Экономические науки/10. Экономика предприятия

Ткачук В.О., Слівінська А.В.

Науковий керівник: Бохенко О.С., викладач

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Конкурентоспроможність підприємства –як засіб його ефективної діяльності

Підприємницька діяльність здійснюється протягом тривалого часу і потребує певного узагальнення, систематизації та аналізу засобів ефективного функціонування в ринкових умовах. Одним із таких засобів у діяльності підприємства є конкурентоспроможність.

Дослідженням конкурентоспроможності підприємства займалися такі науковці як Азоєв Г., Білик М., Євдокімов Ф., Кармінський А.

Конкурентоспроможність підприємств є засобом ефективності їх діяльності. Конкурентоспроможність суб’єктів господарювання все більше залежить не лише від підприємливості власників і продуктивності працівників, але також і від функціонування територіальних суспільно-господарських систем та їх здатності до формування сучасних дієвих структур, які результатаивно використовують наявну в регіоні сукупність чинників виробництва.

Конкурентоспроможність підприємства залежить від ряду таких чинників, як: конкурентоспроможність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках; вид виробленого товару; місткість ринку (кількість щорічних продажів); легкість доступу на ринок; однорідність ринку; конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку; конкурентоспроможності галузі; можливість технічних нововведень у галузі;

конкурентоспроможність регіону і країни [3].

Конкурентоспроможність підприємства – це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку підприємства від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динамікові його пристосування до умов ринкової конкуренції [4].

Конкурентоспроможні підприємства повинні виробляти і пропонувати ринкові товари, що задовольняють нестаток їх цільових споживачів. У противному випадку підприємства не можуть одержувати доходи, а виходить, бути конкурентоспроможним. Для того щоб задовольнити нестаток споживачів краще, ніж конкуренти, підприємства повинні скорочувати виробничий цикл і витрати, поліпшувати якість продуктів і послуг, зміцнювати співвідношення з постачальниками і споживачами, удосконалювати свої організаційні системи, щоб відповідна реакція на зміну споживчих смаків переваг була як можна швидкою. Інакше кажучи, для досягнення конкурентоспроможності підприємство повинне створювати і розвивати свої конкурентні переваги, що дозволять щонайкраще використовувати фінансові ресурси умовах макросередовища. Отже, при вимірі конкурентоспроможності повинні враховуватися такі моменти: адаптивність організації до змін навколишнього середовища, конкурентні переваги в рамках комплекс маркетингу і результати діяльності.

Критерій конкурентоспроможності визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках [3].

Зростання конкурентоспроможності підприємства залежить, з одного боку від управлінських рішень на рівні самих підприємств, з іншого – від державної і регіональної політики у сфері створення відповідного економіко-правового середовища й державної підтримки зусиль суб’єктів господарювання щодо підвищення їх конкурентоспроможності [1].

Конкуренція – процес управління суб'єктами своїми конкурентними перевагами для утримання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах. Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів керування, суспільства в цілому [2].

Конкурентоспроможність об'єкта визначається стосовно конкретного ринку, або до конкретної групи споживачів, формованої по відповідних ознаках стратегічної сегментації ринку. Якщо не зазначений ринок, на якому конкурентоспроможний об'єкт, це означає, що даний об'єкт у конкретний час є кращим світовим зразком [3].

Конкурентні переваги показують, у яких областях підприємство досягло більш високих результатів, ніж конкуренти. Конкурентні переваги дозволяють правильно виробити стратегію позіціонування товарів і послуг на ринку, вибравши цільові ринкові сегменти і сконцентрувати там фінансові ресурси підприємства.

Література:

1. Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика// Економіст.- 2009. - №5. – 33 с.

2. Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства // Економіст. – 2001. - №11. – 40 с.

3. Євдокімов Ф.І., Мізіна О.В., Бородіна О.О. Узагальнююча оцінка фінансової складової рівня економічної безпеки підприємства // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 46. – Донецьк. - 2002. -№2. – 21с.

4. Карминский А.М., Олень Н.И. Методологические и практические основы построения контроллинга в организации// Финансы и статистика.- 2009. - №12. – 12 с.