К. филос. н. Писная Ю.В.

Днепропетровский национальный университет

имени Олеся Гончара, Украина

ПРОБЛЕМА ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНОГО КОНФЛІКТУ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ

Дослідження і філософське осмислення конфліктності буття людини є перспективною темою сьогодення, що пов’язано, в першу чергу, з наявністю низки кризових явищ у життєдіяльності сучасного українського суспільства. Актуальність філософського осмислення сутності внутрішньоособистісного конфлікту полягає у тому, що не дивлячись на наукові та технологічні прогресивні дослідження сучасності, людина до сих пір не навчилася контролювати процеси, що відбуваються у її внутрішньому світі. Внутрішньоособистісний конфлікт є розповсюдженою та достатньо суперечливою проблемою, що супроводжує людину протягом усього її життя. Розгляд і осмислення даної проблеми потребує інтеграції низки аспектів: психологічного, соціального, екзистенційного. Слід зазначити, що

внутрішньоособистісний конфлікт є проявом суперечливої людської природи, особливим способом становлення, буття та розвитку особистості в сучасному світі. Будь-який конфлікт обов’язково містить у собі момент протистояння, «протиборства», так звану біполярність (взаємозв’язок, у контексті конкретної ситуації, протилежних начал, носіїв, таких як: добре-зле, чорне-біле, ліве-праве).

В історії філософської думки мислителі не завжди однозначно висловлювалися на рахунок ролі та значення конфлікту для кожної окремої особи і для суспільства в цілому. З одного боку, підкреслюючи деструктивну роль конфлікту, слід зазначити, що будь-які протиріччя, зіткнення різних інтересів, цілей, прагнень та реалій, порушують стабільність та гармонію системи (як окремої особи, так і суспільства), ведуть до дестабілізації, хаосу. З іншого боку, в суперечності народжується істина, і зіткнення позицій можна розглядати як конструктивні зрушення, що є запорукою розвитку людини і суспільства. Тобто, не можна недооцінювати конструктивну роль конфлікту (внутрішньоособистісного, міжособистісного).

Фундаментальний смисл внутрішньоособистісного конфлікту полягає в особливому відношенні людини до світу і самої себе. Людина являється єдиною істотою на планеті Земля, яка усвідомлює недосконалість світу в якому живе і свою власну недосконалість. Звідси витоки її конфлікту:

1) зі світом;

2) з самою собою.

Людина являється складовою частиною конфліктів всіх рівнів, починаючи від сварки між друзями і закінчуючи світовою війною, але вона не є сталою, стандартною одиницею. Оскільки кожна людина є унікальною та неповторною індивідуальністю, то і в конфліктах вона поводить себе по-різному. Слід зазначити, що часто людина сама недооцінює те, наскільки вона усвідомлює чи не усвідомлює сутність конфлікту. Крім того, люди не лише виносять свої внутрішні конфлікти на зовні, у суспільство, а й переносять зовнішні протиріччя на себе.

Слід зазначити дві протилежні думки стосовно соціальної детермінації внутрішньоособистісного конфлікту. Перша позиція полягає у тому, що конфлікти розвиваються всередині самої особистості, виходячи із самої суперечливості людської природи та усвідомлення власної недосконалості, що, у свою чергу, переноситься, спрямовується на суспільство (на оточення людини та суспільні процеси навколо неї). Друга позиція наголошує на соціальній детермінації внутрішньоособистісного конфлікту і полягає у тому, що саме процеси в суспільстві провокують розвиток конфлікту в середині самої людини, ведуть до розладів всередині неї, дисгармонії та деструкції. Причому деструктивні впливи можуть бути спрямовані людиною як на саму себе, так і на суспільство.

Особистості надзвичайно складно впоратися із внутрішнім конфліктом, оскільки його вкрай важко діагностувати. Конфлікт проявляється у внутрішньому напруженні, тяжких переживаннях, але навіть усвідомлюючи свій стан внутрішнього конфлікту, особа рідко може вірно виявити його істинні причини. Найважливіша інформація може бути прихована у глибинах несвідомого, і тим самим весь час впливати на життя та самопочуття людини. Саме тому, при затяжних депресивних станах важливо звертатися до спеціалістів – психологів, психотерапевтів. Наприклад, психоаналіз пропонує усвідомити і пережити свої конфлікти, це дозволяє «зняти» захист і раціонально вплинути на сформовані установки людини, тим самим змінити поведінку та відновити душевну рівновагу і спокій.

Отже, проблема внутрішньоособистісного конфлікту полягає у тому, що концентрує в собі всі труднощі нашого життя: минулого, сьогодення, майбутнього. Дане явище являє собою вищу форму внутрішньоособистісного протиріччя, що веде до невизначеності життєвого шляху і вибору, відчуження особистості від соціального середовища, можливих деструктивних моделей поведінки, кризи професійної діяльності. У внутрішньоособистісному конфлікті протидіють структури внутрішнього світу людини, де об’єктами виступають несумісні між собою цінності, потреби, цілі, інтереси, прагнення і стани особистості. Конфлікт виникає тоді, коли сили, що діють на особистість являються рівнозначними, але є взаємовиключними і виражають процес вибору, сумніву і боротьби.