Найдьон Я.П.,

студентка юридичного факультету

Науковий керівник: Єна І.В. к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

м.Запоріжжя, Україна

Втручання у приватне життя особи при проведенні обшуку в її житлі чи іншому володінні

Правове забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, який закріплений в Конституції України. Згідно зі статтею 3 Основного закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [4]. Користування індивідуальною свободою і недоторканністю приватного життя є однією з неодмінних умов функціонування демократії та правової держави, що передбачає заборону на незаконне насильницьке втручання держави в приватне життя людини, а також наявність гарантій охорони життя, честі, гідності та особистої безпеки кожного члена суспільства.

Обмеження права на недоторканність приватного життя можливо тільки у випадках, передбачених законодавством. Але втручання у приватне життя громадян у тій чи іншій мірі відбувається при проведенні більшості процесуальних дій: огляду, слідчого експерименту, проведення експертизи, накладення арешту на кореспонденцію, обшуку тощо[10, с. 1]. Особливе місце в системі цих примусових засобів займає обшук, проведення якого порушує конституційні права і свободи особи.

Дослідженням питань невтручання у приватне життя при проведенні обшуку житла чи іншого володіння особи присвятили свої праці такі вчені, як Ю. П. Аленін [1], С. Ф. Денисюк [3], С. М. Стахівський [9], Л. М. Лобойко [6],

Ю. О. Чорноус [11] та інші науковці.

Засада невтручання у приватне життя є формою втілення у кримінальне процесуальне законодавство конституційних принципів (ст. 32 КУ), а також узгоджується із ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 12 Загальної декларації прав людини.

Відповідно до ст. 15 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених КПК України. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому КПК, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації [5].

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що поняття «приватного життя» охоплює: фізичну та психічну цілісність людини; деякі аспекти її фізичного та соціального «я», зокрема гендерну ідентифікацію, ім’я та сексуальну орієнтацію, статеве життя; право на особистий розвиток і право людини налагоджувати й розвивати стосунки з іншими людьми та зовнішнім світом; право людини будувати своє життя в обраний нею спосіб; право на доступ до персональної інформації, що має визначальний характер для особи, та визначення правового статусу особи, право на приватний простір і т. ін. Тобто, приватне життя включає в себе різні сфери буття людини, зокрема фізичну, просторову, комунікативну та інформаційну, які у літературі також розглядаються як основні складової права на повагу до приватного життя [2, с. 10].

Одним із аспектів, який має важливе значення при забезпеченні гарантій недоторканності сфери приватного життя людини є процесуальна форма судочинства. Правила провадження окремих судових та інших процесуальних дій передбачають створення системи необхідних гарантій захисту приватного життя людини.

А саме, відповідно до частини першої статті 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, зазначається у частині другій цієї конституційної норми, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Це важливе положення деталізується у частинах 1 та 3 статті 233 КПК України, відповідно до яких ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчинені злочину.

Визначення поняття «невідкладні випадки» є дискусійним у теорії кримінального процесу та не закріплене законодавчо, що має наслідком неоднакове розуміння та застосування цього терміну правоохоронними органами. Цю проблему слід вирішити шляхом деталізації поняття «невідкладні випадки» у КПК України [5].

Одним із проблемних питань дотримання гарантії недоторканості сфери особистого життя особи є проведення обшуку за відсутності осіб у житлі чи іншому володінні особи. Відповідно до ч.4 ст. 236 КПК України, у такому разі копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи [5]. Таким чином, постає питання про те, що порушується право особи на своєчасне ознайомлення відповідно до закону з одержаною про неї інформацією.

На практиці слідчий, прокурор, що проводить обшук, користується наданими законом правами в повному обсязі (ст. 236 КПК України). Як свідчить слідча практика, часто трапляються випадки проведення обшуку з пошкодженням майна особи, втручанням в приватне життя[8].

Отже, забезпечення недоторканності приватного життя людини при проведенні слідчих (розшукових) дій є однією з найбільш актуальних проблем юридичної науки і практики. Недостатньо врегульованими у КПК України наразі є питання проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. Тому для забезпечення засади невтручання у приватне життя особи при проведення обшуку у її житлі чи іншому володіння необхідно: встановити приблизний перелік невідкладних випадків для проведенні обшуку житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді; забезпечити своєчасність ознайомлення особи з одержаною інформацією щодо неї при проведенні обшуку житла чи іншого володіння за її відсутності; конкретизувати місце, де має бути залишена копія ухвали; встановити порядок і межі обшуку закритих приміщень, сховищ, речей.

Література:

1. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Ю. П. Аленин. – Одесса : Центрально-Украинское издательство, 2002. – 264 с.

2. Волошина В.К. Визначення принципу невтручання у приватне життя особи та його зміст у стадії досудового розслідування / В.К. Волошина // Гуманізація у сфері кримінальної юстиції: сучасний стан та перспективи розвитку. – О.: Фенікс, 2011. – 108 с.

3. Денисюк С. Ф. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ) : науч.-практ. пособие / С. Ф. Денисюк, В. Ю. Шепитько. – Х. : Консум, 1999. –159 с.

4. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 3, 30, 32.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та доповненнями на 04 вересня 2014 року – К: Алерта, 2014. – 288 с.

6. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій : [монографія] / Л. М. Лобойко, А. П. Черненко. – Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 168 с.

7. Назаров В. В. Засада невтручання у приватне життя як засіб для захисту особи у кримінальному провадженні / В.В. Назаров // Юридичний вісник, 2013. - № 3(24).

8. ОРД: обшук – не погром [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ord-ua.com/2011/12/19/obshuk-ne-pogrom-abo-yak-militsiya-podilskogo-rajonu-mista-kieva-vchinila-

9. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів : науково-практичний посібник / С. М. Стахівський. − К. : Атіка, 2009. – 64 с.

10. Удовенко Ж.В. Невтручання у приватне життя при провадженні деяких слідчих (розшуковий) дій. Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2013. – №2(8)

11. Чорноус Ю. М. Слідчі дії : поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Юлія Миколаївна Чорноус; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 245 с.