Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Асистент Бондар Н.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Ділова гра як метод навчання

майбутніх менеджерів сфери туризму

У сучасній педагогічній науці існують різні підходи щодо класифікації ігрових методів навчання. Розглянемо найпоширеніші з них. В.Я. Платов класифікує ігрові методи на: рольові ігри; ділові ігри; імітаційні ігри; організаційно-діяльнісні ігри [1]. Інший науковець П.М. Щербань виділяє: ділові ігри; рольові ігри; аналіз конкретних психолого-педагогічних ситуацій; аналіз інцидентів; розв’язання педагогічних задач; мозкова атака; ігрове проектування [3].

Особливий інтерес для нас становлять ділові ігри. За визначенням П.М. Щербаня, ділова гра – це в певному розумінні імітація професійної діяльності, у діловій грі відбувається діалог на професійному рівні, зіткнення різних думок і позицій, взаємна критика гіпотез і пропозицій, їх обґрунтування і зміцнення, що веде до виникнення нових знань та уявлень, допомагає набути досвіду професійної діяльності [3].

Цілком правомірним у визначенні ділової гри є акцентування автором уваги на відповідній термінології: «професійна діяльність», «професійні знання», «професійний рівень», бо саме ці ознаки і характеризують феномен ділової гри у професійній підготовці студентів.

Ділова гра спрямована на оптимальне виконання професійних завдань, на найкращу реалізацію професійного спілкування, при цьому значна увага звертається на проблемні, конфліктні ситуації. Під керівництвом викладача студенти відпрацьовують поведінку та взаємодію під час виконання тієї чи іншої ролі: менеджера туристичної фірми, туристичного агента, менеджера готелю, врешті, клієнта. Як доводять дослідники цього питання, у процесі підготовки та проведення ділової гри відбувається розвиток пізнавальних і артистичних здібностей. Усе це дозволяє студентам набувати позитивного емоційного досвіду в процесі перевтілення, зміни іміджу, стилю поведінки й мовлення та загальної культури кожного із учасників творчого процесу.

Пріоритетом ділових ігор є те, що вони містять у собі соціально – психологічні аспекти реальної живої комунікації – спілкування, взаємодію, сприйняття. Ділова гра не обмежує ініціативи її учасників певними, заздалегідь створеними ззовні, умовами, викладачем чи підручником. Студент поводиться та реагує відповідно до того, як об'єктивно розвивається розмова й самостійно обирає засоби та форми висловлення власної позиції чи думки [2].

Було встановлено, що ділові ігри знижують тривожність, адже студент перестає функціонувати у мовленнєвій ситуації як об'єкт навчання. Беручи участь у діловій грі, він є суб'єктом комунікації. Це актуалізує бажання студента адекватно поводитись у змодельованій ситуації. А мовлення стає засобом такої поведінки. Глибоке входження в роль створює відчуття, що помилки допускає не студент, а особа, яку він грає та від чийого імені розмовляє [2].

На відміну від готових діалогів, які навчають правильних мовленнєвих структур (мовленнєво – моторної діяльності), ділова гра відповідає на запитання чому (причинно – мотиваційний аспект) та для чого необхідно говорити та слухати [1].

Важливо відзначити, що у процесі ділової гри не тільки якість зіграної ролі залежить від особливих характеристик особистості, але й сама роль може мати вплив на особистість, оскільки все позитивне, взяте із ролі, формує відповідні якості у студентів, так необхідні їм як майбутнім фахівцям сфери туризму. Використовуючи ділові ігри, викладач має можливість поступово занурювати студентів у професію менеджера туризму, моделюючи можливі ситуації професійного спілкування.

Серед типових ділових ігор, які доцільно використовувати на заняттях з гуманітарних дисциплін, визначаємо такі, що пов’язані з мовленнєвою поведінкою, наприклад, службовців готелю (портьє, адміністратор, черговий менеджер, менеджер.). Завдання при цьому орієнтовані на пари студентів і можуть формулюватися таким чином:

а) зіграйте роль клієнта та чергового менеджера у розв’язанні певної проблемної ситуації (наприклад, зламався замок у дверях);

б) зіграйте роль адміністратора і клієнта та продемонструйте їхню мовленнєву поведінку під час оплати послуг за проживання у готелі;

в) зіграйте роль портьє та клієнта: портьє ввічливо зустрічає клієнта та пояснює йому, як пройти до менеджера.

