Экономические науки / 6. Маркетинг и менеджмент

Кораблінова І.А.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

Модель поняття «конкурентоспроможність» та її застосування у сфері надання телекомунікаційних послуг

Перш ніж розроблювати та реалізовувати конкурентні стратегії у процесі управління конкурентоспроможністю, підприємство повинно проводити діагностику зовнішнього середовища та оцінювати свій потенціал. У зв`язку з цим існує необхідність у класифікації поняття «конкурентоспроможність», яку потенційно або реально може мати підприємство.

Згідно теорії та методології класифікації, проаналізованих у [1, с. 42 – 55], класифікація є поділом, що має в основі найбільш суттєву ознаку, з якої виходять інші ознаки предмету, який підлягає класифікації. При цьому кожний член має постійне місце у ієрархічній системі та піддається подальшому діленню.

В аналізі сучасних досліджень з конкурентоспроможності класифікації піддаються фактори та критерії конкурентоспроможності, методи оцінки рівня конкурентоспроможності, конкурентні стратегії та конкурентні переваги [2 – 13]. У більшості випадків поділ зазначених понять, що характеризують конкурентоспроможність, представлений за різними ознаками, але не дає системне уявлення про це складне багатогранне поняття.

Так, у праці Фатхутдінова Р.А. представлено класифікацію конкурентних переваг різних об`єктів за наступними ознаками:

1) відношення до системи (зовнішні, внутрішні);

2) сфера виникнення переваг (природньо-кліматичні, соціально-політичні, технологічні, культурні, економічні);

3) зміст фактора переваги (якість товару (послуги), ціна, витрати, якість сервісу тощо);

4) метод (спосіб) отримання переваги (спадок, навчання, впровадження інновацій та ін.);

5) місце реалізації переваги (робоче місце, організація, регіон, галузь, країна, світова спільнота);

6) тривалість реалізації переваги (стратегічні фактори, тактичні фактори);

7) вид ефекту від реалізації переваги (науково-технічний, екологічний, соціальний, економічний).

Окремо автором надається перелік зовнішніх та внутрішніх факторів конкурентної переваги різних об`єктів (товару, організації, галузі та ін.) [5, с. 211 – 212].

Підкреслимо, що даний розподіл відноситься лише до конкурентних переваг, які, Азоєв Г.Л. пропонує розглядати як основу формування конкурентоспроможності [10]. В інших джерелах [11, 13 та ін.] теж пропонується поділяти за різними ознаками саме факторні ознаки конкурентоспроможності, але не сам результат – конкурентоспроможність. При цьому у багатьох працях з конкурентоспроможності можна зустріти окремі її види. Так, Фатхутдінов Р. А. відмічає, що «конкурентоспроможність може бути стратегічною та фактичною» [5, с. 268], Должанський І. З. та Загорна Т. О. розглядають види конкурентоспроможності залежно від рівня й об`єкта аналізу (нації, держави, економіки, галузі, фірми, продукції) [6, с. 26 – 30], Шевченко Л. С. відмічає різні підходи до класифікації конкурентоспроможності по теріторіально-географічній ознаці (міжнародна та внутрішньонаціональна), в залежності від масштабності економічних об`єктів та з урахуванням часового прояву (конкурентоспроможність на певну дату або проміжок часу, поточна конкурентоспроможність та конкурентоспроможність у перспективі) [7, с. 83].

Також відрізняють кількісну та якісну сторони конкурентоспроможності. Це, суттєве для подальших досліджень розділення, було обґрунтовано у праці [14]. Так, за визначенням Гранатурова В.М., «конкурентоспроможність – це властивість об’єкта, що характеризується можливістю реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби певного ринку; рівень конкурентоспроможності – кількісна характеристика конкурентоспроможності, яка характеризує ступінь відповідності можливості об’єкта реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби певного ринку у порівнянні з аналогічними об’єктами, які представлені на даному ринку» [14, с. 151].

Дослідження множини поняття «конкурентоспроможність» необхідно проводити, базуючись на певному теоретичному фундаменті.

Вирішенням цього питання може стати застосування концепції діалектичного матеріалізму, яка надає комплексне уявлення про рух матерії та обґрунтовує норми і правила пізнавальної та практичної діяльності. На базі цієї методології можливе систематичне уявлення про таке багатогранне поняття як конкурентоспроможність. Виконані дослідження надають можливість представити модель поняття «конкурентоспроможність» з позицій трьох основних принципів діалектики, який можна використовувати зокрема у якісному аналізу конкурентоспроможності операторів телекомунікацій (рис. 1).

З позицій принципу системності оператор телекомунікацій представлений у якості системи (бізнес-системи), а телекомунікаційна послуга як її елемент. Структурою, яка представляє собою сукупність відносин та взаємозв`язків у системі, є бізнес-процеси оператора телекомунікацій, що пов`язують всі етапи розвитку діяльності бізнес-системи. Тож в аналізі конкурентоспроможності оператора телекомунікацій виокремлюються конкурентоспроможність бізнес-системи (оператора телекомунікацій у корпоративній формі організації бізнесу), конкурентоспроможність бізнес-процесів (сукупності різних видів діяльності оператора телекомунікацій, що через використання певних ресурсів надає необхідні для споживачів послуги) та конкурентоспроможність телекомунікаційної послуги (продукту діяльності оператора телекомунікацій).

