Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

Уварова Т.Ю.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

Визначення критеріїв та показників сформованості у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації

У контексті формування у підлітків уявлень про щастя, як особистісної самореалізації слід зазначити, що більш доцільним є використання педагогічних умов, які відносяться до гуманістичного, індивідуально-орієнтованого напряму і спрямовані не тільки на навчання підлітка, а перш за все на розвиток та виховання у нього певних рис та уявлень, зокрема, в нашому випадку уявлень про щастя.

Важливою умовою гуманістичної педагогіки є турбота про щастя дитини у процесі шкільного виховання, що є показником культури суспільства, складовою частиною мети гуманістичного виховання, тому що вона сприяє максимальному розвитку особистості школяра, формуванню всебічно розвиненої, соціально активної особистості, яка у своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими, культурно-національними та евдемоністичними цінностями [1]. З цього випливає, що формування у підлітків знань та уявлень про щастя є складовою загальної мети гуманістичного виховання. Якщо знання у підлітків не сформовані, або усвідомлюються ними невірно, це унеможливлює застосування цих знань у житті, або це застосування може стати неправильним.

У контексті формування у підлітків уявлень про щастя, як особистісної самореалізації слід зазначити, що більш доцільним є використання педагогічних умов, які спрямовані не тільки на навчання підлітка, а перш за все на розвиток та виховання у нього певних рис та уявлень, зокрема, в нашому випадку уявлень про щастя. Тому одним з перших показників у досліджуваній проблемі є рівень сформованості у підлітків знань про щастя та шляхи його досягнення.

Вирішальним фактором ефективності будь якої діяльності людей є їхня мотивація. Навчально-виховна діяльність в нашому випадку, як і будь-яка інша, активується, спрямовується та припиняється мотивацією, яка є її найважливішою складовою. Виходячи з цього до показників оцінки сформованості у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації слід віднести також стійкість мотивів щодо досягнення ними щастя.

Важливо підкреслити, що соціально-корисна діяльність, яка проводиться в сучасних школах, сприяє самовираженню підлітка в суспільно значимих справах, розвитку його самодіяльності, відповідає прагненню зайняти важливе місце в системі суспільних відносин. Також у процесі соціально корисної діяльності в учнів формується відповідне ціннісне ставлення до праці та творчості, а головне – вони вчаться співпраці, набувають досвід взаємодопомоги іншим людям, відчувають себе соціально-корисною особистістю, а як наслідок – почувають себе щасливими людьми.

Проте, на нашу думку, у процесі соціально-корисної діяльності учні мають навчитися не стільки ціннісному відношенню до праці і творчості та отримати знання та уявлення про різні професії, скільки, перш за все, навчитися співпраці, взаємодопомозі з однолітками, відчувати себе соціально-корисною особистістю, допомагати тим, хто цього потребує, приносити користь людям та отримувати від цього задоволення, почуватися щасливим. З урахуванням вищезазначеного важливим у процесі дослідження є також визначення такого показника як ставлення підлітків до соціально-корисної діяльності як особистісної цінності.

Виходячи з результатів теоретичного дослідження та запропонованих нами педагогічних умов були виокремлено критерії і показники, які необхідні для визначення рівня сформованості у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації (таблиця 1).

Таблиця 1

Критерії	Показники
Аффективно-мотиваційний	1) характер стійкості мотивів щодо досягнення щастя як особистісної самореалізації; 2) частота прояву позитивних емоційних переживань учнів щодо відчуття щастя.
Ціннісно-цільовий	1) ставлення підлітків до соціально-корисної діяльності як особистісної цінності; 2) прояв спроможності формувати низку послідовних цілей на шляху досягнення щастя як особистісної самореалізації.
Когнітивно-поведінковий	1) рівень сформованості визначених знань про щастя як особистісної самореалізації; 2) характер дотримання визначених уявлень про щастя у реальній поведінці.

На підставі визначених критеріїв і показників було виділено три рівні сформованості у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації: високий, середній та низький.

Високий рівень сформованості у підлітків уявлень про щастя констатувався в тому випадку, коли учень демонстрував сталі мотиви щодо досягнення щастя як особистісної самореалізації, проявляв позитивні емоційні переживання щодо відчуття щастя, мав позитивне ставлення до соціально-корисної діяльності як особистісної цінності, у більшості випадках проявляв спроможність формувати низку послідовних цілей на шляху досягнення щастя як особистісної самореалізації, демонстрував високий рівень сформованості визначених знань про щастя як особистісної самореалізації та практично завжди дотримувався визначених уявлень про щастя у реальній поведінці.

Середній рівень сформованості у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації фіксувався у тому випадку, коли учень час від часу проявляв мотиви щодо досягнення щастя як особистісної самореалізації,

час від часу проявляв позитивні емоційні переживання щодо відчуття щастя, невизначено ставився до соціально-корисної діяльності як особистісної цінності, час від часу демонстрував спроможність формувати низку послідовних цілей на шляху досягнення щастя як особистісної самореалізації, його знання про щастя як особистісної самореалізації були розрізними та не мали ознак повноти і гнучкості, а визначених уявлень про щастя у реальній поведінці учень дотримувався лише в окремих ситуаціях.

Низький рівень сформованості у підлітка уявлень про щастя як особистісної самореалізації констатувався у тому випадку, якщо в учня були практично не сформовані мотиви щодо досягнення щастя як особистісної самореалізації, прояв позитивних емоційних переживань щодо відчуття щастя траплявся дуже рідко, коли учень демонстрував негативне ставлення до соціально-корисної діяльності як особистісної цінності, а також фактично не проявляв спроможність формувати низку послідовних цілей на шляху досягнення щастя як особистісної самореалізації, коли в учня були майже відсутні знання про щастя як особистісної самореалізації та він майже не дотримувався визначених уявлень про щастя у реальній поведінці.

Як свідчать результати оцінювання рівня сформованості у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації, які були отримано на констатувальному етапі педагогічного есперименту, за всіма критеріями й показниками цей рівень є низьким. Крім цього слід зазначити, що на констатувальному етапі експерименту принципових відмінностей між рівнями цієї сформованості в учнів експериментальної й контрольної груп не виявлено. Це підтверджує необхідність застосування визначених педагогічних умов для успішного формування у підлітків уявлень про щастя як особистісної самореалізації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Щуркова Н. Е. Воспитание счастьем, счастье воспитания. Педагогическая технология воспитания счастливого человека в школе / Н. Е. Щуркова, Е. П. Павлова. – М. : Центр «Пед. поиск», 2004. – 160 с.