Економічні науки/7. Облік і аудит.

Сибiрьова А.Ю., Юдiна К. К.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган- Барановського, Україна

ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ТА АНАЛIЗ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТI НА ПIДПРИЄМСТВI

Вiд забезпеченості підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціонального використання, високого рівня продуктивності праці залежить ефективне використання обладнання, машин, механізмів i як результат – збільшення обсягів виробництва продукції, її собiвартiсть, прибуток i ряд iнших економiчних показників.

З переходом до ринкової економіки аналіз трудових ресурсів набирає більшої ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, є конкурентною на ринку праці. Економічні й соціальні гарантії праці, з одного боку, і жорсткі умови трудової діяльності, з іншого, формують сферу глибоких аналітичних досліджень кадрового потенціалу підприємства.

В тiсному зв’язку з аналізом забезпеченості робочою силою та її використання проводиться аналіз використання робочого часу. Раціональне використання робочого часу є головним резервом зростання продуктивності праці, визначається високою ефективністю, тому що дає змогу збільшити випуск продукції без додаткових інвестицій. Аналіз використання робочого часу виконується за двома напрямками: виявлення витрат робочого часу і непродуктивності використання робочого часу .

Дослiдженню даної теми присвячено багато робіт українських і зарубіжних вчених, таких як Іваненко К.В., Герасимчук В.Г., Валленройтер Х.,  Андрейчиков А.В., Мних Є.В. та інші.

Метою даної роботи є проведення аналізу ефективності використання робочого часу  підприємства, виявлення внутрівиробничих резервів підвищення продуктивності праці працівників та зниження витрат робочого часу.

Використання робочого часу є одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)».

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу, в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величина нормативно встановленого робочого тижня; час надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповний робочий час (скорочений робочий день, тиждень); час інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).

Об’єктом даного роботи є ВАТ «Укртрансгаз» Краматорське УГГ. Для проведення аналізу необхідно проаналізувати дані таблиці 1.

Таблиця 1

Використання робочого часу на підприємстві

Показник	Минулий період	Звітний період		Відхилення (±)		Умовні позначення показника
		план	фактично	від плану	від минулого періоду
1.Середньооблікова чисельність робітників, осіб	1010	1000	958	–42	–52	ЧР
2. Відпрацьовано одним робітником:
а) днів	219	219	210	–9	–9	Д
б) годин	1730	1752	1596	–156	–134	ЛГр
3.Середня тривалість робочого дня, год.	7,9	8,0	7,6	–0,4	–0,3	Т
4.Фонд робочого часу, тис. год.	1747	1752	1529	–223	–218	Фрч
5.Надурочно відпрацьований час, тис. год.	3,876	—	3,448	+3,448	–0,428

Як свідчать дані таблиці 1, загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві знизився на 223 тис. год. Розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.

Величина фонду робочого часу (Фрч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:

Фрч = ЧР • Д • Т.

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

DФрч.р = (ЧРф – ЧРпл) • Дпл • Тпл; (958 – 1000) • 219 • 8 = –73584 год.

DФрч.д = (Дф – Дпл) • ЧРф • Тпл; (210 – 219) • 958 • 8 = – 68976 год.

DФрч.т = (Тф – Тпл) • ЧРф • Дф; (7,6 – 8) • 958 • 210 = – 80472 год.

Усього: – 223032 год.

 Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти планового у звітному періоді на 223 тис. годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників – 74 тис. год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) – на 69 тис. год. і за рахунок зменшення тривалості робочого дня (внутрішньозмінних втрат робочого часу) – на 80 тис. годин.

Розрахунок показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 210 днів замість 219, у зв’язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 9 днів, а на всіх робітників – 8622, або 68976 годин (8622 • 8).

Таким чином, основними резервами зниження витрат робочого часу на даному підприємстві є:

· впровадження організаційно-технічних заходів, які дають зростання продуктивності праці;

· зменшення кількості робітників;

· усунення і попередження непродуктивних виплат: за понадурочні години, оплата цілодобових, внутрішньозмінних простоїв.

· надання достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації.

Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.