У процесі дослідження нами розроблено та апробовано ділові ігри відповідно до професійно зорієнтованих тем. Наведемо приклади.

Ділова гра «Категорії готелів. Обслуговування готелів».

Зміст визначеної теми гри складають різноманітні запитання: категорії готелів за їх призначенням, клієнтура, види послуг; основні підрозділи готелів, управлінський та обслуговуючий персонал, стосунки з клієнтами, міжособистісні стосунки в колективі, спроможність підприємства щодо належної реклами.

У ході гри студентам пропонується розв’язати такі завдання:

- систематизація готелів за різними групами – профілями, категоріями (курортний, центральний, тривалого призначення, для проведення конференцій, симпозіумів тощо);

- вибір назви готелю згідно із його профілем (самостійно чи на основі запропонованих назв);

- визначення характерних ознак готелів певного профілю та певної категорії;

- характеристика послуг готелів щодо їх профілю та категорії;

- аналіз функцій та посадових обов’язків службовців (черговий, менеджер, портьє, службовець комерційного відділу).

У межах ділової гри нами було визначено кілька характерних завдань.

Завдання 1. «Презентація готелю».

Завдання вимагає виконання студентами ролей «менеджера» або «службовця комерційного відділу».

У процесі виконання завдання важливо якнайкраще розповісти про обраний готель, презентувати його із урахуванням усіх його переваг. Це вимагає використання певного шару термінологічної лексики, належного володіння граматичними структурами, правильного стилістичного оформлення, відповідної культури мовлення з уживанням висловів мовленнєвого етикету.

Завдяки цьому завданню студенти закріплюють знання, уміння і навички монологічного мовлення українською чи іноземною мовою, а також воно сприяє розвиткові особистісних якостей лідера – впевненість, рішучість, ініціативність, тактовність, творча активність тощо.

Завдання 2. «Розв’язання проблеми».

Кожен готель може мати певні проблеми, пов’язані з незадовільним обслуговуванням, невдоволенням клієнтів, їх скаргами, неузгодженість у діях персоналу тощо.

Учасникам пропонується кілька проблемних ситуацій, що часто мають місце в готелях. Виокремимо деякі з них:

- клієнт випадково оселився не у своєму номері, до якого через день в’їхали справжні його мешканці;

- у номері не працює кондиціонер;

- заблокувалися двері в номер;

- клієнта не влаштовує останній поверх. Чи можна знайти кімнату на нижчих поверхах;

- клієнт незадоволений якістю обслуговування.

Це завдання розвиває вміння правильно будувати діалогічне мовлення, де виявляється і рівень мовленнєвої культури.

Завдання 3. «Презентація нових послуг у сфері туризму».

Завдання має колективний характер. Учасники гри – «менеджери туризму» з’їхались на конференцію з різних готелів з метою обмінятися досвідом щодо нових послуг та реклами. Тому основне питання конференції – розширення видів послуг для розваг і належна їх реклама. Учасники обговорювали актуальність певної нової послуги та ухвалювали корпоративне рішення щодо способів її запровадження та подальшого розвитку. Такою послугою може бути певний тематичний вечір, програма для дітей, вечір іменинників, додаткове бізнес-обслуговування тощо. Кожну послугу, яку учасники гри хочуть виконати, необхідно описати, розробити її структуру, бізнес-план, запропонувати відповідну рекламу.

Таким чином, ділова гра – це метод навчання, що забезпечує активну діяльність студентів шляхом імітації професійного середовища; сприяє апробації теоретичних знань на практиці; формуванню та удосконаленню ключових компетентностей студентів, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Література:

1. Платов В.Я. Деловые игры: разработка, организация и проведение: Учебник. – М.: Профиздат, 1991. – 240 с.

2. Толордава Ж.К. Деловые игры и активные методы обучения в высшей школе. – Тбилиси, 1984. – 112 с.

3. Щербань П.М. Навчально - педагогічні ігри: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1993. – 112 с.