Педагогічні науки / 2/Проблемы подготовки специалистов

Подорожна А.П.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

Сучасні освітні концепції підготовки майбутнього педагога

Розвиток здібностей учнів здійснюється, насамперед, за допомогою розвитку творчого потенціалу самого вчителя. Саме тому ключем до розв’язання завдань докорінного перегляду процесу цілісного, гармонійного розвитку особистості є відповідна професійна підготовка викладачів. Сучасному вчителю повинні бути притаманні усі основні якості всебічно розвиненої людини.

Педагогічна робота поєднує в собі складну розумову діяльність - творчу, організаційну, дослідницьку і велике фізичне навантаження. Отже, професія висуває особливі вимоги до стану здоров’я вчителя, його фізичної та психологічної підготовленості.

У сучасній медичній, психологічній та педагогічній літературі велика кількість досліджень присвячена вивченню факторів виникнення професійного стресу, професійної дезадаптації, синдрому емоційного згорання, шляхам усунення синдрому емоційного згорання у педагогів (М.Беребін, В.Бобрицька, В.Гиляровський, Г.Зайцев, Л.Карамушка, В.Константинович, М.Лайтер, І.Лапіна, С.Максименко, Л.Мітіна, Б.Михайлова, Е.Рутман, Н.Самоукіна, Л.Смик, М.Струковська, В.Тополянський, Т.Форманюк, В.Шепель, Ю.Щербатих та ін.). Водночас, теоретична і практична підготовка педагогів, яка сприяла б формуванню зоров‘язберігаючого мислення майбутнього фахівця, системно не вивчалась. На цьому аспекті зупинимось у статті.

Необхідною умовою активної життєдіяльності, реалізації, розвитку творчого потенціалу педагога є його професійне здоров’я. Воно позначається як на здоров’ї його учнів, так і на результатах всієї навчально-виховної роботи. Нездоровий педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Деформація особистості педагога, прояви синдрому вигорання впливають на здоров’я учнів. Тому проблема збереження і зміцнення здоров’я вчителя має бути однією з пріоритетних у його життєвих і фахових сферах.

Важливим фактором професійного становлення педагога є відповідність спрямованості особистості професійним вимогам. Відомо, що діяльність педагога відзначається значною емоційною забарвленістю, високим рівнем емоційних переживань. Тому для успішної соціалізації сьогоднішнього студента-педагога, а у майбутньому педагога, який має намір безпосередньо займатись навчально-виховною діяльністю, важливою є схильність до професій типу людина-людина. Своєчасне з’ясування професійних інтересів та схильностей особистості створює підґрунтя для вибору оптимального для конкретної людини напрямку професійної діяльності, а наслідком нехтування таким підходом може бути у майбутньому низька задоволеність людини обраною професією. Цей висновок актуалізує питання про необхідність професійної орієнтації молоді, яка має наміри пов’язати своє життя з педагогічною діяльністю, розвитку у неї деонтологічної культури в цілому. А це залежить від того, наскільки сформованими та стійкими в особистості є морально-етичні цінності та емоційно-вольова сфера, з якими зокрема пов’язані емпатия, ідеали, вимогливість, комунікативність, інтереси, погляди, потреби.

Тільки з урахуванням мотивації студента можливою є ефективна соціально-педагогічна взаємодія з ним. Дослідники вважають, що у вищому навчальному закладі студенти з високим рівнем успішності відрізняються від студентів з низьким рівнем успішності передусім розвиненістю професійної мотивації. Вона, зважаючи на в цілому однаковий рівень інтелектуальних здібностей абітурієнтів, які витримали конкурсний відбір, стає визначальним фактором подальшої соціалізації особистості. Позитивне ставлення до майбутньої професії водночас з реальними уявленнями про їі особливості, сформованими вже на початку оволодіння нею, є важливою умовою успішності навчальної діяльності студента .

Особливістю навчально-професійної діяльності студента є її спрямованість на оволодіння засобами, методами розв’язання тих проблем і завдань, що виникатимуть у процесі його подальшої роботи після закінчення вишу. Навчання у ньому є дуже важливим періодом соціалізації особистості, під час якого у студента відбувається формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності, розвиток особистісних якостей тощо.

Віковий розвіток людини як суб’єкта праці, містить на думку вчених три етапи: 1) допрофесійного розвитку; 2) розвитку в період вибору професії; 3) розвитку в період професійної підготовки та подальшого становлення професіонала. Останній з наведених етапів охоплює декілька стадій: 1) професійної підготовки; 2) адаптації молодого спеціаліста до умов праці; 3) інтерна; 4) майстра; 5) авторитета; 6) наставника.

Зважаючи на те, що підгрунтям для розвитку рис конкретної людини у зв’язку з певним напрямком професійної діяльності є спрямованість, професійні нахили, властивості темпераменту особистості, відкривається перспектива їх оцінки у молодої людини і співставлення з відповідними типовими показниками у справжніх професіоналів з метою, з одного боку, інформування особистості та надання рекомендацій їй стосовно доцільності урахування виявлених індивідуально-психологічних особливостей при виборі напрямку професійної діяльності, а з другого, надання рекомендацій викладачам вищого навчального закладу стосовно шляхів оптимізації навчального процесу в умовах особистісно-орієнтованого навчання. Людині з недостатньою професійною придатністю набагато складніше досягти високого результату, ніж людині з оптимальними для цього роду діяльності професійно важливими рисами. А їх урахування при виборі професії сприятиме в кінцевому результаті збільшенню імовірності самореалізації людини як суб’єкта професійної діяльності.

Отже, урахування індивідуально-психологічних особливостей молодої людини у процесі проведення профорієнтаційної роботи серед старшокласників випускників є актуальним питанням сьогодення. Якщо ж молода людина вже вступила до вишу, але виявляється, що нахили до соціономічних професій, зокрема, до професії педагога в неї не є виразними, тоді їх розвитку може сприяти організація навчального процесу з урахуванням цього факту.

Актуальним є також питання розробки загальних принципів і методів оцінки, відновлення та оптимізації психофізіологічних витрат у процесі педагогічної діяльності, оскільки їх впровадження в систему освіти сприятиме підвищенню ефективності педагогічної роботи в навчально-виховних закладах та покращення стресостійкості освітян, а відтак і подовження професійного довголіття.

Література

1. Антонова Н.О. Навчальна мотивація в структурі особистості студентів-психологів / Н.О.Антонова // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. – К., 2008. - Том X, вип. 9. – С. 17 - 31.

2. Доценко О.Н. Эмоциональная направленность как фактор «выгорания» у представителей социономических профессий / О.Н.Доценко // Психологический журнал. – 2008. – № 5. – С. 91 - 100.

3. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях: Учебное пособие для вузов. / Е.А.Клімов – М.: Изд-во МГУ, 1995. - 224 с.

4. Мойкин Ю.В. Психофизиологические основы профилактики перенапряжения. / Ю.В.Мойкін, А.И.Киколов и др. – М.: Медицина, 1987. – 256 с.