Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность

Кривенець В.В., Чупріна М.О.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Тенденції розвитку міжнародного обміну технологіями

Формування світового ринку технологій було розпочато в другій половині 50-х – 60-і роки ХХ сторіччя, коли обсяг міжнародних комерційних операцій за технологіями перевищив масштаби національного обміну. Це дозволило виділити міжнародний обмін технологіями в окрему форму міжнародних економічних відносин. За даними МВФ кількість країн, що обмінюються технологіями з 1960 року збільшилося з 22 до 84, розширився обсяг щорічних ліцензійних операцій, що свідчить про зростаючу економічну роль цього виду товарів для всіх учасників обміну технологіями. За деякими оцінками, у розрахунку на одиницю витрат валютний ефект від реалізації технологічного ресурсу на світовому ринку набагато вище, ніж експорт звичайних товарів. Технологічний обмін перевищує традиційні світогосподарські потоки товарів, послуг і капіталів [3].

Серед основних передумов, що обумовили бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями, можна виділити:

· на рівні країни – це нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути зв'язане з недостатнім обсягом витрат на НДОКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування.

· на рівні підприємств придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.

Економічна доцільність експорту технології підкріплюється тим, що це:

- джерело одержання доходів;

- форма боротьби за товарний ринок;

- спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару;

- спосіб установлення контролю над закордонною фірмою через такі умови ліцензійної угоди, як обсяг виробництва, участь у прибутках і т.п.

- можливість доступу до іншої технології через «перехресне ліцензування»;

- можливість більш ефективного удосконалювання об'єкта ліцензії за участю покупця і т.д.

Економічна доцільність імпорту технології підкріплюється тим, що це:

- доступ до нововведень високого технічного рівня; засіб економії витрат на НДОКР; засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт; забезпечення використання національного капіталу і робочої сили;

- умова розширення експорту продукції, що випускається по закордонних технологіях; гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою продавця і т.д. [1,с.34-37].

Основними формами науково-технічного обміну є торгівля високотехнологічними і наукомісткими товарами, обмін науково-технічними знаннями. Торгівля високотехнологічними та наукомісткими товарами включає ЕОМ, електроніку, устаткування дистанційного зв'язку, новітні хімічні вироби, медичне устаткування тощо. Обмін науково-технічними знаннями передбачає передавання ліцензій і так званих секретів виробництва «ноу-хау», тобто новітньої технології виробництва. Поряд з традиційними видами послуг зростає обмін між країнами специфічними послугами науково-технічного характеру. До них належать інженерно-конструкторські послуги при проектуванні та будівництві об'єктів за кордоном – «інжиніринг»; «лізинг»; «консалтинг»; підготовка персоналу; надання інформаційних послуг через міжнародні комп'ютерні «банки даних»; послуги в галузі медицини, освіти тощо.

Надзвичайно важливою політико-економічною характеристикою науково-технічного обміну є його нерівномірність у світовому господарстві, що, в свою чергу, ґрунтується на відповідній нерівномірності самих науково-технічних розробок. Більша їх частина здійснюється в розвинених країнах, які домінують і в міжнародному науково-технічному обміні. Так, понад 90 відсотків світового експорту товарів високої технології та до 70 відсотків їх імпорту припадає на розвинені країни, а шість держав – США, Японія, Німеччина, Франція, Італія та Велика Британія – здійснюють близько 80 відсотків експорту та 70 відсотків імпорту таких товарів.

На країни, що розвиваються, припадає лише 2 відсотки загальносвітових витрат на науково-дослідні та конструкторсько-технологічні роботи, а витрати на зазначені роботи в розрахунку на душу населення становлять у співвідношенні між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, 140:1. Серйозні завдання на найближчі роки в плані виходу на світовий технологічний ринок стоять перед Україною, адже частка її у світовій ліцензійній торгівлі надзвичайно низька. А тим часом уже сьогодні в Україні є галузі машинобудування, де техніка і технологія досягли світового рівня. Це високотехнічні, наукомісткі галузі виробництва верстатів, літаків, приладів, побутової техніки, порошкової металургії [2,с.56-59].

Отже з усього вище зазначеного можна зробити висновок, що міжнародний обмін технологіями з кожним роком збільшується. Головними передумовами цього явища являються нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, якщо ж брати на рівні підприємства то це вирішення економічних проблем.

Література:

1. Міжнародні економічні відносини: Сучас. міжнарод. економ. відносини: Підручник для студентів екон. вузів і фак. /А. С.Філіпенко, В. А. Вергун, С. Я. Боринець/, – К.: Либідь, 1992. - с. 15-162.

2. Світова економіка: Підручник /А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирко та ін. – К.: Либідь, 2000.

3. http://faqfinance.com/