Лапа Г.М., Семисюк А.М.

Буковинський державний медичний університет

Епонімні медичні терміни німецької мови у професійній мовній картині світу

Власні назви мають не лише глибоку національну наукову і культурну специфіку, але і пов’язані зі сприйняттям світу, певним чином, віддзеркалюють його пізнання.

Терміни, утворені за їх участю, являють собою шар лексики, який сприяє вивченню когнітивних процесів антропоцентричного характера, притаманних і етапом розвитку дискурсу медичної науки.

Однією з центральних проблем лінгвістики в останні десятиріччя стало дослідження людського чинника в мові і в мові за професійним спрямуванням зокрема мова розглядається як когнітивний процес, який здійснюється в комунікативній діяльності і забезпечується спеціальними структурами і механізмами в мозку людини.

Когнітивну картину світу, інформаційною базою якої є концептосфера, формує пізнавальна свідомість людини або сфера мислення людини.

Приналежність людини до певного професійного співтовариства зумовлює його професійне середовище, яке відбивається в мові, яка дозволяє визнати поняття “професійної мовної картину світу”.

Когнітивний підхід щодо визначення суті терміна дозволяє розглядати функціонування мовних одиниць, до складу яких входять епонімні утворення як терміни, оскільки термін є динамічним явищем, яке з’являється на світ, формується, стає глибшим у процесі пізнання (когніції), переходу від конгента - категорії мислення - до вербалізованого концепту, пов’язаного з тією або іншою теорією, концепцією, яка досліджує певну конкретну галузь знання і (або) діяльність, у досліджуваному випадку, медичному дискурсі.

Епонімні найменування входять до складу медичної терміносистеми значущою частиною, тому що завдяки власному імені у складі медичного терміна вона є найоптимальнішою у порівнянні з термінами-синонімами, більш економною і зручною у професійному мовленні.

Наприклад: Bart-Syndrom-Barytose - Синдром Барта – вроджений епідерматоз; Braitle –Tafel – дошка Брайля для письма для сліпих.

У цьому випадку значення власного імені слід розглянути як конвенціональний феномен, який впливає на пізнавальну властивість термінологічної одиниці і сприяє впливу на її значення і функціонування. Власне ім’я не являє собою частину когнітивного шару термінологічної одиниці. Воно є сегментом ядра концепта професійної мовної картини, його індивідуалізуючи роль надає її неповторність, що призводить до вербального розмаїття, її віддзеркалення професійної мовної картини світу.

Відповідно до даних сайтів no named it левова частка онімів у складі інтернаціональних епонімів належить американським (830), німецьким та французьким дослідникам (648/440).

До епонімних термінологічних одиниць, які функціонують у німецькій субмові медицини, монолексичні і полілексичні номінативні одиниці, які мають у своєму складі одне, або декілька власних назв (або їхні похідні) Gartner-Bazillus – паличка Гертнера (Salmonella enteritidus), Achhard-Thiers-Syndrom –синдром Атара-Тойра – синдром цукрової хвороби бородатих жінок; Abt-Letterer-Siwe-krankheit-Cube – хвороба Абта-Леттерера – злоякісний гістотіацитоз у дітей, а також епонімні символи – засоби позначення спеціального поняття, як номінацію частини лексикосемантичного поля і медичної науки.

Епонімні утворення свідчать про еволюцію медичної концептосфери. Тезаріус німецької медичної термінології поповнюється і збільшується термінами і терміноелементами, утворених на основі проприативів.

Приклад:

Основна маса епонімних утворень з’являється в кінці ХVIII століття - на початку ХVII століття. Це назви хвороб, симптомів, синдромів, різних формо логічних процесів, медичного інструментаря, хірургічних втручань, методів обстеження, реакцій та ін.

Наприклад: Addis-Sediment- осад сечі для дослідження за методом Аддіса-Каковського; Alexander-Adam-Operation- операція Олександра Адама у разі ретрофлюксії піхви; Babinsti-Reflex – симптом ураження пірамідного шляху; Kjelland-Zange – прямі акушерські щипці Кьеланда; Kronlein-Schema – схема за Крейлейном – краніоцеребральна топографія; Kienbock-Zeichen – ознака ураження діафрагмального нерва; Cabot-Ringe – кольца Кебота в еритроцитах;Braun-Anastomose –Анастомоз Брауна – вид анастомоза при гастроентеростомії; CAMP-Test – проба Христи-Еткінса-Мюнха – Петерсона-діагностика стрептококових інфекцій.

Отже формування термінологічної лексики медицини відображає еволюційні когнітивні процеси цієї області медичного знання, картини сприйняття реальності.

