Савчук М.О.

Буковинська державно фінансова академія, Україна

Україна в зовнішній торгівлі: реалії та перспективи

Постановка проблеми: В умовах загальної глобалізації та процесів інтеграції економік світу все більшої важливості набуває процес налагодження стійких та надійних торговельних зв’язків між суб’єктами економіки в процесі здійснення ними своєї діяльності, не тільки в орієнтації на внутрішнє, але і на зовнішнє середовище. Це сприятиме розширенню меж національної економіки, стимулюватиме підвищенню конкурентоспроможності національного товаровиробника, збільшенню ринків збуту, вдосконаленню системи контролю за якістю продукції тощо.

Актуальність досліджуваної проблеми: Актуальність проблеми полягає в тому, що зовнішня торгівля в Україні набула характеру здебільшого одностороннього зв’язку, тобто негативне сальдо торговельного балансу свідчить про значне переважання імпорту над експортом в нашу державу і про її здебільшого сировинну складову, а не готову продукцію, як це є у розвинутих країнах світу.

Мета написання статті: Дослідити український аспект торгівлі на міжнародній арені та визначити основні проблеми та недоліки, а також виділити можливі шляхи їх вирішення.

Аналіз досліджень і публікацій: Проблему фінансової підтримки зовнішньоекономічної діяльності в Україні, можливості та перспективи її подальшого розвитку в контексті світової та євроінтеграції розглядало чимало науковців та дослідників, таких як Курищук В.,який розглядав власне проблему державної фінансової підтримки зовнішньоекономічної торговельної діяльності українських підприємств, Матвєєва В., яка розглядала розвиток міжнародної торгівлі в руслі сучасних інтеграційних тенденцій, зокрема європейського напряму, Дворник О.А, який досліджував міжнародну торгівлю послугами, Рубан Ю.Г., який розробив та узагальнив результати, недоліки та здобутки України в міжнародній торгівлі тощо.

Виклад основного матеріалу. Одразу після здобуття Україною незалежності перед нею постало завдання чіткого визначення зовнішньополітичної стратегії. Прагнення України до інтеграції зумовлене, по-перше, розумінням інтеграції як фактора, сприятливого для розвитку країни, її економічного зростання та стабільності; по-друге, визнанням Європейського союзу як найбільш розвиненого та перспективного інтеграційного угруповання у сучасному світі [4].

Зовнішня торгівля має важливе значення у формуванні тенденцій економічної динаміки України, тому зусилля щодо її регулювання і надалі посідатимуть вагоме місце у системі заходів щодо подолання кризових явищ та посткризового відновлення економіки. Місце експорту в формуванні економічної динаміки є значним, а отже він має перетворитися на чинник структурної перебудови вже у коротко- та середньостроковій перспективах [1].

Розглянемо структуру зовнішньої торгівлі України із країнами світу за матеріалами Державного комітету статистики за підсумками січня-лютого 2010 року [5].

	Експорт		Імпорт		Сальдо
	тис.дол. США	у % до січня-лютого 2009р.	тис.дол. США	у % до січня-лютого 2009р.
Всього	6396259,0	124,7	7052592,9	120,7	−656333,9
Країни СНД	2151249,8	130,0	3265770,5	125,3	−1114520,7
Азербайджан	80965,5	122,8	180568,8	12162,4	−99603,3
Білорусь	217458,9	129,1	211517,1	155,0	5941,8
Вірменія	18956,3	106,9	3013,2	241,2	15943,2
Казахстан	156535,4	74,5	51342,3	12,7	105193,1
Киргизстан	10758,6	88,0	136,9	25,8	10621,7
Молдова	77109,3	80,6	7792,1	162,2	69317,1
Російська Федерація	1539722,6	156,3	2799272,8	244,5	−1259550,2
Таджикистан	6360,7	123,5	379,8	94,5	5980,9
Туркменістан	21855,0	49,1	691,2	0,2	21163,8
Узбекистан	21527,5	43,7	11056,3	1,7	10471,2
Інші країни світу	4245009,2	122,2	3786822,4	117,0	458186,8

