Абрамов С. А.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут».

Особливості методики навчання технічним прийомам гри в волейбол студентів ВНЗ.

Волейбол - популярна у всьому світі гра, одне з активних засобів зміцнення здоров'я, фізичного та розумового розвитку (швидкість мислення, вміння приймати рішення в швидко мінливих ситуаціях), підвищення працездатності і поліпшення настрою людей. Цінність волейболу в його простоті, емоційності та видовищності. Секрет популярності волейболу в тому, що доступний всім. Всі рухи у волейболі мають природний характер, засновані на бігу, стрибках, метаннях. Популярність волейболу робить його значним засобом пропаганди фізичної культури і спорту. Сучасні медико-біологічні та соціологічні дослідження показують, що систематичні заняття волейболом викликають значні морфофункціональні зміни в опорно-руховому апараті, серцево-судинної та інших внутрішніх органів і систем. Зокрема поліпшується глибинний і периферичний зір, підвищується здатність нервово-м'язового апарату до швидкого напрузі і розслабленню м'язів. Виконання стрибків у грі сприяє зміцненню м'язово-зв'язкового апарату нижніх кінцівок, зміцнюються зв'язки кистей рук і збільшується їх рухливість, поліпшується обмін речовин, робота органів кровообігу і дихання.

Методичні рекомендації щодо організації занять і вдосконалення спеціальних якостей, майстерності волейболістів, ефективність занять - багато в чому залежить від планування їх змісту та участі у змаганнях. При навчанні прийомам гри в волейбол ніякому сумніву не підлягають важливість використання відомих загальних дидактичних принципів: послідовність, поступовість, доступність, регулярність, свідомість, наочність. Однак без чіткого уявлення предмета навчання всі принципи практично зводяться до нуля. Але не менш важливим є і розуміння методики навчання технічним прийомам. Сюди відносяться підбір вправ, послідовність їх застосування, кількість повторів, кількість тренувальних занять, характеру методичних вказівок, а також контроль і оцінка процесу формування рухових навичок. Правильне розуміння умов ефективного та емоційного виконання рухових завдань, а також обґрунтована система оцінок формованої структури рухів, у значній мірі продиктує вибір потрібних вправ, послідовність і частоту їх використання. Від правильності виконання вправи залежить, чи сформуються ефективні динамічні механізми рухових завдань, або чергові помилки у виконанні технічного прийому гри. Дуже важко перевчити на вірний навик, зазвичай переучувати доводитися довше і важче, ніж навчити відразу правильно. Тому треба прийняти за головне правило - принцип тільки правильного виконання вправ при навчанні. Кінцева ефективність процесу навчання багато в чому визначається тим, наскільки строго студенти та тренер дотримувались цього правила.

