Право/9. Гражданское  право

Гриценко К.В.

Науковий керівник: Шарая А.А., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

 

Договір довічного утримання: теоретико-правовий аналіз

 

Цивільний кодекс України одним із видів правочинів передбачає  договір довічного утримання (догляду). Здійснення цього правочину дозволяє, з одного боку, матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого, – надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно, так як оплатність в цьому випадку носить триваючий і алеаторний характер. Але на сьогодні виникає значна кількість питань стосовно даного інституту, а саме щодо реалізації цього договору, юридичної природи та сутності інституту довічного утримання. У зв’язку з цим виникає необхідність у цілісному дослідженні сукупності питань, пов’язаних з правовідносинами по довічному утриманні (догляду).

Проблематиці договору довічного утриман­ня присвячено наукові праці Брагінського М.І., Вітрянського В.В., Великороди О.М., Майданчика Р.А., Нестерової І.В., Яворської О.С. та інших вчених-цивілістів. 

Відповідно до ч.1 ст.744 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно [1].

Поняття утримання законодавець розкриває в ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», під яким можна розуміти - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності [2].

Утримання та догляд є суттєвими умовами договору довічного утримання і повинні бути конкретно визначені у тексті договору, а також вони повинні бути оцінені у грошовому значенні. Утримання та догляд складають разом матеріальне забезпечення відчужувача до якого входять не тільки грошові кошти, а і вартість товарів, робіт, послуг, що надаються відчужувачу. Оцінка матеріального забезпечення повинна проводитися відповідно до законодавства України. Специфікою договору довічного утримання є те, що може бути оцінене лише майно, яке передається відчужувачем. Визначити грошовий розмір утримання не є можливим, так як відповідно до договору можуть надаватися не тільки матеріальні блага, а і особиста трудова участь набувача (догляд), яку не можна оцінити. Крім того, момент припинення договору визначити у календарних днях не є можливим, внаслідок цього не можливо порахувати період часу, протягом якого буде надаватися утримання. Саме тому, у договорі довічного утримання допускається неспіврозмірність розміру утримання та майна яке передається [3].

Слід зазначити, що правова природа будь-якого договору визначається його основною метою, а не супровідними елементами. В договорі довічного утримання основним є довічне одержання відчужувачем певного утримання від набувача, а передача майна у власність є необхідним, але супроводжувальним елементом цього договору. Метою даного договору є встановлення утримання (догляду) відчужувачу взамін переданого ним у власність набувачеві майна. Перехід права власності від відчужувача до набувача слугує основній цілі договору довічного утримання і не повинен бути вирішальним при визначенні його місця у системі договорів [4, 199].

Відповідно до ст.745 ЦК України договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню [1].

Аналізуючи норми, що регулюють даний договір, необхідно надати юридичну характеристику договору довічного утримання.

Договір довічного утримання, безумовно, є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за ним певне майно, а відчужувач – необхідне утримання та догляд у виді грошових сум, надання приміщення та інших матеріальних благ і послуг. Договір довічного утримання є реальним договором, оскільки момент укладення договору довічного утримання пов'язаний з передачею майна. Даний договір є одностороннім, оскільки за ним лише одна сторона – набувач наділений обов’язком, а друга сторона – відчужувач має лише права. Він є тривалим, оскільки набувач зобов’язаний утримувати відчужувача довічно, тобто до його смерті, то строк договору є невизначеним. Зазначений договір має особисто-довірчий (фідуціарний) характер, оскільки відчужувач одержує від набувача житло, догляд, харчування та ін., тобто стосунки між ними повинні грунтвуватися на особистій довірі. Також, необхідно звернути увагу, на те, що цей договір можна віднести до алеаторних (ризикованих) договорів, оскільки на момент його укладення не можна визначити, що буде більшим – вартість житла чи остаточна вартість зустрічного надання. Адже період життя відчужувача на момент укладення договору не є відомим.

Договір довічного утримання (догляду) має складний предмет: по-перше, ним виступає майно, яке відчужував передає набувачеві взамін утримання та (або) догляду; по-друге, предметом є матеріальне забезпечення та (або) догляд, якими набувач повинен забезпечувати відчужувача [5, 393].

Таким чином, договір довічного утримання (догляду) є реальним, односторонньо зобов’язуючим, відплатним, алеаторним, триваючим, з особливо довірчим характером. Цей договір є оптимальним варіантом для обох сторін даних правовідносин, оскільки він спрямований на передання майна у власність і разом з тим поєднує в собі й задоволення інтересів сторін, пов’язаних з доглядом. Цей договір дає можливість набути у власність житла чи іншого цінного майна без залучення значних грошових коштів, які компенсуються втраченими зусиллями на утримання відчужувача.

 

 

Література:

 1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

2. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від  13.01.2005 № 2342-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

3. Соболівський А. Договір довічного утримання / А. Соболівський // Юридична колегія «Центр реалізації права» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://crp.in.ua/ua/articles/id-61/

4. Колісніченко А. Правова природа договору довічного утримання [Електронний ресурс] / А. Колісніченко // Онлайн публікації Харківсього національного університету імені В.Н. Каразіна. – Режим доступу: http://www.readera.org/article/pravova-pryeroda-dohovoru-dovichnoho-utryemannja-10154673.html

5. Козир О.В. Проблемні питання договору довічного утримання: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції «Тенденції розвитку юридичної науки в ХХІ столітті» 22 травня 2014 р. / О.В. Козир. – Київ: Національний авіаційний університет, 2014. – С. 393-395.