Рис. 1 – Модель поняття «конкурентоспроможність»

З позицій принципу діалектики, що розкриває форми існування матерії, також витікають загальні властивості простору і часу. Так, слід відрізняти конкурентоспроможність підприємства на даний період часу, у середньостроковій та довгостроковій перспективі. Можна визначити ці види конкурентоспроможності відповідно як тактична, оперативна та стратегічна конкурентоспроможність. При цьому перші два види конкурентоспроможності можна віднести до поточного періоду. Звідси витікають наступні поняття: поточна та стратегічна конкурентоспроможності оператору телекомунікацій.

Другий аспект поняття «конкурентоспроможність» базується на діалектичному принципі розвитку. Ґрунтуючись на діалектичних законах розвитку (заперечення заперечення, переходу кількості в якість, єдності та боротьби протилежностей), проаналізованих у [15, с. 211 – 268], поняття «конкурентоспроможність» можна представити відповідним чином:

– конкурентоспроможність підприємства старого зразка (минулого або поточного періоду) та нова конкурентоспроможність (поточного або майбутнього періоду), що витікає із закону заперечення заперечення.

– кількісна та якісна характеристика конкурентоспроможності, що були вище розглянуті відповідно як «рівень конкурентоспроможності» та «конкурентоспроможність» (зміст поняття).

– зовнішня та внутрішня конкурентоспроможність, що витікає із закону єдності та боротьби протилежностей; визначає властивість підприємства (або іншого об`єкту) бути спроможним успішно функціонувати під впливом змін у зовнішньому середовищі, відповідно за рахунок зовнішніх контактів або завдяки внутрішньому потенціалу.

Третій аспект поняття «конкурентоспроможність» базується на діалектичному принципі детермінізму, згідно якого виокремлюються наступні види конкурентоспроможності:

– конкурентоспроможність результату діяльності підприємства та

конкурентоспроможність умов його діяльності;

– необхідна конкурентоспроможність та вірогідна конкурентоспроможність:

необхідна конкурентоспроможність – це властивість підприємства займати ринкові позиції у поточному періоді не нижче за мінімальний рівень (можна зрівняти із поняттям «конкурентостійкість» [16]; вірогідна конкурентоспроможність – це властивість підприємства, що характеризує нестійку, змінну спроможність підприємства відповідати потребам ринку при подоланні ризикових ситуацій.

– потенційна та фактична конкурентоспроможність: потенційна конкурентоспроможність представляє собою властивість підприємства мати певний потенціал, що може бути використаний для створення необхідного для споживачів продукту; фактична конкурентоспроможність – це властивість підприємства, що має прояв лише на ринку, та представляє собою реалізований у дійсності потенціал для задоволення потреб ринку.

Таким чином, у процесі управління конкурентоспроможністю оператора телекомунікацій необхідно враховувати принципи системності, розвитку та детермінізму. Значення такого підходу збільшується в силу того, що даний процес на підприємстві не являється одноразовим, а представляє собою «серію безперервних, взаємопов`язанних дій – функцій управління, які об’єднанні процесами комунікацій, що їх пов`язують, та прийняття рішень» (переклад наш – І. А.) [17, с. 238].

Література:

1. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения: Учеб. пособие. – 3-е издание, перераб. и доп. / В. М. Гранатуров. – М.: Дело и Сервис, 2010. – 208 с.

2. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с.

3. Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Изд-во «Центр экономики и маркетинга», 1996. – 208 с.

4. Воронкова А. Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. – Луганск: Изд-во Восточно-украинского национального университета, 2000. – 315 с.

5. Фатхутдинов Р. А. Управление конкурентоспособностью организации. Учебник. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во «Эксмо», 2005. – 544 с.

6. Должанський І. З., Загорна Т. О. Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.

7. Шевченко Л. С. Конкурентное управление: Уч. пособие. – Харьков: «Эспада», 2004. – 520 с.

8. Кобиляцький Л. С. Управління конкурентоспроможністю: Навчальний посібник. – К.: Зовнішня торгівля, 2003. – 304 с.

9. Иванов Ю. Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночных отношений. – Харьков: ХГЭУ, 1997. – 246 с.

10. Азоев Г. Л., Челенков А. П. Конкурентные преимущества фирмы. – М.: ОАО «Типография «НОВОСТИ»», 2000. – 256 с.

11. Управління конкурентоспроможністю підприємств: Навч. посібник/ За ред. Сіваченка І. Ю., Козака Ю. Г., Єханурова Ю. І. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 456 с.

12. Піддубний І. О., Піддубна А. І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник / За ред. проф. І.О. Піддубного. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 264 с.

13. Конкурентоспособность предприятия: учеб. пособие / Л. Н. Чайникова, В. Н. Чайников. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 192 с.

14. Гранатуров В.М. Удосконалення системи визначень у сфері конкурентоспроможності / В. М. Гранатуров, В. М. Осіпов // Економіка промисловості. – 2005. – № 3. – С. 143 – 151.

15. Алексеев П. В., Панин А. В. Диалектический материализм (Общие теоретические принципы): Учебное пособие. – М.: Высш. шк., 1987. – 335 с.

16. Булах І. В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства електрозв'язку: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / Одеська національна академія зв'язку ім. О. С. Попова. – О., 2008. – 20 с.

17. Воронкова А. Концепція управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства / А. Воронкова // Економіст. – 2007. – № 8. – С. 14 – 17.