Право/5 Кримінальне право та кримінологія

К.ю.н., доцент Лень.В.В.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

Право позбавлення державних нагород СРСР: дискусійні питання

На сьогодні, вважаємо, не визначеним залишається важливе і складне питання щодо права позбавлення Україною (президентом України), громадян України нагороджених державними нагородами СРСР. Роблячи спробу проаналізувати вказане, зазначимо, Україна не визнала себе правонаступницею СРСР, це зробила Росія. Усі державні нагороди СРСР розроблялись (крім ордену Богдана Хмельницького І, ІІ, ІІІ ст. – більшість робіт в Українській РСР, українськими фахівцями, діячами), затверджувались і виготовлялись в СРСР, а фактично в Росії. Встановлювала, затверджувала державні нагороди СРСР, Президія ВР СРСР. Нагороджував також вказаний державний орган або він уповноважував від його імені це робити інші державні органи. Всі правовідносини, пов’язані з нагородами, їх позбавленням, нагородженням відповідно регулювались нагородним, кримінальним, кримінально- процесуальним законодавством СРСР. З 1991 р. не існує СРСР, проголошена незалежність України. У теперішній час продовжує виготовляти державні нагороди СРСР – правонаступниця, все та ж Росія (за певних умов і необхідності нагородження громадян країн СНД, Балтії, інших країн)[1,С.64-65].

В цілому позитивно оцінюючи наступність і традиції України щодо визнання заслуг українських громадян, зокрема і нагороджених державними нагородами СРСР, все-таки слід визначити, чи має право Україна позбавляти громадян державних нагород СРСР або республік, що входили до його складу.

Безумовно, Україна, яка прагне бути демократичною державою, офіційно визнала (підтвердила) право на пільги, привілеї і обов’язки українських громадян, нагороджених державними нагородами СРСР. В цілому, гідно і цивілізовано створила законодавче та інше нормативно-правове забезпечення, й закріпила переважну більшість, важливих питань щодо нагороджених громадян України державними нагородами СРСР у національному нагородному законодавстві.

У п.3 розділу V прикінцевих положень Закону України «Про державні нагороди України», зазначається, що дія цього закону поширюється і на правовідносини, пов’язаних з нагородженням громадян України, удостоєних державних нагород СРСР або республік, що входили до його складу, зокрема і їх позбавлення[2]. Отже, якщо при розгляді кримінального провадження суд знайде підстави для позбавлення особи, яка вчинила тяжкий злочин, державних нагород СРСР або республік, що входили до його складу, він має право своєю вмотивованою ухвалою поставити це питання (клопотати, надіслати відповідне подання) перед відповідним органом, який цією державною нагородою нагородив. Суд це повинен робити одразу після винесення вироку. Отже, це питання регулюється нагородним, кримінальним та кримінально- процесуальним законодавством. Зазначені, тобто союзні органи на сьогодні не існують. Є вказаний пункт закону і є президент України, який своїми указами може присвоювати державні нагороди і позбавляти їх. Виникає складне питання, чи може він позбавляти усі категорії громадян України нагороджених державних нагородами СРСР або республік, що входили до його складу, як передбачає сьогодні законодавство. Наприклад, ту категорію громадян, які були нагороджені за часів СРСР, тобто указами ПВР СРСР ,президентом СРСР або наказом по фронту в період Великої Вітчизняної війни.

Загальне вирішення цього питання складається таким чином, коли особа засуджена за тяжкий злочин, тобто, як мінімум за тяжкий, бо ст.12 КК України передбачає за ступенем тяжкості і особливо тяжкий[3,С.29-30] та була відповідно раніше нагороджена державною нагородою, суддя, керуючись власним світоглядом, ціннісними орієнтирами, розумінням та усвідомленням вчиненого - чи є воно несумісним, ганебним, відносно високого статусу нагороди і нагородженої особи, як таких, тобто у моральному, людському, соціально - громадському вимірі. Це певною мірою оціночна категорія, бо у законі вказано по-перше, що суд має право клопотати, а не зобов’язаний. По-друге, у законі лаконічно зазначається, що у разі вчинення тяжкого злочину і не конкретизується, а це може бути злочини проти життя та здоров'я особи, наприклад, умисне вбивство або злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, наприклад, зґвалтування, або злочини проти власності тощо[4]. І є велика різниця, коли наприклад, нагороджена особа орденом Держави ( звання Герой України) засуджена за умисне вбивство або зґвалтування, або ця особа засуджена за крадіжку, пояснюючи це тим, що не вистачає коштів на багаторічне лікування онкохворої дружини.

Вважаємо, є теоретичні підстави для формулювання і визначення чотирьох основних варіантів цього питання:

1. Українська держава має право позбавляти громадян України (нагороджених державними нагородами СРСР або республік, що входили до його складу) будь-яких державних нагород СРСР.

2. Українська держава не має права позбавляти громадян України (нагороджених державними нагородами СРСР або республік, що входили до його складу) будь-яких державних нагород СРСР.

3. Українська держава має право позбавляти лише тих громадян України (нагороджених державними нагородами СРСР), за які вони отримують постійну грошову оплату або/і пільги, або/і привілеї від держави.

4. Українська держава має право позбавляти громадян України (нагороджених державними нагородами СРСР) лише тих державних нагород СРСР, якими нагороджував вже президент України, а це лише певні категорії громадян. Відповідно, за деякі державні нагороди СРСР (вказані у певному національному нагородному законодавстві) громадяни можуть отримувати і постійну грошову оплату, пільги та привілеї.

Ми схиляємось до того, що позбавити громадян України державних нагород СРСР, якими вони нагороджені, українська влада може мати право лише за четвертим варіантом.

Одночасно, зазначимо, що позбавлення, як таке є безстроковим, невизначеним, бо час його застосування не обмежений у законі, якимись конкретними строковими вимірами і після погашення (зняття) судимості засуджена особа не має права претендувати на автоматичне повернення їй державної нагороди, якої вона була позбавлена. Безумовно, що засуджена особа у будь-який час має право звернутися до президента України з проханням про повернення їй державної нагороди, зокрема після звільнення або після погашення (зняття) судимості. Це можуть робити і зацікавлені інші особи, організації тощо.

Список використаних джерел:

1.Лень В.В. Співробітники Запорізької міліції, нагороджені державними нагородами СРСР, України у 1958-2013 роки: історико- правове дослідження: монографія. - Запоріжжя:Дніпровський металург,2013.-252с.

2.Закон України «Про державні нагороди України» від 16.03.2000р.

3.Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й.- К.: Атіка ,Академія, Ельга-Н, 2001.-656с.

4.Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар у 2-хт./за заг. ред.. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, В.І.Борисова, В.І.Тютюгіна.- 5-те вид., допов.-Х .: Право, 2013., Т.2: Особлива частина / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та інш.-2013.-1040с.