ОСОБЛИВОСТІ АДРЕСАНТ-АДРЕСАТНИХ ВІДНОШЕНЬ В ДИТЯЧОМУ ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Антропоцентрична парадигма посіла стійкі позиції у всіх сучасних наукових галузях (філософії, соціології, психології, лінгвістиці тощо). Отож, адресант, як мовна особистість зі своїм баченням, розумінням та структуруванням світу стала об'єктом дослідження таких напрямів лінгвістики сьогодення як когнітивна лінгвістика, лінгвокультурологія, дискурсознавство тощо.

Сучасна лінгвістика оперує широким спектром термінів, які позначають адресата: укр. – адресат, реципієнт, партнер по комунікації, співрозмовник, слухач, інтерактант; респондент; англ. – hearer, receiver, audience, locutionary target, addressee, user, patron, beta reader [7]. Це свідчить про важливість ролі категорії адресата, багатозначності цього поняття, а також і про його недостатнє дослідження.

Питання окреслення взаємовідношень письменника і адресата (той для кого пише письменник) зацікавлює науковців у 60-70-х роках ХХ століття, велике значення має те, як адресат сприймає художній твір. І науковці не можуть обійти питання про взаємини між письменником і його аудиторією. Адресант (автор) тісно пов'язаний з адресатом.

Рецептивна естетика визначила пріоритет адресата в системі «текст – адресат», при цьому також ураховується здатність адресата створювати власний текст на основі прочитаного, тобто метатекст. [2].

Процес сприйняття тексту вважається багаторівневим: з одного боку, він спрямований на метаадресата, це закладається у творі автором, знаходиться в площині автентичності, з іншого – наповнюється співтворчістю адресата, знаходиться в площині інтерпретації. Статус адресата залежить як від індивідуально - психологічних, так і соціально-історичних характеристик.

У схемі «автор – книга – адресат» на першому місці повинен бути адресат. Оскільки, книга є мертвою доти, поки людина не прочитає її, книга живе лише в процесі сприйняття її адресатом [6]. Характер впливу книги на адресата залежить не від книги, а від психологічних особливостей адресата. Адресат – це соціологічна особистість, яка вступає в певний контакт із змістом та формою книги. Психіка адресата не є пасивним реципієнтом думок, а є критичною.

В даний час визначення поняття «читач» уточнюється, доповнюється. Отже, читач розглядається як індивід, що сприймає друкований текст і володіє для цього необхідними мовними та культурними навичками. Ступінь оволодіння цими навичками у різних адресатів різна, як і інші їх характеристики.

Однією з центральних проблем вивчення адресата є диференціація та побудова науково обґрунтованих типологій.

Дуже часто науковцями використовуються класифікації адресатів, засновані на їх соціально-демографічних характеристиках (стать, вік, освіта, професійний характер діяльності тощо), які опосередковано впливають на читацькі інтереси. Для пояснення і прогнозування читацької поведінки за основу типології адресатів беруться такі характеристики, як уявлення при читанні, його регулярність, частота і час, співвідношення видів читаних видань, їх жанрово-тематичний та мовної діапазон, співвідношення джерел інформації про літературу і джерел її отримання, рівень начитаності, розуміння прочитаного. Однак для підвищення ефективності впливу літератури на адресата недостатньо обмежуватися зовнішніми індикаторами читацької поведінки, робляться спроби диференціації адресатів на підставі виявлення таких особистісних характеристик, як цілі, мотиви читання, ціннісні орієнтації адресатів, специфічні функції читання (естетичні, пізнавальні, утилітарні та ін.) Читацька спрямованість визначає вибірковість читацької активності і виявляється при виборі джерел інформації, в особливості сприйняття, вразливості, розуміння та оцінки прочитаного [1]. Таким чином, адресат незмінно розглядається як соціальна особистість, яка характеризується специфікою читацької психології, і в той же час є об'єктом дій з боку адресанта, друкованої продукції, каналів її розповсюдження, на яку має вплив соціальне середовище.

Звичайно ж, творення поетичного дискурсу зумовлене комунікативними намірами адресанта, тобто його інтенцією, яка є важливим компонентом у схемі «адресант – інтенція – текст – адресат – декодування – вплив» і належить одного із трьох рівнів, що складають структуру мовної особистості – до прагматичного рівня. Останній, в свою чергу, «включає цілі, мотиви, інтереси, настанови та інтенціональності» [2].

Особливістю адресант-адресатних відношень в дитячому поетичному дискурсі є те що на лексичному рівні адресант акцентує увагу на вживанні іменників у пестливій формі, що викликає емоцію РАДІСТЬ у адресата ('Tis the prettiest little parlour that ever you did spy» by Mary Howitt).

У цьому короткому, дотепному діалозі багато близького дитині: ЕНЕРГІЯ, блискучий ритмічний і синтаксичний ПАРАЛЕЛІЗМ, звучна рима, кумедний ЖАРТ. У збірках Мері Ховіт зустрічаються і вірші, побудовані відповідно до архаїчного кумулятивного композиційного принципу, де кожен наступний елемент приєднується до попереднього, утворюючи довгий ланцюжок, наприклад у поетичному дискурсі «Birds and Flowers and other Country Things» , наприклад: “Will you walk into my parlour?” said the Spider to the Fly,/ 'Tis the prettiest little parlour that ever you did spy;/ The way into my parlour is up a winding stair,/ And I've a many curious things to shew when you are there.” [3]

В поемі «Павук і Муха» яскраво виражено концепт ЗАДОВОЛЕННЯ адресата. Дитині приносить задоволення усвідомлювати, що вона розумна, вона не допустить, щоб її обдурили, адже самоствердження необхідно їй в щоденній складній роботі пізнання світу. Це ми бачимо у таких рядках, наприклад: “Oh no, no,” said the little Fly, “to ask me is in vain,/ For who goes up your winding stair - can ne'er come down again.” [3]

Таким чином, специфіка адресант-адресатних відношень у дитячому поетичному дискурсі ґрунтується на основі адресанта які, у свою чергу, обумовлені особливостями адресата. Автори дитячих поезій орієнтуються на читача-дитину з урахуванням її вікових, психологічних, емоційних та інших особливостей.

Література:

1. Арутюнова Н. Д. Некоторые типы диалогических реакций и «почему» – реплики в русском языке / Н. Д. Арутюнова // Филол. науки. – 1970. – № 3. – С. 30 – 35.

2. Alfred H. Miles Women Poets of the Nineteenth Century. Mary Howitt (1888) - Critical and Biographical Essay / Alfred H. Miles // 1907. - №6. – С. 40-46.