Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Гусенко А. А.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

Функції правової культури

Наукове дослідження правової культури передбачає вивчення не лише її статики, а й динаміки, того, як вона функціонує, змінюється, як виконує своє соціальне призначення. Для цього використовується поняття «функція» (від лат. functio – здійснення, виконання). Воно означає напрям, предмет і зміст діяльності. Саме у функціях правової культури реалізуються потреби суспільного розвитку, нормативне вираження яких визначається у правових нормах.

Визначення поняття функції в дослідженні правової культури дає змогу дослідити її динаміку, діяльнісний характер, здатність і напрям впливу на суспільні відносини.

Сьогодні існують різні підходи до визначення системи функцій правової культури. Більшість авторів виділяють пізнавальну, регулятивну, інтегруючу, комунікативну, інформаційну (семіотичну), прогностичну, аксіологічну (ціннісно-нормативну), соціалізуючу функції (О. Семітко, О. Аграновська,
В. Сальников, О. Скакун, В. Копєйчиков, В. Нерсесянц та інші) [1, с.110-113].

Дослідник Скакун О. Ф. визначає такі функції правової культури:

1) пізнавальну – засвоєння правового спадку минулого і сучасного, вітчизняного і зарубіжного;

2) регулятивну – забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи та створення стійкого правопорядку;

3) нормативно-аксіологічну – оцінка поведінки особи, рівня розвитку законодавства, стану законності і правопорядку згідно з нормами права держави та міжнародними стандартами [2, с.511-513].

Науковці Зайчук О., Оніщенко Н., Тодика Ю. М. окремо виділяють комунікативну та прогностичну функції правової культури [3, с.85-88 ].

Пізнавально-реформаторська функція правової культури пов'язана з теоретичною й організаторською діяльністю щодо формування правової держави і громадянського суспільства. Ця функція створює правові і моральні гарантії таких загальнолюдських цінностей, як чесність і порядність, доброта і милосердя, моральний самоконтроль і сумлінність, людська гідність і свобода вибору. Вона залежить від засвоєння правової спадщини минулих епох і досягнень вітчизняного й зарубіжного права.

Праворегулятивна функція спрямована на забезпечення стійкого, злагодженого, динамічного і ефективного функціонування всіх елементів правової системи шляхом розпорядження індивідам та соціальним групам стандартів суспільно корисного поведінки.

Вона дозволяє не тільки здійснювати правове спілкування між громадянами, але й регулювати їх взаємовідносини в юридичній сфері. Праворегулятивна функція забезпечується через правові та інші соціальні норми.

Ціннісно-нормативна функція правової культури знаходить вираження за допомогою системи аксіологічних характеристик. Вказана функція проявляється при вивченні оціночного ставлення особи до результату і цілей її дій, які спрямовані на зміну оточуючої правової дійсності, до еталонів і зразків поведінки, що передбачені нормами права. Оціночна діяльність у правовій культурі полягає у «вимірі» індивіда, спільноти людей права, законності, правопорядку, правовідносин, механізму правового регулювання шляхом зіставлення з відповідними правовими цінностями. Це – оцінка всієї сукупності законодавства, конкретних правових норм поведінки громадян, діяльності правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю (наприклад, оцінюючи місце і роль правоохоронних органів у процесі державотворення, екс- Президент України Л. Д. Кучма образно порівняв їх із своєрідним міністерством правового, морально-психологічного та соціально-економічного здоров'я суспільства).

Правосоціальна функція може бути вивчена через призму формування правових якостей особи. Безперечно, на цей процес суттєвий вплив здійснює правова дійсність. Разом із тим необхідна цілеспрямована правовиховна робота, важливі заходи щодо організації юридичного всеобучу населення, надання йому юридичної допомоги, активізації процесів самовиховання особи.

Комунікативна функція – забезпечуючи спілкування громадян у юридичній сфері, вона існує через це спілкування і впливає на нього. Таке спілкування опосередковується юридичними виданнями і сьогодні значно розширюється у зв'язку з удосконаленням роботи засобів масової інформації. Правова культура конкретного суспільства не може успішно розвиватися без залучення до правових культур інших народів.

Ця функція сприяє узгодженню громадських, групових та особистих інтересів, забезпечує соціальне згуртування людей, дає змогу особі на підставі набутих знань зорієнтуватися у правовому просторі з метою забезпечення безконфліктного співіснування з іншими суб'єктами, реалізується у правовому спілкуванні, у процесі здобуття освіти, опосередковується засобами масової інформації, літератури та інших напрямів мистецтва.

Прогностична функція охоплює правотворчість і реалізацію права, забезпечує правомірну поведінку громадян, їх соціальну активність, містить аналіз тенденцій, що характерні для всієї правової системи. Дозволяє прогнозувати розвиток чинного законодавства, правових інститутів у державі. Вихідною передумовою прогнозування розвитку правової культури виступає дослідження не тільки цінностей, а й пошук шляхів, які долають протиріччя в законодавстві й правовій системі, забезпечують правовий розвиток особи. Все це впливає і на нашу правову культуру.

Оціночна функція правової культури полягає у виробленні ставлення індивіда до правових явищ на підставі сформованих уявлень, ідеалів, принципів. Це відношення виражається у вчинках, поведінці, в оцінці права, законності, правопорядку, законодавства у порівнянні з наявними уявленнями про це.

Аксіологічна функція-оцінка поведінки особи, рівня розвитку законодавства, стану законності та правопорядку відповідно до норм національного права і міжнародних стандартів.

Виховна функція забезпечує свідоме та поважне ставлення особи до вимог чинного законодавства, формування у неї правових якостей та загальнолюдських цінностей, активізації процесів самовиховання.

Отже, функції правової культури передбачають збереження духовних цінностей у галузі права і їх засвоєння майбутніми поколіннями, постійне підвищення рівня правової свідомості населення. Побудова правової держави та громадянського суспільства в Україні передбачає суттєве підвищення правосвідомості та правової культури усіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох чинників, у тому числі і від рівня правового виховання і правової освіти населення країни.

Література:

1. Дьоміна О. С. Правова культура як основа демократичного, правового розвитку українського суспільства / О. С. Дьоміна // Часопис Київського університету права. — 2005. — №1. — С. 38–41.

2. Скакун О. Ф. Теория государства и права : [Учебн. для вузов.] / Ун-т внутр. дел. / Харьков : Консум, 2000. — С. 511–513.

3. Тодика Ю. М. Конституційні засади формування правової культури : Монографія. — Харків : Райдер, 2001. — С. 85–88.