Политология/ 1. Современные избирательные технологии

Лютко Н.В.

Хмельницький національний університет

Особливості паравербального іміджу політика

Слово «імідж» англійського походження й дослівно перекладається як «образ» (від англ. «image»). Більшість довідників розкривають зміст поняття «імідж», трактуючи його як образ, що формується цілеспрямовано; як емоційно забарвлений образ, що склався в масовій свідомості та має характер стереотипу; або як обмірковане уявлення чогось побаченого раніше конкретного чи абстрактного. Будь-який політичний імідж має дві головні характеристики – публічність і зв’язок із політичною практикою[1].

Серед багатьох різновидів іміджу, важливе місце займає паравербальний імідж, адже сенс висловлювання може змінюватися в залежності від того, яка інтонація, ритм, тембр були використані для його передачі. Мовні відтінки впливають на зміст висловлення, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненість або невпевненість і т.ін. Тому поряд з вербальними і невербальними засобами комунікації в спілкуванні використовуються і паравербальні засоби, які являють собою сукупність звукових сигналів, що супроводжують усне мовлення, привносячи у нього додаткові значення. Прикладом такого роду може служити інтонація, що сигналізує нам про запитальний характер пропозиції, сарказм, відразу, гумор і т.ін. Тобто при паравербальній комунікації інформація передається через голосові відтінки, яким в різних мовах надається певний сенс. Тому вимовлене слово ніколи не є нейтральним.

Паравербальний імідж володіє потужними маніпулятивними компонентами і можливостями. Призначення паравербального іміджу полягає в тому, щоб викликати у партнера відповідні емоції, відчуття, переживання, які необхідні для досягнення визначених цілей і намірів. Такі результати зазвичай досягаються за допомогою паравербальних засобів спілкування, до яких відносяться: просодика - темп мови, тембр, висота і гучність голосу; екстралінгвістика - паузи, кашель, зітхання, сміх і плач (тобто звуки, які ми відтворюємо за допомогою голосу).

Засобами досягнення ефективної комунікації служать наступні характеристики людського голосу:

- Швидкість мови, яка може бути дуже повільною, трохи сповільненою, швидкою і дуже швидкою. Від швидкості мови залежить ступінь сприйняття розмови партнерами по комунікації. Жвава манера говорити, швидкий темп мови свідчать про імпульсивність співрозмовника, його впевненість у своїх силах. Навпаки, спокійна, повільна манера мови вказує на незворушність, розсудливість, гарний настрій співрозмовника, багатство його почуттів. Помітні коливання швидкості мови виявляють недолік врівноваженості, невпевненість, легку збудливість. Вважається, що нормальна швидкість мови людини становить 140-150 слів за хвилину;

- Гучність мови, яка є виразником почуттів людини. За показником гучності мова людини змінюється в діапазоні від дуже тихого до крику. Гучна мова зазвичай свідчить про спонукання або хизування і самовдоволення, а тиха вказує на стриманість, скромність, такт чи брак життєвої сили, слабкість людини. Помітні зміни в гучності свідчать про емоційність і хвилювання співрозмовника. Як показує комунікаційна практика, посиленню емоційності мовлення в інших випадках сприяє відсутність логічних доказів. У звичайній обстановці спілкування слід говорити з нормальною гучністю, оскільки спокійний і солідний голос знімає напругу і пробуджує інтерес до спілкування;

- Артикуляція. Ясне і чітке вимовляння слів свідчить про внутрішню дисципліну мовця, його потреби в ясності. Нечітка, розпливчаста вимова говорить про поступливість, невпевненість, млявість волі;

- Висота голосу. Голоси розрізняються і за здатністю впливати на інших людей. Висота голосу залежить від вікових, статевих та індивідуально-особистісних особливостей людини. У жінок і дітей голосові зв'язки коротше і тонше, ніж у чоловіків, тому висота голосу у них вище приблизно на октаву. Фальцет найчастіше притаманний людині, у якої мислення і мова більше ґрунтуються на інтелекті. Грудний голос є ознакою підвищеної природної емоційності. Високий пронизливий голос є ознакою страху і хвилювання;

- Режим мовлення. Ритмічне говоріння означає багатство почуттів, врівноваженість, гарний настрій. Строго циклічне говоріння вказує на сильне усвідомлення пережитого, напруга волі, дисципліну, педантичність. Незграбно-уривчаста манера мови служить виразом тверезого, доцільного мислення.

Таким чином, паравербального комунікація грунтується на тональних і тембрових особливості мови та їх використання в культурі. Паравербальний імідж показує не те, що говорить політик, а те, як він говорить. Тембр голосу, реєстр, вміння вкладати емоції у свій голос, вміння робити паузи роблять навіть нейтральні фрази особливими, а кожне слово значущим.

Література

1. Качинська Н. Політичний імідж держави: структурні та комунікаційні компоненти феномену[Електронний ресурс] / Надія Качинська // Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1738/

2. Кривошеїн В. В. Політичний імідж як феномен масового сприймання // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матер. Другої Всеукр. наук. конф. 15 - 16 листоп. 1997 р. – К.: АТ „Реклама”, 1997. – С. 328 - 329.