В оптимальному варіанті студенти повинні відрізнятися від майстрів тільки меншою надійністю навичок, меншою стабільністю і меншим досвідом, що прийде з часом і забезпечить зростання їх спортивної майстерності. І так на занятті зі студентами головним завданням ставиться прагнення закласти базу правильних рухових навичок. У всьому процесі формування рухових навичок, а потім і дій, можна виділити кілька етапів, що мають свої цілі, завдання і методи. Всі етапи повинні за часом послідовно накопичуватися один на одного.
Перший етап навчання - готовність до вивчення пропонованих прийомів - найважливіший етап навчання. Важливо ще й те, що фізично добре підготовлені студенти швидше та ефективніше опановують техніку, тому їх кінцевий результат при навчанні волейболом буде вище за інших рівних умов. Інтерес до занять і організованість групи підвищується, якщо використовуються методи виконання вправ, які виключають всякі черги в очікуванні свого підходу. Тому правильно треба застосовувати фронтальний метод організації, а не потоковий, а також круговий метод і зміну інвентарю у вправах, тому крім м'ячів повинно бути безліч інших пристосувань і їх має бути стільки, скільки необхідно для виконання вправ. Також завданням цього етапу являється підвищення швидкісно-силової характеристики організму, опорно-рухового апарату, суглобів, зв'язок і м'язів треба вирішувати практично з першого заняття волейболом, використовування безліч спортивних і рухливих ігор, які в заняттях розвивають ігрові здібності студентів. На другому етапі створюється загальне уявлення про вивчений технічному прийомі. Завдання це вирішується досить швидко, за кілька хвилин, для цього треба продемонструвати даний прийом, якщо це складний технічний прийом - корисно показати відео-ролик або запросити високотехнічного гравця старшого курсу. Перше загальне уявлення створюється у новачків на основі зовнішньої картинки рухів . На особливо важливі деталі і моменти викладачу краще звернути увагу студентів відразу, тому, що навколо цих «опорних» сигналів формується вірний навик виконання технічного прийому гри. Потім слід більш поглиблене дослідження динамічних механізмів рухів і умов ефективного вирішення рухових завдань і потім це триває все спортивне життя гравця. Тут же слід виявлення помилок і аналіз причин їх появи. В організації рухів починається пошук нових оригінальних технічних прийомів і шляхів подальшого підвищення технічної майстерності. На третьому етапі формуються динамічні механізми навику виконання технічного прийому через підбирання вправ. Складні ігрові прийоми - як нападаючий удар, необхідно вивчати окремими елементами руху за допомогою простих вправ. Внаслідок повторення вправ, формуються окремі динамічні механізми елементарних рухів, з яких надалі будується уміння виконання ігрових прийомів. Четвертий етап формування досвіду виконання технічного прийому в простих, спеціально створених умовах, також дуже важливий - на ньому формуються навички цілісного виконання технічних прийомів, відбувається синтез відпрацьованих раніше елементів і механізмів, формується база рухів. У міру формування динамічних механізмів структури рухів, умови слід поступово ускладнювати. Це може бути досягнуто шляхом багаторазового виконання технічного прийому, його виконання з додатковими завданнями. П'ятий етап - етап закріплення і вдосконалення рухового навику в групових вправах ігрового характеру. На цьому етапі ставиться завдання навчитися застосовувати освоєння навиків виконання технічних прийомів без деформації рухової структури в групових вправах, що становлять собою певну ігрову ситуацію.
Шостий етап - етап реалізації рухових навичок в іграх і змаганнях, підвищення надійності та ефективності їх застосування в рамках різноманітних тактичних побудов.

Всупереч старанням викладача, змоделювати в групових вправах всі ігрові ситуації - це залишається великою проблемою. Зазвичай студенти беруть у грі звичні, добре освоєні прийоми, а значить і найефективніші на цей момент. Однак треба дивитися в майбутнє і будувати все більш складну і різноманітну гру команди, ефективність ігри якої настане пізніше.
Підбір підготовчих і підвідних вправ, з виконання яких починається навчання, призначений для спрощення умов уваги всього технічного прийому або складової його частини. У цих умовах внаслідок стереотипності повторень легше утворюються стійкі нейронні зв'язки в центрах управління рухами. Таким способом швидше формуються динамічні механізми структури рухів, швидше стабілізується навик. В цілому, всі навчальні вправи для підвищення ефективності треба вибудовувати за схемою, близькою до основної ідеї програмованого навчання. Іншими словами, весь досліджуваний матеріал ділиться на частини - етапи, збудовані послідовно і паралельно за правилом від «простого до складного». Студенти повинні вирішувати завдання чергового етапу в процесі виконання відповідних вправ. При виникненні труднощів вони в обов'язковому порядку повертаються до певних попередніх етапів, залежно від того, який елемент не виходить. Логіка навчання повинна закономірно привести до формування вірної, ефективної структури рухів гравців, що виконують прийоми гри та виключити помилки при навчанні.  Для підвищення ефективності процесу навчання важливо використовувати всі загальноприйняті дидактичні принципи, а також ідеї програмованого навчання, як одну з форм реалізації принципів послідовності та доступності. В цілому процесі навчання та вдосконалення спортивних рухів волейболістів доцільно виділити шість етапів, що мають свої цілі, завдання, засоби і методи. Кожен етап має свою чергу початку і переважного значення, однак може тривати все спортивне життя гравця. При навчанні технічним прийомам гри головним завданням є формування ефективних динамічних механізмів рухової структури (а не імітація таких), що реалізують основні умови ефективного вирішення рухових завдань волейболіста. Основоположним принципом ефективного навчання (без перенавчання) структурі рухів є принцип «тільки правильного виконання» пропонованих вправ. Для підвищення ефективності процесу навчання руховим навичок гри у волейбол корисно використовувати «опорні моделі» технічних прийомів. Вони дозволяють сформувати та закріпити в пам'яті студентів образи та вербальні формули основних вимог до структури рухів.