К. пед. н. Перегудова В.І.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

Удосконалення процесу підготовки вчителя технологій

Стратегія вищої освіти спрямована на розвиток національної моделі освіти, зорієнтованої на формування творчої особистості, конкурентоспроможного фахівця, здатного до компетентної професійної діяльності, перманентного самовдосконалення. Саме тому реалізація компетентнісного підходу, спрямованого на особистісну самореалізацію кожного студента, є актуальною.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що у наукових пошуках вітчизняні та зарубіжні дослідники все частіше звертають увагу на проблему професійної підготовки вчителя (В. Адольф, В. Андрущенко, Т. Браже, М. Богданова, Р. Гуревич, І. Зязюн, В. Кремінь, Н. Кузьміна, Н. Мойсеюк, І. Підласий, Л. Рувинський, В Сластьонін, М. Сметанський, М. Фіцула та ін.). Питанням удосконалення професійної компетентності вчителя присвячені роботи Н. Бібік, Б. Ельконіна, Н. Кузьміної, А. Маркової, Л. Мітіної, Є. Павлютенкова, О. Пометун, Н. Хомського, І. Зимньої, Г. Селевко, А. Хуторського та ін.

Проте, слід зазначити, що сьогодні професійна підготовка майбутніх учителів ще не повною мірою відповідає сучасним гуманістичним моделям освіти, що впливає на стан їхньої професійної діяльності у середніх загальноосвітніх закладах.

Метою статті є визначення шляхів удосконалення процесу підготовки вчителів технологій на засадах компетентісного підходу.

Витоки компетентнісного підходу – північ Сполучених Штатів. У 1973 році після публікації статті Д.Мак-Клеланда «Тестувати компетентність, а не інтелект» у журналі «Американський психолог», компетентнісний підхід набув велику кількість прихильників у різних освітніх структурах. А вже значного розмаху цей рух отримав у Великобританії, яка з 1986 року надала офіційну державну підтримку, і концепція компетенцій стала основою національної системи кваліфікаційних стандартів [3].

Одним із шляхів розв’язання окресленої проблеми, на нашу думку, є орієнтація на студента як на особистість, що ґрунтується на гуманістично-демократичних засадах, в основі яких – паритетні відносини між учасниками освітнього процесу, коли навчальна діяльність носить характер діалогу, співпраці, співтворчості, в яких переважає взаємозацікавлений обмін особистісними смислами і досвідом викладача та студента. Така організація професійної підготовки майбутніх учителів, яка сьогодні отримала назву особистісно-орієнтованої, можлива за умови розробки і впровадження сучасних технологій навчання, які відповідають ідеї особистісно-орієнтованої освіти.

У найбільш загальному вигляді мету особистісно-орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів можна визначити як створення таких умов у вищих педагогічних навчальних закладах, які б сприяли розвиткові особистісних якостей студентів при засвоєнні компонентів змісту педагогічної освіти.

Дослідницька (проблемно-пошукова) технологія, основою якої є особистісна орієнтованість, полягає у створені умов для пізнавальної активності, для самостійних розумових дій, спрямованих на досягнення необхідного результату. Центром окресленої діяльності є проблемна ситуація (педагогічна проблема, творча задача), що спонукає студента до аналізу, формулювання проблем і розв’язання їх шляхом висування пропозицій, гіпотез, їх обґрунтування і доведення, а також шляхом перевірки правильності рішень. Проблемна ситуація – це пізнавальне протиріччя людини, при якому вона не знає, як пояснити явище, факт, процес, дійсність, що спонукає її шукати новий спосіб, пояснення або спосіб дії.

Критерії результативності застосування у навчальному процесі дослідницької технології [1, 2]:

- наявність позитивного мотиву до дослідницької діяльності;

- наявність позитивного емоційно-вольового стану;

- переживання студентом суб’єктивного відкриття;

- ставлення до отриманого знання як до особистісної цінності;

- оволодіння узагальненим способом рішення проблемних ситуацій (аналізом фактів, висуненням гіпотез, їх доведенням, отриманням результату діяльності).

Ознайомившись з вітчизняними та зарубіжними дослідженнями, які присвячені застосуванню проблемно-пошукової технології у навчанні, ми виокремили ряд умов, які забезпечують ефективне застосування зазначених технологій в освітньому процесі:

1. Завдання (практичне або теоретичне), яке постає перед студентами, повинно базуватися на вже отриманих знаннях.

2. Результатом вирішення завдання повинні бути ті нові знання або способи дії, які необхідно було засвоїти з обраної теми.

3. Запропоноване проблемне завдання повинно відповідати інтелектуальним можливостям студентів: бути достатньо складним, але у той же час вирішуваним завдяки вже раніше напрацьованим навичкам мислення.

4. При постановці проблемного завдання повинен враховуватися реальний рівень знань. Якщо знань, достатніх для виконання завдання, немає, то необхідно надати роз’яснення для заповнення наявного «пробілу».

5. Проблемна ситуація з одного й того ж питання, може створюватися різними типами завдань: або студенти роз’яснюють вже відомі факти (вчаться застосовувати теорію на практиці) або відчувають потребу в отриманні нових знань (створюється дієвий мотив навчальної діяльності – інтерес) [1].

Висновки. Отже, удосконалення процесу підготовки вчителів технологій є нагальною проблемою, і широкими можливостями для її розв’язання є використання дослідницької технології навчання.

1. Величко О.В., Шабанець С.М. Проблемне навчання як засіб підвищення пізнавальної активності молодших школярів / О. Величко, С. Шабанець. – Таврійський вісник освіти. – 2014. – № 1(45). – С.189.

2. Ситник О.П. Професійна компетентність вчителя / О. П. Ситник // Управління школою. – 2006. – №14. – С.2-9.

3. McClelland D.C. Testing for competence rather than for intelligence / McClelland D.C. // American Psychologist. – 1973. – №28. – С.1–14.