Гловин Н.М.

кандидат педагогічних наук, кафедра гуманітарних дисциплін, Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»

ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ХІМІЇ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ АГРАРНИКІВ

Результати аналізу фізичного стану здоров’я молоді показують, що досить велика кількість студентів сьогодні мають хронічні захворювання. Збільшення кількості захворювань має декілька причин: сучасна екологічна ситуація, наслідки Чорнобильської аварії; культура обслуговування особливо в сільській місцевості; низький рівень культури харчування; недостатній рівень медичних та валеологічних знань. Для підвищення культури здоров’ я значне практичне значення мають практичні заняття з хімії. Ця дисципліна надає можливість майбутнім аграрникам підтримуватися здоров’язберігаючих технологій при роботі на фермі, роботі з хімічними добривами отрутами, інсектицидами, пестицидами тощо.

Різні аспекти культури здоров’я, здоров’язберігаючих технологій та формування культури здорового способу життя досліджували різні науковці: В. Бабаліч, Н. Башавець, Л. Безугла, С. Грімблат, Л. Сущенко та інші.

Розрізняють декілька шляхів формування культури здоров’я:

- соматичний — поточний стан органів і систем організму людини (біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, домінуючими на різних етапах онтогенетичного розвитку);

- фізичний компонент — рівень зростання і розвитку органів і систем організму (морфофізіологічні і функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції);

- психічний компонент - стан психічної сфери (стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію);

- етичний компонент - комплекс характеристик мотиваційної та інформативної сфери життєдіяльності (система цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві) [1, с.23-25].

Аналіз праць дослідників дозволив дійти висновку, що під здоров’язберігаючою технологією науковці розуміють систему, що створює максимально можливі умови для збереження, зміцнення і розвитку духовного, емоційного, інтелектуального, особового і фізичного здоров'я всіх суб'єктів освіти (учнів, педагогів і ін.) [3, с. 37-39].

Визначено причини низького рівня сформованості культури здоров’я молоді: відсутність особистісного ціннісного ставлення у студентів до власного здоров’я, недостатня мотивація у руховій активності, низький рівень здоров’язберігаючої компетентності, відсутність знань, умінь та навичок профілактики професійних хвороб [1].

У своїх міркуваннях ми виходили з особливостей хімії, як дисципліни, що має значення для підготовки аграрників. Хімія – експериментально-теоретична дисципліна. А це ставить перед нею завдання з здоров’язберігаючих технологій, є базою для навчання.

На всіх заняттях з хімії проводиться експеримент. Експеримент виступає в даній дисципліні і методом пізнання, і засобом вивчення. Для участі в проведенні хімічного експерименту всі студенти повинні одержати доступ до його проведення, який включає техніку безпеки проведення хімічного експерименту.

Для того, щоб одержати доступ до проведення хімічного експерименту, студентам необхідно пройти попередній інструктаж. Комплекс готовності до проведення хімічного експерименту у своєму складі містить:

1. Загальні правила техніки безпеки поводження в хімічній лабораторії.

2. Техніка безпеки проведення дослідів на кожному конкретному занятті.

3. Уміння дотримуватися цих правил, для чого потрібно. Оволодіти цілою низкою умінь – інтелектуальних, експериментальних та методичних.

Такий поширений перелік етапів формування умінь правил техніки безпеки обумовлений тим що майбутнім аграрникам потрібно мати справу х засобами хімії з якими вони будуть мати справу в своїй професійній діяльності: їх діяльність пов’язана з мінеральними добривами, отрутохімікатами, пальним і мастильними речовинами, перебуванням на повітрі в любу погоду. Це сприяє типовим захворюваннями для фахівців аграрного профілю: варикоз, тромбофлебіт, захворювання кишківниково-шлункового тракту, хвороби печінки, нирок, органів дихання. Майбутні аграрники мають бути ознайомлені з цими особливостями їх професійної діяльності і повинні знати, як їх запобігати.

Аналізуючи літературні джерела [7] ми визначили, що вміння – це засвоєні та перетворені на особисті здобутки учня способи виконання дій. Адже, вміння мають двоїсту природу: уміння формуються в діяльності, і в той же час проявляють себе, як здатність людини до цілеспрямованої діяльності.

Дослідження експериментальних умінь (П. Глоріозов [1], В. Вівюрський [5]) визначили групи експериментальних вміння та навичок, які будуть сприяти здоровязбереженню студентів під час проведення дослідів, а потім будуть захистом для майбутніх аграрників:

1. Вміння та навички поводження з посудом, лабораторним обладнанням та реактивами (правила поводження з пробірками, стаканами, колбами, лійками, піпетками, фарфоровими чашками, тиглями (насипання, наливання, закривання корками, нагрівання, миття).

2. Уміння та навички вимірювання.

3. Вміння та навички, необхідні для складання приладів з готових деталей.

4. Уміння та навички, пов’язані із проведенням хімічних операцій.

5. Вміння та навички розпізнавання речовин [4].

В. Вівюрський [5] за формою діяльності учнів експериментальні вміння та навички, які формуються в процесі вивчення хімії, поділив на 5 основних груп:

1. Організаційні: планування експерименту; підбір реактивів і обладнання; раціональне використання часу, засобів, методів та прийомів в процесі виконання досліду; здійснення самоконтролю; утримання робочого місця в чистоті та порядку; самостійність у роботі.

2. Технічні: поводження з реактивами та обладнанням; складання приладів та установок із готових деталей, вузлів; виконання хімічних операцій; дотримання правил безпеки праці.

3. Вимірювальні: вимірювання об’ємів рідин та газів; зважування; вимірювання температури кипіння або плавлення та густини рідин; обробка результатів вимірювань.

Паралельно з цим проводиться турбуються і про фізичне здоров’я студентів. Студенти мають бути навчені робити ранкову зарядку, вміти захищатись від отруйних речовин, проводити додаткову вентиляцію легенів, надавати першу допомогу при нещасних випадках і собі і своїм колегам.

До основних напрямків реалізації здоровязберігаючих технологій відносять: забезпечення реалізації концепцій здоров’язберігаючих технологій; організація навчально-виховного процесу у закладах освіти на принципах здоров’язбереження; формування культури здоров’язбереження молодої людини [2].

У своїх подальших досліджень ми будемо впроваджувати особистісно-орієнтовані технології, оскільки для формування культури здоров’я необхідний індивідуальний підхід до кожного студента.

Література:

1. Башавець Н.А. Проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців  економічного профілю / Н.А.Башавець  / IV Міжнародна науково-практична конференція "Альянс наук: вчений – вченому" : збірник наукових праць. – Том 5. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2009. – С.3-6.

2. Вивюрский В.Я. Методика химического эксперимента в средней школе / В.Я. Вивюрский // Химия. Издательский дом первое сентября. – 2003. – № 27–43.

3. Гальперин П.Я. Основные результати исследования по проблеме формирования умственных действий и понятий. – М.: Изд-во МГУ, 1965. – 52 с.

4. Глориозов П.А. Формирование учений и навыков в процессе обучения химии. – М.: Учпедгиз, 1963. – 69с.Завидівська Н.Н. Професійно-прикладні основи формування здорового способу життя студентів вищих навчальних закладів економічного профілю / Н.Н. Завидівська // Педагогіка і психологія професійної освіти: Науково-методичний журнал. – 2002. – № 1. – С. 152–157.

5. Грабовий А. К. Теоретико-методичні засади навчального хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах : монографія / А. К. Грабовий. – Черкаси, 2012. – 374 с.

6. Науменко Ю.В. Здоров’язберігаюча діяльність школи// Педагогіка.-2005.-№ 6.-С.37-44.