Моніч Г. А., Цуркан О. О

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник : Господінова О. І.

ВПЛИВ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Світова економічна криза боляче позначилася на Україні, а особливо через неспроможність економіки країни до адекватного реагування на неї. Сьогодні потрібно тверезо оцінювати ситуацію в державі та розробити перелік дієвих системних заходів, реалізації яких дасть можливість Україні вийти з кризи сильнішою.

Дана проблема досліджується багатьма економістами - О.М. Алимова, В.М. Гейця, Б.В. Грубського, З.П. Коровіної, І.І. Лукінова, А.А. Пересади, Г.О. П'ятаченка, О.А. Слюсаренко, А.М. Федорищевої, В.Я. Шевчука, А.Д. Чернявського, М.Г. Чумаченка та інших[1,12][2,6].

В їх працях розглядаються питання особливості розвитку економіки України на даному етапі, вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на економічну політику в умовах кризи. Пропонуються відповідні заходи щодо покращення економічного становища країни.

Метою даної роботи є виявлення причин і наслідків фінансово кризи, її вплив на економіку України. Робиться наголос на основних аспектах запровадження необхідних реформ для виходу з неї.

У економіці України в 2008 році спостерігалися суперечливі тенденції. Протягом дев’яти місяців року зберігалися високі темпи економічного зростання . Але водночас з серпня у промисловості України набули розвитку негативні тенденції які у вересні-листопаді доповнились уповільненням темпів економічного зростання спадом у промисловості, різким посиленням нестабільності валютного ринку, погіршення стабільності на ринку банківських кредитів та депозитів, наростанням негативних очікування суб’єктів ринку. Негативні тенденції поширились й на інші сектори економіки, що свідчить про прояв в Україні фінансово-економічної кризи. Підґрунтя міститься насамперед у попередні періоди економічній політиці, яка характеризується не виваженістю та неадекватністю стратегічним завданням і можливостям розвитку національної економіки, призвела до загострення низки суперечностей, а саме:

1. Надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджального зростання імпорту.

2. Інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи.

3. Несприятливі умови для довгострокового інвестування.

4. Зростання експортної орієнтації економіки за концентрації експортної спеціалізації на незначній кількості товарних груп[3,37].

В Україні не лише не відбулося системних дій щодо подолання зазначених суперечностей , але й було допущено низку прорахунків , які призвели до посилення кризових проявів. До таких прорахунків належать:

- збереження високого рівня фіскального вилучення коштів на потреби споживання;

- затягування запровадження дієвих заходів щодо регулювання зовнішніх запозичень вітчизняних суб’єктів господарювання.

- прийняття навесні 2009 року рішення про офіційну ревальвацію гривні під впливом тимчасових тенденцій на валютному ринку та з міркувань запобігання інфляційним тенденціям;

- відсутність рішень щодо напрямів ефективного витрачання надлишку на єдиному казначейському рахунку в умовах перевищення фіскальних надходжень над запланованим[1,14].

Економіка України дедалі сильніше почала відчувати наслідки, що пов’язані зі світовою фінансовою кризою. Це насамперед:

1) Зростання вартості та утруднення отримання зовнішніх запозичень.

2) Відплив капіталу з країни.

3) Зниження попиту на провідних експортних ринках України.

4) Наростання негативних очікувань суб’єктів ринку.

5) Тривалий період ускладнення доступу до зовнішніх запозичень.

6) Зниження стабільності банківської системи та значне падіння кредитної активності.

7) Посилення ймовірності спекулятивних атак на знецінені активи підприємств.

8) Зниження динаміки доходів та погіршення якості життя громадян України[2,20].

Вихід із кризи потребує значних фінансових ресурсів. В умовах сьогоднішньої гострої конкуренції за ресурси, які надаються міжнародними фінансовими організаціями, вони будуть спрямовані у ті країни , де створено максимально сприятливі умови для бізнесу. В Україні забезпечити ці умови повинні реформи. Передбачається реформування окремих секторів національної економіки країни:

1.Реформа банківської системи. Реструктуризацію банківської системи було розпочато, і її треба завершити якомога швидше. Ця реформа в будь-якому разі неминуча, і що швидше вона відбудеться, то швидше з’явиться визначеність, відновиться довіра до банків і пожвавиться фінансування бізнесу.

2. Прийняття податкового кодексу. В Україні є велика нормативно-правова база стосовно податків, яку слід кодифікувати, усунути наявній в ній протиріччя і мінімізувати можливість для сваволі податкових органів.

3. Спрощення регуляторного середовища для бізнесу. Ця реформа зводиться до таких кроків:

- скорочення термінів і процедур, пов’язаних із реєстрацією та одержанням потрібних дозволів скасування низки документів дозвільного характеру, впровадження принципу єдиного вікна і мовчазної згоди;

- скасування третини всіх ліцензій в Україні, які не виконують функцій ні захисту споживачів, ні захисту державних інтересів;

- жорстка регламентація перевірок господарської діяльності. Це потрібно для мінімізації сваволі численних контролюючих органів;

- розвиток інституту саморегулювання на низці ринків, стимулювання створення саморегулюючих організацій.

4. Ринок землі сільськогосподарського призначення. Агро сектор України має величезний потенціал. Що використовується не повною мірою. Виробництво продовольства менше постраждало від кризи, і зростання цього сектора обіцяє бути дуже стрімким. Висока продуктивність праці в агросекторі та основний експортний потенціал будуть забезпеченні компаніями, готовими інвестувати в дорогу техніку, підвищення якості земель, зрошувальні системи й інфраструктуру.

5. Державно приватне-партнерство. Інститут державно-приватного партнерства тільки застосовується в Україні, хоча він дуже популярний у світовій практиці для будівництва та управління об’єктами інфраструктури. Маштабні інфраструктурні проекти допоможуть оживити металургію, будівельну галузь, сектор послуг і створять нові робочі місця в короткостроковій перспективі.

6. Удосконалення процедури банкрутства. Державі слід встановити прозору та швидку процедуру банкрутства. Ця процедура має надати боржникові шанс відновити платоспроможність і водночас захистити інтереси кредиторів, запобігаючи прихованому виведенню активів із підприємства.

7. Реформа держапарату. Ефективність здійснення реформ напряму залежить від ефективності роботи і професіоналізму державної служби[4,7].

Без цих реформ підвищити конкурентоспроможність країни й залучити довгострокові інвестиції, які потрібні для виходу із кризи, буде не просто.

Таким чином, можна зробити висновок, що дії органів державної влади щодо подолань негативних наслідків економічної кризи є недостатніми. Для того щоб поліпшити ситуацію необхідно провести ряд реформ, які дадуть можливість отримати необхідні позики та залучити іноземні інвестиції

Особливо необхідно підкреслити, що подолання фінансово-економічної кризи, зокрема в Україні, повинно відбуватися за умов політичної стабілізації та, найголовніше, консолідації українського суспільства, відновлення і забезпечення його віри та довіри як один до одного, так і до суспільно-державних інституцій.

Література:

1. Вахненко Т. Уроки світової фінансової кризи для України//Економіст. – 2009. - №11. – С.12-15.

2. Курзов Ю. Україна у світовій економічній кризі// Економіст. – 2009. -№12. – С. 6-30

3. Україна в 2008 році: процеси, результати, перспективи. Біла книга державної політики./ за заг. Ред. Ю. Г. Рибака. – К:.НІСД 2008. – С. 35-43.

4. Ізосімова Н. Порядок денний – 2010: першочергові реформи для забезпечення стійкого зростання української економіки//Джерело питань.- 2010. - №5. – С.7