Данієлян Ю.Р. Керівник: Карасьова Ю.М.

Донецький національний університет економіки і торговлі імені Михайла Туган-Барановського

Борги підприємств України не зменшуються.

Стрімкий розвиток ринкових відносин в Україні, широкий  вибір напрямків і форм здійснення фінансово-господарської діяльності,збільшення відчутності впливу зовнішніх чинників з урахуванням незмінності інтеграції у світову економіку обумовили підвищенний рівень відповідальності за забеспечення стійкого функціонування підприємств.[1]

Для економіки України є характерним постійне продукування боргів між суб’єктами господарювання. Боргові інструменти фінансування господарської діяльності стрімко розширюються, у той час як ресурси, які лежать в основі підвищення рівня капіталізації – обсяги власного капіталу – звужуються. Зміна структурних пропорцій капіталу на користь його позичкової складової вимагає принципово по-іншому оцінювати процеси накопичення боргів між підприємствами та відностні показники, якими ці процеси традиційно вимірюються. [2]

Метою дослідження є дослідження на фоні відносного зменшення обсягу боргів до ВВП, особливостей процесів боргоутворення між підприємствами України з урахуванням кредиторської та дебіторської заборгованості, значення позичкового капіталу для підприємств України, виявлення причин утворення боргів підприємств.

Дослідженню проблеми боргоутворення між субєктами господарювання України приділяється досить значна увага. У другій половині 90-х років ХХ століття була опублікована низка наукових праць А.Гальчинського, В.Гейця, М.Єрмошенка, С.Корабліна, В.Лисицького, В.Найдьонова, Б.Панасюка, В.Ющенка, В.Баліцької, М.Карпунцова та інших. Дослідження вчених стали вагомим внеском у викоріненні серйозних причин утворення боргів і зниження їхніх обсягів, а також підвищення рівня монетизації економіки України. [2]

Процеси  боргоутворення аналізує також Міністерство економіки України. Так, у щомісячному моніторингу макроекономічних і галузевих показників надається статистична інформація у такому розрізі: динаміка поточної дебіторської та кредиторської заборгованості (з виділенням простороченої частки та заборгованост бюджету) у цілому по економіці, окремо нерезидентами та між українськими підприємствами.[3]

Досить детально та глибоко досліджуються тенденції дебіторської та кредиторської заборгованості, її складових: боргів зі сплати податків і зборів до бюджету (зокрема сплати ПДВ та його відшкодування), заборгованості Пенсійному фонду України, боргів із заробітной плати, зміни структури обігових коштів. Обсяги дебіторської та кредиторської  заборгованості підприємств України щодо ВВП мають тенденцію до зниження (табл.1). Така ситуація дала підстави вважати, що накопичення боргів припинилося і проблема боргоутворення сьогодні вже не стоїть так гостро.

Табл. 1. Динаміка заборгованості підприємств України (на кінець року)

Рік

ВВП, млрд. грн.

Дебіторська заборгованість

Кредиторська заборгованість

Всього,млрд. грн.

у т.ч. просторочена млрд. грн.

відношення до ВВП, %

Всього,млрд. грн.

у т.ч. просторочена млрд. грн.

відношення до ВВП, %

загальної заборгованості

просто

роченої частки

загальної заборгованості

простороченої частки

1994

12,0

5,1

-

42,5

-

7,6

-

63,3

-

1995

54,5

22,9

-

42,0

-

32,4

-

59,4

-

1996

81,5

51,4

38,8

63,1

47,6

76,8

57,1

94,2

70,1

1997

93,4

77,2

53,4

82,7

57,2

107,7

76,8

115,3

82,2

1998

102,6

107,9

58,5

105,2

57,0

153,6

88,5

149,7

86,3

1999

130,4

170,3

76,9

131,0

59,2

229,2

118,4

176,3

91,1

2000

170,1

185,3

81,4

108,9

47,6

258,4

116,4

151,9

68,4

2001

204,2

220,3

89,9

107,9

44,0

282,4

110,5

138,3

54,1

2002

225,8

239,8

90,8

106,2

40,2

302,7

116,0

134,1

51,4

2003

267,3

274,5

71,9

102,7

26,9

344,9

105,9

129,0

39,6

2004

345,1

312,8

75,7

90,6

21,9

395,1

87,3

114,5

25,3

2005

441,5

320,6

69,3

72,6

15,7

401,9

88,2

91,0

20,0

2006

537,7

403,1

59,5

75,0

11,1

518,1

71,8

96,4

13,3

 

Але така оцінка є поверхневою і адекватно не відображає реальну картину зміни механізмів і джерел фінансування господарської діяльності підприємств, де боргові інструменти зайняли ключову роль і постійно розширюються. [2]

Заборгованість підприємств є природною рисою ринкової економіки, але надмірні її обсяги негативно впливають на функціонування народного господарства, що спостерігається в Україні. Накопичення боргів між підприємствами часто пояснюється відсутністю дієздатної процедури банкрутства, неефективним управлінням підприємствами та небажанням проводити реструктуризацію, «змовою» директорів і корупцією, значним податковим тиском і дефіцитом обігових коштів, існуванням привабливої до збагачення віртуальної економіки, відсутністю жорстких бюджетних обмежень.