Джерелом утворення німецької медичної термінології за структурним формуванням володіють значною дериваційною спроможністю у якості терміноелементів, які мають когнітивне навантаження.

Багатокомпонентні термінологічні одиниці забезпечують зв’язки і відношення між основними концептуальними компонентами.

Найбільш частотними є дво- і трикомпонентні епонімні утворення, епоніми, структурна формула яких складається з чотирьох і більше компонентів зустрічається рідше, оскільки зайва деталізація може призвести до ускладнення щодо сприйняття поняття.

У складі сучасного термінологічного корпуса німецької мови існують наступні варіанти антропоніма: латинізований, власна назва, лексикографічна кодифікація на основі латиниці, національний варіант. В основі терміна – епоніма міститься власне ім’я, яке володіє особливою когнатативною ідеосемантикою, пов’язаного з його носієм.

Наприклад: міфоніми – Achilleschnen reflex- рефлекс від імен ахіллова сухожилка; епоніми, які містять (власні) ім’я утворених вчених, дослідників, пацієнтів – Ehrich-Seitenlaffentheorie –теорія білкових ланцюгів Еріха; ультранеологізми – квазіепоніми: наприклад, Psychomanie - психоманія (манія – богиня божевілля), тут власне ім’я втратило свою основну функцію виокремлення особи з числа йому подібних і набуло іншого; номінацію низки патологічних процесів, об’єднаних за певною ознакою, тобто у функції проприатива Специфіка онімів, утворених за допомогою імен дослідників науки полягає у їхній основній функції щодо визначення сутності поняття, заміні поширених номінативних конструкцій більш економними.

Пізнавальний аспект вивчення термінологічних одиниць з власною назвою уможливлює розглядати їх, як асоціативні терміни, їхня вмотивованість є однозначною і повністю задовільняє комунікантів, сприяє розвитку антропоцентичного мислення, необхідного для професійного спілкування, оскільки семантика епонімів визначена інтегрованим значенням його складових, які виконують видову класифікуючи роль, роль атрибутивного чинника для подальшої конкретизації обсягу визначального поняття.

Наявність власних назв в німецькій медичній термінології сприяє процесу синонімії і доведить пріоритет застосування власної назви в терміносистемі, термінологічнрї одиниці, збільшує її когнітивну значущість і дозволяє дійти виснову, що професійна мовна картина світу зумовлена відповідною професійною концептосферою, віддзеркаленої вербальними засобами. Німецька медична ТС моделюється системами понять, які случують елементами концепцеї даної галузі і проявляється у сукупності ьермінів. У процесі когнитивних операцій, фахівець передає структуровані знання у вигляді номінативних одиниць з власним ім’ям. Термінологічна епонімізація проявляє інтелектуальну діяльність, знаходить відображення у еволюції медичної науки, і грає важливу роль у створенні галузевої терміносистеми.

Діахронічне варіювання компонентів терміна закріплює еволюційні зміни мовних засобів предя’явлення концептуальної дійсності, яка відображає пізнавальну картину світу. У системі термінотворення мають місце спеціалізовані терміноелементи, спотворені отонімічні морфеми та проприативи, концептуальний зміст епонімних термінологічних одиниць базується на інтеграції їх складових.

У монолексемних епонімних термінологічних одиницях терміноелементи греко-латинського походження визначають місце терміна-епоніма у системі субмови, а отонімічна морфема сприяє відображенню концептуальниз ознак як у форматі медичної науки, так і у словотвірній системі субмови. У полілексемних неймінгах пропреатив деталізує видове поняття, яке становить частину концептуальної основи термінологічної одниці.

Різноманітні асоциативні зв’язки, зумовлені ідеосемантикою оніма, описують об’єкт і його образнее сприйняття, визначають вмотивованість епоніма, відображають структуру знання не лише за рахунок його словотвірних компонентів, а і самої термінотвірної моделі, що свідчить про стійкість даної моделі і глибокі пізнавальні процеси антропоцентричного характера, притаманних всім етапам еволюції мислення.

Отже, німецькі епонімні медичні терміни, які з’являються у результаті когнітивних процесів, розширюють шляхи пошуку термінологічної номінації концептосфери всіх галузей медицини, уможливлюють передачу відтінків номінації оточуючого середовища у вербальний спосіб, сприяють концептуальній диференціації аспектів мовної картини медичної науки, у розвитку якої важливу роль відіграють епонімні утворення, а діахронічне варіювання компонентів терміна закріплють зміни мовних засобів пред’явлення концептуальної дійсності, яка відображає пізнавальну картину світу.