних умовах передбачає:

- багаторівневість поняття виробничий потенціал, що вимагає обов'язкової вказівки аспекту (національний, регіональний, галузевий, рівень підприємства), у якому він розглядається, при цьому потенціал одного рівня обов'язково впливає на потенціал іншого і здатний як гальмувати, так і стимулювати його зростання;

- фактори, що впливають на розвиток виробничого потенціалу промислового підприємства, різноманітні і не обмежуються високими темпами росту обсягів і продуктивності факторів виробництва, а включають і рівень інвестицій в економіку промисловості, і рівень її структурної перебудови;

- ефективне управління виробничим потенціалом промислового підприємства безпосередньо пов'язано з усіма компонентами розвитку національної і регіональної економіки і тим середовищем, у якому воно здійснюється, тому відсутність позитивних і довгострокових ефектів (результатів) хоча б в одній із взаємозалежних сфер свідчить про наявність негативних тенденцій, здатних надалі звести нанівець наявні позитивні зміни;

- адекватність реакції підприємства на трансформацію економічних відносин. Система управління виробничим потенціалом повинна являти собою гнучку систему, що буде змінюватися, пристосовуючись до ринкової економіки, забезпечуючи ефективність діяльності промислового підприємства.

Список використаних джерел:

1. Ареф’єва О.В., Корєнков О.В. Управління потенціалом розвитку промислових підприємств: монографія / О.В. Ареф’єва, О.В. Корєнков. – К.: ГРОТ. - 2004. – 200 с.

2. Добикіна О.К. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навчальний посібник / О.К. Добикіна. – К.: Центр учбової літератури. - 2007. – 208 с.

3. Єгоров О. Ю. Пульсуючий менеджмент / О.Ю. Єгоров, Л.Ф. Нікулін. – М.: Ділова книга. – 2010. – 236 с.

4. Касьянова Н.В. Потенціал підприємства: формування та використання: підручник / Н.В. Касьянова, Д.В. Солоха, В.В. Морєва, О.В. Бєлякова, О.Б. Балакай. - Донецьк: Цифрова типографія. - 2013. - 257 с.

5. Приходько Т.О. Управління економічним потенціалом промислового підприємства / Т.О. Приходько, Л.Є. Довгань // Актуальні проблеми економіки та управління. Збірник наукових праць. – 2011. - № 24. – С.75.

6. Федулова Л.І. Організаційно-економічні моделі багатофункціонального управління виробничою діяльністю на основі сучасного менеджменту / Л.І. Федулова. – Миколаїв: Видавництво УДМТУ. - 2007. – 170 с.