         Для зменшення обсягів боргів застосовувалися такі заходи, як скасування картотеки, разблокування банківських рахунків і надання відкривати декілька поточних рахунків, використання векселів,  списання штрафних санкцій та пені, реструктуризація заборгованості. Пропонувалося також введення податкової амністії та легалізації доходів, суттєве зниження ставок податків і зборів, застосування процедури банкрутства до злісних боржників тощо.[2]

В Україні провідне місце у фінансуванні підприємств посів позичковий капітал (табл. 2). Тобто основними у сфері фінансового забезпечення стали відносини зобовязально-кредитного характеру, засновані на принципах повернення, строковості, платності, майнового забезпечення (застави). Але широке розповсюдження специфічних відносин між капіталодавцями і підприємством на правах залучення позичкового капіталу, який перевищує суму власного капіталу, означає, що кредитори набувають фактичного права контролю над підприємством. Капіталодавцями можуть бути банки та інші фінансово-кредитні установи, постачальники, власники підприємств, персонал, держава, які надають капітал на правах позички як у грошовій, так і у товарній формі.

 

 

 

Табл. 2. Характеристика короткострокового позичкового капіталу підприємств України.

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Короткостроковий позичковий капітал (поточні зобовязання), млрд.грн.

313,1

365,3

416,3

497,2

575,2

626,6

774,5

Короткострокові кредити банків, млрд.грн.

13,0

20,5

29,2

42,1

50,4

67,6

97,9

Заборгованість за довгостроковими зобовязаннями, млрд.грн.

5,4

7,4

9,6

10,5

11,2

13,9

14,8

Кредиторська заборгованість, млрд.грн.

у тому числі складові  кредиторської заборгованості:

-         за товари, роботи, послуги

-         за розрахунками з бюджетом

-         зі страхування

-         з оплати праці

-         інша поточна заборгованість

294,7

 

 

 

205,8

21,2

 

4,4

6,3

57,0

337,4

 

 

 

225,1

14,4

 

3,1

5,6

89,1

377,5

 

 

 

245,2

19,9

 

3,3

5,8

103,4

444,7

 

 

 

290,1

20,9

 

3,5

5,7

124,5

513,6

 

 

 

323,8

21,3

 

3,2

5,5

159,8

545,1

 

 

 

331,6

23,1

 

3,7

6,5

180,2

661,8

 

 

 

385,7

19,4

 

4,4

7,6

244,8

 

Найбільшою складовою позичкового капіталу є кредиторська заборгованість, основним джерелом якої є товарний кредит, нараховані, але несплачені податки, збори, плетежі до бюджету та соціальних фондів, нарахована, а не виплачена заробітна плата працівникам тощо. Слід зазначити, що розширення сфери застосування позичкового капіталу як ресурсу фінансоваго забезпечення суб’єктів господарювання є тенденцією корпоративних фінансів багатьох країн.[4]

Причини утворення боргів між підприємствами України пояснюються специфікою економічних процесів. На це вплинули й тривала демонетизація економіки, гіперінфліції, яка знецінила фінансові ресурси та основні фонди, недосконалість інституційних та організаційних основ платіжної системи на фоні високого її технічного рівня, відсутність жорстких законодавчих вимог щодо своєчасного виконання грошових зобов’язань, розпорошеність грошових коштів між бануівськими рахунками, обмеженість короткострокового бануівського кредитуваннядля здійснення розрахунків за поставлену сировину, матеріали, виконані роботи тощо. [1]

З огляду на зазначене, можна дійти висновку, що основним завданням економічної політики має стати розроблення дієвих заходів з нарощення власного капіталу підприємств, суттєвого зменшення боргових джерел фінансування, стимулювання прогресивних організаційно-правових форм бізнесу, підтримки процесів капіталізації національної економіки механізмами та відповідними інструментами монетарної і фіскальної політики, а також здійснення нормопроектування актів законодавства.

 

Список використаної літератури:

1.                 М.В.Карпунцов.Ризикостійкість підприємства// Актуальні проблеми економіки.-2008. -№3(81). –С. 71-75.

2.                 В.В.Баліцька. Борги підприємств України: проблеми не розвязуються//Актуальні проблеми економіки. -2008. -№2(80). – С.48-59.

3.                 В.В.Баліцька. Вплив боргів підприємств на організаційно-правове структурування бізнесу// Актуальні проблеми економіки.-2008. -№7(85). – С.77-89.

4.                 Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності. – К.,2006. –Ч.2.