Бардадим М.В.
Формування та розвиток інфраструктури ринку зерна
Подолання аграрної кризи, стабілізація і
подальший розвиток сільського господарства можливі тільки за умови створення
сучасного ринкового середовища. Найважливішою його складовою є формування
належної інфраструктури ринку аграрної продукції.
В процесі аграрної реформи основна увага з
боку вітчизняних науковців, політиків і практиків приділялась передусім
реформуванню власницько-господарських відносин в сільському господарстві. Якщо
зважити на те, що головною метою перебудови аграрного сектора економіки була
його ринкова трансформація, і на цих засадах зростання продуктивності,
ефективності, сільського господарства та добробуту селян, то в першу чергу слід
було сформувати цивілізоване, відповідне сучасним вимогам ринкове середовище. А
воно не можливе без становлення та розвитку ринкової інфраструктури.
На сьогодні, створення ефективної
інфраструктури аграрного ринку і зокрема ринку зерна є найменш відпрацьованою,
як теоретично, так і практично, стороною аграрної реформи. Слід врахувати, що,
по-перше, інфраструктура аграрного ринку вже більш-менш сформована і діє;
по-друге, держава приділяє певну увагу вирішенню цієї проблеми. Але більшість
заходів, що здійснюються, відносно інфраструктури ринку зерна не призводять до
очікуваних позитивних результатів. Саме тому існує нагальна потреба
теоретичного і практичного опрацювання питань, що відносяться до інфраструктури
аграрного ринку, їх потрібно розглядати як засіб прискорення реалізації
сільгосппродукції, зменшення втрат обігу та досягнення паритету між аграрним
сектором та першою і третьою сферами АПК. Вирішення цих питань є важливою
умовою забезпечення стабільності аграрної економіки і її розвитку на
інноваційних засадах. А це дасть можливість корінного поліпшення добробуту
селян і всього українського народу.
Ринкова
інфраструктура — це сукупність видів діяльності, які обслуговують ринкову
взаємодію економічних суб'єктів, процес продажу-купівлі товарів і відповідно
товарно-грошових потоків.
Сутність інфраструктури ринку повніше
виявляється у її функціях.
З точки зору організаційного утворення
інфраструктура ринку характеризується як сукупність її складових елементів. Усі
складові інфраструктури ринку зорієнтовані на велику кількість як продавців,
так і покупців і значні обсяги товарних партій продукції.
Інфраструктура ринку зерна – це сукупність
різних формувань, котрі забезпечують рух зернових на ринкових засадах від їх
виробника до безпосереднього споживача. Як і відносно більшості інших товарів,
виробити зернові – це важливо, але вигідно реалізувати без ринкової
інфраструктури дуже проблематично.
Існуючий в Україні ринок зерна
характеризується досить повільним його рухом від виробника до споживача,
наявністю багатьох неорганізованих посередницьких структур. І саме тут криється
першопричина диспаритету цін з боку підприємств третьої сфери АПК. Вирішувати
проблему диспаритету цін необхідно за різними напрямами. Один із головних –
формування та розвиток належної інфраструктури ринку зерна.
Отже, існуюча інфраструктура ринку зерна –
недосконала. Вона не забезпечує повною мірою швидкий рух зернових від їх
виробників до споживачів. Між суб'єктами ринку зерна відсутні стабільні й
тривалі зв'язки, не впроваджено контрактний механізм, відсутні належні ринкова
інформація та біржова торгівля. Як наслідок зростають кінцеві ціни на зерно, а
зерновиробники нерідко не в змозі покрити навіть свої витрати.
Таким чином, наступним напрямом стратегії
розвитку ринку зерна є удосконалення його інфраструктури. Воно має
здійснюватися за такими головними напрямами: перший – формування оптових ринків
зерна; другий – розвиток інфраструктури в сільській місцевості з метою
забезпечення умов реалізації зерна безпосередніми його виробниками; третій –
створення розвиненої системи кооперативів, асоціацій самими зерновиробниками
для спільного зберігання і реалізації зернових більш-менш великими партіями;
четверте – основна увага має приділятися розвитку біржової торгівлі зерном.