Як бачимо сальдо торговельного оборот невпинно набирає негативних тенденцій. Причиною є перш за все той факт, що на сьогодні Україна залишається чи не єдиною країною у Східній Європі, яка не має належної системи державної фінансової підтримки експортної діяльності, що негативно впливає на просування товарів і послуг українських підприємств на міжнародні ринки. У таких умовах іноземні конкуренти мають переваги перед українськими експортерами за рахунок дешевших кредитів, компенсованих своїми державами та захист від політичних і частково комерційних ризиків.

Для формування функціональної системи державної фінансової підтримки експортної діяльності в Україні необхідно, в першу чергу, розробити та впровадити нормативно-правову базу, в якій варто визначити пріоритети державної фінансової підтримки. Зокрема зосередити увагу на кредитуванні високотехнологічної продукції, виробництво та реалізація якої є визначальним фактором економічного зростання. Слід зазначити, що у текстах розглянутих законопроектів відсутні положення про стимулювання високотехнологічного експорту, відповідні положення містяться лише в пояснювальних записках до законопроектів.

По-друге, визначити можливі додаткові джерела формування фондів для фінансування національних експортерів. В розглянутих законопроектах фінансування передбачених проектами напрямів державної підтримки експорту пропонується здійснювати за рахунок державного бюджету, проте необхідно шукати додаткові джерела для покриття цих видатків [3].

До основних структурних проблем вітчизняної зовнішньої торгівлі належать наступні.

• Різке збільшення від'ємного сальдо зовнішньоторговельного обороту.

• Низька диверсифікація товарного експорту, що визначається домінуванням в експорті товарів з низьким вмістом доданої вартості, високою чутливістю українського експорту до різких змін кон'юнктури світового ринку.

• Невигідна спеціалізація України на світовому ринку, зокрема на ринках ЄС, та втрата традиційних ринків у СНД

• Зростання залежності загальної торговельної динаміки від коливань динаміки експорту недорогоцінних металів - оскільки металургія протягом останніх 17 років перебуває на провідних позиціях економіки, а експорт металопродукції становить 40-45 % загального експорту товарів, коливання цін на світовому ринку металів позначаються на всій економіці.

• Висока енергоємність експортованої продукції України, що визначає її відносну неконкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

• Невідповідність значної кількості вітчизняної продукції міжнародним стандартам - понад 8000 технічних стандартів України не гармонізовано з міжнародними стандартами, внаслідок чого 90 % вітчизняної продукції не може бути експортовано до країн ЄС.

• Висока ймовірність застосування обмежувальних протекціоністських заходів у зовнішній торгівлі країнами - основними торговельними партнерами України в рамках їх антикризової політики [4].

Частка України в міжнародній торгівлі послугами є незначною. В експорті послуг найбільшою є лише частка транспортних послуг, яка становить близько 1%. Для розширення присутності на ринку наукоємних видів послуг і технологій потрібен забезпечити більш масштабне втягнення в міжгалузевий поділ праці, участь у міжнародне кластерних альянсах, які спеціалізуються на виробництві наукоємних технологій, товарів та послуг [2].

Розглянемо географічну структуру зовнішньої торгівлі послугами України за даними Державного комітету статистики за підсумками 2009 р. [5]

	Експорт		Імпорт		Сальдо
	тис.дол. США	у % до 2008р.	тис.дол. США	у % до 2008р.
Усього	9520757,3	81,1	5168803,6	79,9	4351953,7
Країни СНД	3808748,8	89,7	779572,1	73,7	3029176,7
Азербайджан	27896,7	114,0	12362,8	145,3	15533,9
Бiлорусь	84821,6	68,8	43298,6	79,2	41523,0
Вiрменiя	9286,8	97,5	6681,2	100,6	2605,6
Казахстан	95858,9	84,8	30642,2	80,1	65216,7
Киргизстан	4294,8	157,3	989,8	60,0	3305,0
Молдова	53822,1	78,1	22604,2	47,9	31217,9
Росiйська Федерацiя	3452191,6	89,6	652017,6	72,9	2800174,0
Таджикистан	1881,2	91,2	133,2	55,2	1748,0
Туркменiстан	68263,3	179,9	7827,8	404,2	60435,5
Узбекистан	10431,8	87,5	3014,7	64,5	7417,1
Iншi країни свiту	5712008,5	76,2	4389231,5	81,1	1322777,0

