Островська Н.Д.

кандидат педагогічних наук, кафедра гуманітарних дисциплін,

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ АГРАРНОЇ СФЕРИ

На сучасному етапі розвитку освіти відбуваються зміни освітньої парадигми з традиційної на інноваційну. Це стосується переорієнтації в навчальному процесі на особистість майбутнього фахівця. Це пов’язане з інтеграцією України в Європейський союз, відповідно до умов Болонської угоди. Серед шляхів, що покладено в основу розвитку й удосконалення навчального процесу ми обрали спрямованість на формування дослідницьких умінь студентів і впровадження методу проектів. Такий вибір пояснюється тим, що сформованість дослідницьких умінь визначає самостійність у прийнятті рішень, уміння їх пропонувати і відповідати за їх ефективність. А метод проектів повністю залежить від умінь самостійно мислити, створювати проекти, забезпечувати їх життєздатність. Це саме те, що є підґрунтям для впровадження інноваційних технологій.

Цим питанням присвячено праці Л. Аврамчук, А. Алексюка, Т. Алексєєнко, В. Андрєєва, А. Дьоміна, П. Лузана, М. Лукащука, І. Мельничук, П. Олійника, Л. Романишиної, В. Рябець, І. Хмеляр.

Аналіз педагогічної і методичної літератури показав, що формування дослідницьких умінь студентів залежить від методики та організації самостійної навчально-пізнавальної та науково-дослідницької діяльності студентів (Г. Артемчук [1], В. Буряк[ 2 ]).

За результатами наших досліджень було визначено, що для активізації самостійної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх аграрників необхідно сформувати такі вміння: переносити набуті студентом теоретичні знання з певної дисципліни, алгоритми і варіанти рішень задач в умови нової ситуації, трансформуючи їх в залежності від специфіки конкретних умов навчально-пізнавальної діяльності; знаходити для кожної навчальної ситуації або нестандартної задачі нове рішення із комбінації відомих ідей, знань, навичок; створювати нові задачі та конструювати нові прийоми для їх розв’язання; адекватно оцінювати виконану роботу, виявляти причину невдач, помилок, визначати шляхи їх усунення.

Такі процеси можна забезпечити впровадженням інноваційних педагогічних технологій. Проблемою впровадження педагогічних технологій є в центрі уваги багатьох учених (А. Балл, І. Бех, В. Бондар, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, Ю. Мальований, В. Пікельна, В. Рибалка, В. Сєріков, І. Якиманська). Є понад 400 різних визначень. Ми подаємо ті, які на нашу думку, найбільше відповідають нашим поглядам. Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації і проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя (В. Монахов).[4]

За даними ЮНЕСКО педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з обліком технічних і людських ресурсів і їхньої взаємодії, що ставить своєю задачею оптимізацію форм освіти.

Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей (М. Кларін).[3]

Педагогічна технологія характеризується трьома аспектами:

1) Науковим: педагогічні технології – частина педагогічної науки, що вивчає і розробляє цілі, зміст та методи навчання, проектує педагогічні процеси.

2) Процесуально-описовим: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планованих результатів навчання.

3) Процесуально-діючим: здійснення технологічного (педагогічного) процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів [3].

На думку Г.К.Селевка [7], кожна педагогічна технологія характеризується трьома рівнями:

1) Загальнопедагогічний (загальнодидактичний) рівень: загальнопедагогічна (загальнодидактична, загальновиховна) технологія характеризує цілісний освітній процес у даному регіоні, навчальному закладі, на визначеному ступені навчання. Тут педагогічна технологія синонімічна педагогічною системою: у неї включається сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання, алгоритм діяльності суб'єктів і об'єктів процесу.

2) Частковометодичний (предметний) рівень: частковопредметна педагогічна технологія вживається в значенні “часткова методика”, тобто як сукупність методів і засобів для реалізації визначеного змісту навчання і виховання в рамках одного предмета, класу, учителя (методика викладання предметів, методика навчання, методика роботи вчителя, вихователя).

3) Локальний (модульний) рівень: локальна технологія являє собою технологію окремих частин навчально-виховного процесу, рішення часткових дидактичних і виховних задач (технологія окремих видів діяльності, формування понять, виховання окремих особистісних якостей, технологія заняття, засвоєння нових знань, технологія повторення і контролю матеріалу, технологія самостійної роботи й ін.).

Виходячи з таких параметрів педагогічних технологій ми для досліджень обрали особистісно-орієнтовану.

Під особистісно-зорієнтованим навчанням спеціалісти-дидакти (О. Балл, О. Боднаревська, В. Сєріков, А. Фурман, І. Якиманська та інші ) розуміють органічне сполучення навчання (нормативно відповідного до діяльності суспільства) та учіння як індивідуально значущу діяльність окремого суб’єкта, в якій реалізується досвід його життєдіяльності [5].

На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури в роботі зроблено висновок, що особистісно-орієнтована освіта — це не формування особистості з заданими рисами, а створення умов для повноцінного виявлення та розвитку особистісних функцій суб’єктів освітнього процесу.

І. Якиманська визначає низку позицій, важливих для розуміння особистісно-орієнтованого освітнього процесу, його проектування і реалізації в практиці роботи вищої школи:

1. Особистісно-орієнтоване навчання повинно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнавальної та предметної діяльності.

2. Особистісно-орієнтоване навчання має забезпечувати кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб’єктний досвід, можливість реалізувати себе в різних видах діяльності.

3. Зміст освіти, її засоби й методи організовуються так, щоб учень мав можливість вибирати предметний матеріал, його вид та форму.

4. Освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є найважливішим засобом становлення духовних та інтелектуальних якостей учня і має бути основною метою сучасної освіти.

5. Освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого перетворення, широке використання суб’єктного досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій навколишньої дійсності на основі особистісно значущих цінностей і внутрішніх поглядів [8].

Найважливішими чинниками особистісно-орієнтованого освітнього процесу є ті, що розвивають індивідуальність учня, створюють умови для його саморозвитку та самовираження [6].

Тому наші подальші дослідження будуть спрямовані на впровадження особистісно-орієнтованого навчання в підготовку майбутніх аграрників з дисциплін гуманітарного циклу.

Література:

1. Артемчук Г.І. Методика організації науково-дослідної роботи / Г.І.Артемчук, В.М.Курило, М.П.Кочерган. – К.: Форум, 2000. – 271 с.

2. Буряк В.К., Навчальна науково-дослідницька робота студентів /В.К.Буряк, Л.В.Кондратова.- Криворіз. пед. ун-т // Рад. шк. - 1990. - № 11. – С. 87-91.

3 Кларин М.В. Технология обучения: идеал и реальность.-Рига: Эксперимент,1999.-180 с.

4. Монахов Н.И. Изучение эффективности воспитания: теория и методика (опыт экспериментального исследования). - М.: Педагогика, 1981. – 144 с.

5.Островська Н. Індивідуальний підхід до контролю знань студентів з політології у агротехнічному інституті.// зб.Науковий вісник Ужгородського національного університету.Серія: Педагогіка.Соціальна робота.-УНУ, 2005.-Вип. 8.-С.123-125.

6.Подмазін С.І. Особистісно-орієнтований освітній процес: принципи, технології/ С. І. Подмазін// Педагогіка і психологія. - 1997. - №2 - С.37-43

7.Селевко Г.К. Компетентности и их классификация / Г.К. Селевко // Народное образование. - 2004. - № 4. - С. 138-143., с. 139

8.Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного обучения в современной школе / И.С.Якиманська. М.: Сентябрь, 2000. – 176 с.