Чіжова Н.В.

НТУУ «КПІ», Україна

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКАДЕМІЧНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ

Основною метою вищої освіти України є не тільки підготовка кваліфікованих спеціалістів, а й формування всебічно розвиненої, активної, впевненої в собі та оптимістично налаштованої щодо свого майбутнього особистості. Створення сприятливих умов для розвитку студента відбувається в середовищі академічної групи, малої, організованої, офіційної « відносно нечисленної спільноти людей, які перебувають у безпосередній стійкій міжособистісній взаємодії» [5, c. 24].

Основними ознаками академічної групи є : відносно однорідний віковий склад членів групи, достатній рівень самоуправління, інтенсивність міжособистісного спілкування, наявність двох структур міжособистісних відносин (формальні та неформальні), спільна діяльність, можливість перерости в колектив [1, c. 95].

Низка вчених ( П. Підкасистий, Л. Фрідман, М. Гарунов) виділила певні якості, притаманні академічній групі: інтегративність – згуртованість членів групи, частота збігу їх думок та позицій; мікроклімат – наявні в групі відносини, комфортність перебування у ній; референтність – міра прийняття студентами групи загальних еталонів та норм; лідерство – міра впливу певних студентів на групу; інтрагрупова активність – здатність групи активізувати студентів, які до неї входять; спрямованість групи – прийняття групою цілей, мотивів діяльності, ціннісних орієнтацій та групових норм; організованість – здатність групи до самоуправління; інтелектуальна комунікативність – характер міжособистісного сприйняття та встановлення взаєморозуміння; емоційна комунікативність – міжособистісні зв’язки емоційного характеру; вольова комунікативність – здатність групи протистояти труднощам та перешкодам [4, c. 109-110].

Академічна група не є застиглим утворенням, вона зазнає деяких змін під час розвитку: дифузна, номінальна, група-асоціація (початок спільної життєдіяльності), група-кооперація, етап автономізації (внутрішня єдність поєднується з відсутністю внутрішньо групової активності), колектив ( взаємодії і відносини студентів опосередковані спільними цілями, група впливає на своїх членів та на інші академічні групи). Результатом негативного напрямку розвитку групи може стати: внутрішньо групова антипатія, міжособистісний егоцентризм, активна дезінтеграція, конфліктність та агресивність [4, c. 110-111].

Академічна група впливає на кожного студента, на його професійну реалізацію, особистісний розвиток, емоційне самопочуття. В залежності від того, чи студенти працюють у своїй групі спільно і разом в позитивному мікрокліматі, чи з конфліктами, непорозуміннями та негативним психологічним мікрокліматом – цей вплив на особистість може бути як негативним так і позитивним. Позитивно позначена взаємодія в академічній групі уможливлює позитивне ставлення студентів до самих себе та інших, здатність до встановлення відносин, створення клімату довіри, уміння працювати в команді, здатність до емпатії та рефлексії [1, c. 62].

Можна виділити специфічні психологічні особливості міжособистісних відносин, які притаманні лише студентській групі:

- Обмеженість періоду існування;

- Відносна стабільність складу навчальної групи;

- Порівняно високий рівень самоуправління;

- Інтенсивність міжособистісного спілкування та взаємодії студентів усередині навчальної групи;

- Відсутність чіткої регламентації міжособистісних відносин, що призводить до меншої функціональної залежності студентів один від одного [2].

Повноцінна спільна діяльність групи не можлива, якщо між її членами не буде встановлений контакт та досягнуто взаєморозуміння. Психологічний клімат студентської групи можна визначити, як сукупність впливів всіх членів групи один на одного, а також різноманітних психологічних умов, які дають змогу або заважають задоволенню соціальних потреб студентів групи. Отже клімат – показник відносин «особистість – група». Студент зазнає з боку групи різних впливів, він змушений рахуватися з правилами та нормами, встановленими у групі; з іншими членами групи, якщо ставиться до своєї групи позитивно. В противному випадку член групи може боятися, зневажати інших членів групи, та зрештою не рахуватися з ними. Психологічний клімат визначає комфортність групи для особистості [3].

Студентська група зі сприятливим психологічним кліматом має спільні цілі діяльності, зазвичай її члени разом обговорюють різні проблеми, знаходять вирішення будь-якого питання, яке цікавить їх, і врешті решт легко досягають єдності поглядів та дій.

Література:

1. Бовина М.В. Учебное взаимодействие в академической группе как фактор развития социально-личностных компетенций студентов : дис. …канд. пед. наук : 13.00.01 / Бовина Мария Владимировна. – Ижевск, 2010. – 201 с.

2. Голубева В.Н. Социально- психологическая характеристика студенческой группы как коллектива / В.Н. Голубева // Социально- психологические проблемы личности и коллектива школьников и студентов. – Ярославль : Изд-во Яросл. Пед. ин-та, 1976. – С. 121 – 126.

3. Лякішева А.В. Соціальна поведінка і групова взаємодія [Текст] : монографія : / А.В. Лякішева. – Луцьк : Вежа-Друк, 2014. – 368с.

4. Пидкасистый П.И. Психолого-дидактический справочник преподавателя высшей школы / П.И. Пидкасистый, Л.М. Фридман, М.Г. Гарунов. – М. : Педобщество России, 1999. – 354с.

5. Серова Т.С. Формирование умений коммуникативно-речевого взаимодействия при обучении иноязычному деловому общению / Т.С. Серова, Т.А. Горева. – Пермь : Перм. гос. тех. ун-т, 2005. – 167с.