Для подолання невідповідностей, суперечностей в системі зовнішньоекономічних відносин потрібно вжити наступні заходи:

• Посилити економічну складову міждержавних регіональних об'єднань, в яких бере участь Україна, наприклад СНД шляхом встановлення певних пільгових режимів для постійних партнерів;

• Активізувати співпрацю зі структурами СОТ щодо реалізації позитивного потенціалу членства України, тобто зі вступом України в СОТ українські міжнародні торговельні відносини із зарубіжними партнерами не набули якогось позитивного обороту для країни. Необхідно шляхом договірних відносин між партнерами юридтино забезпечити собі відповідні права, які належні до країни-члена СОТ та забезпечити їх дотримання на практиці;

• Посилити активність торговельно—економічних місій України за кордоном, зокрема роботу щодо скасування антидемпінгових санкцій проти України;

• Використати можливості для активізації зовнішньої торгівлі, які відкриваються завдяки проведенню фінальної частини європейського чемпіонату з футболу в 2012 році - розбудови в кооперації з іноземними партнерами сучасної інфраструктури (доріг, готелів, стадіонів), імпорту в Україну сучасного устаткування, створення спільних підприємств для випуску спортивного інвентарю, одягу, атрибутики для українського і закордонного споживача, що має сприяти, зокрема, збільшенню обсягів випуску продукції української легкої промисловості;

• Забезпечити спрощений процедурний режим для експорту продукції вітчизняного машинобудування для постійних партнерів та розширити ринки збуту цієї провідної галузі економіки на нерозвідані ринки, наприклад Африки, Австралії та Океанії тощо;

• Сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосподарської продукції шляхом удосконалення інфраструктури транспортування та зберігання, налагодження належної сертифікації продукції, гармонізованої відповідно до норм ЄС, тобто забезпечити державне фінансування впровадження міжнародних стандартів якості, екологічні стандарти та проконтролювати їх цільове використання [4].

Отже, за підсумками вищесказаного можна зробити висновок, що українська економіка зараз перебуває на стадії становлення не тільки внутрішньотериторіально, але це стосується й зовнішнього аспекту відносин України із своїми потенційними та наявними зарубіжними партнерами. Перші кроки були зроблені в напрямку укріплення та зміцнення позицій нашої держави на міжнародній арені, але є ще багато неточностей, невідповідностей, зокрема в українському законодавстві, які потребують нагального перегляду та вирішення. Це стосується як членства України в СОТ, так і розвитку партнерських відносин з іншими економічними інтеграційними об’єднаннями в світі.

Список використаних джерел:

1. Зовнішня торгівля: виклики і перспективи// Україна в 2008 році: процеси, результати, перспективи. Біла книга державної політики/ за ред. Ю.Г. Рубана – К.: НІСД, 2008. – с. 55-57

2. Дворник О.А. Міжнародна торгівля послугами: тенденції та перспективи розвитку/ О.А. Дворник// Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – №3. – с. 40-44

3. Курищук В. Державна фінансова підтримка експортної діяльності в Україні/ В. Курищук// Економіст. – 2009. – №6. – с. 39-41

4. Матвєєва В. Деякі аспекти зовнішньої торгівлі України в контексті євроінтеграції/ В. Матвєєва// Журнал європейської економіки. – 2007. – Т 6. - №3. – с. 280-293

5. http://www.ukrstat.gov.ua/ - Державний комітет статистики України.