Хозіна Д.О

Науковий керівник: Карлін О.Л

ДонНУЕТ імені Михайла Туган - Барановського

Фінансові ресурси як матеріальна основа фінансового забезпечення підприємств

Ринкова трансформація економічної системи України передбачає зміни інституціонального середовища з метою створення оптимальних умов для економіко-соціального розвитку суспільства. Процеси трансформації економіки передбачають розв’язання низки завдань, що актуалізує дослідження концептуальних підходів щодо визначення таких понять, як фінансова діяльність та фінансові ресурси. Важливим є розкриття сутності поняття фінансової діяльності підприємства та економічної природи фінансових ресурсів – основного джерела фінансового забезпечення відтворювальних процесів.

Проблеми формування ринкового середовища в країні сприяли поширенню наукових досліджень, пов’язаних із з’ясуванням сутності фінансового забезпечення підприємств і його матеріальної основи – фінансових ресурсів, які здійснили В.І. Арначій, Л.Д. Буряк, А.Г. Загородній, Г.Г. Нам, К.В Павлюк, О.О. Терещенко та ін.

Метою статті є розкриття сутності поняття фінансової діяльності підприємства та економічної природи фінансових ресурсів – основного джерела фінансового забезпечення відтворювальних процесів.

Тривалий час у фінансовій науці була відсутня усталена точка зору щодо визначення поняття «фінансова діяльність підприємства» незважаючи на те, що воно вживається фінансистами у продовж кількох десятків років. З початком ринкових перетворень, коли держава і суб’єкти господарювання безпосередньо зіткнулися з необхідністю організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання та їх фінансового забезпечення на нових засадах, розуміння внутрішнього змісту понять «фінансова діяльність» і «фінансове забезпечення» стало важливим і актуальним. У зв’язку з тим, що фінансова діяльність має прикладний характер, наведемо кілька її визначень сучасними економістами на макрорівні [1].

Наприклад фінансова діяльність підприємств М.Я. Коробов трактує як «…управління процесів формування й використання всіх грошових фондів які утворюються для опосередкування розподільних відносин на всіх стадіях суспільного відтворення». В.І. Арначій, В.Д. Чумак вважають, що « Фінансова діяльність – це діяльність, спрямована на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, досягнення ними певних цілей економічного і соціального розвитку». На наш погляд , поняття «фінансова діяльність», як і «фінанси підприємств», є системними й багатофункціональними і має відображати не лише розподільні процеси і забезпечення підприємства фінансовими ресурсами та їх використання на всіх етапах створення та споживання матеріальних благ розширеного механізму, а й механізм здійснення такої діяльності. Щодо фінансового забезпечення діяльності підприємства, з одного боку, передбачає формування й використання фінансових ресурсів для задоволення потрібностей суб’єкта господарювання, регламентованих відповідним нормативними актами, які визначають способи їх мобілізації, розподілу й використання на всіх рівнях господарського управління. З другого боку, його здійснюють шляхом використання методів залучення ресурсів: самофінансування, банківське кредитування, бюджетного фінансування й кредитування, перерозподілу коштів, розміщення фінансових інструментів і боргових забов^,язань, які передбачають визначення потреби в ресурсах , встановлення доцільності й ефективності їх застосування.

Якісна і кількісна характеристика фінансового механізму визначається обсягом фінансового ресурсів, які він забезпечує підприємству внаслідок розподілу створеного продукту. При цьому важливим, на мою думку, є не лише обсяг ресурсів, а й їх структурований потік, який значною мірою гарантує фінансову стійкість і незалежність підприємства. Однак для встановлення місця й ролі фінансових ресурсів у фінансовому забезпеченні суб’єкта господарювання, насамперед у розширеному відтворенні, вони повинні бути теоретично глибоко обґрунтованими. У фінансовій літературі досі відсутні єдині підходи до визначення економічного змісту фінансових ресурсів, їх складу, джерел формування і, відповідно, впливу на ефективність господарювання. Однак економісти вважають, що фінансові ресурси – це сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні суб’єктів господарювання. Такої точки зору дотримуються, зокрема, А.Г. Загородній, Г.Г. Нам, та ін.. З таким обґрунтуванням економічної природи фінансових ресурсів навряд чи можна погодитись цілком. Інші вважають, що фінансові ресурси мають відповідати певним критеріям, а саме джерелам їх створення й цільового призначення. Прихильниками такої точки зору на природу фінансових ресурсів є В.М. Родіонова, К.В. Павлюк , та інші. К.В. Павлюк розглядає природу фінансових ресурсів у ширшому діапазоні й акцентує увагу на тому, що « Фінансові ресурси - це грошові нагромадження й доходи, які створюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення»[3].

Такі погляди на природу фінансових ресурсів звужують коло джерел їх формування. Передусім це стосується амортизаційних відрахувань, при нарахуванні яких капітал суб’єкта господарювання не збільшується, оскільки вони призначенні забезпечувати просте відтворення за ліквідації зношених основних засобів і відображають частину вартості спожитого основного капіталу. Однак при збереженні основних засобів у робочому стані упродовж всього ефективного терміну їх експлуатації, коли частина витрат на капітальний ремонт і поліпшення необоротних активів у межах 10% їх балансової вартості може відноситися на витрати(собівартість), амортизаційні відрахування спрямовуються на фінансування витрат, пов’язаних з придбанням основних засобів, нематеріальних і довготермінових фінансових активів – складових власного основного капіталу. Тому сукупна оцінка основного капіталу за справедливою(ринковою) вартістю у такому разі відображатиме збільшення акціонерного капіталу. Можна вважати виправданим віднесенням до фінансових ресурсів коштів і вартості активів, які внесені засновниками (акціонерами) до статутного капіталу підприємства і цільових коштів на його поповнення, включаючи емісійний дохід; коштів і активів, що надходять підприємствам у вигляді бюджетних асигнувань, міжнародної допомоги, коштів за перерозподілом, сум страхових відшкодувань або коштів і активів без вимоги повернення їх власнику. Зазначимо, що кошти і вартість активів, які надходять суб’єктам господарювання безоплатно або без вимоги їх повернення власнику ( кошти інших підприємств, міжнародні допомоги) , оподатковуються у розмірах відповідно до вимог чинного законодавства. Кошти, отримані суб’єктами у вигляді бюджетних асигнувань, за перерозподілом від міністерств, асоціацій, концернів, набувають статусу спеціальних і включаються в оборот підприємства без їх оподаткування[2].

Найбільш проблематичним, на мою думку, є включення до складу фінансових ресурсів позичених коштів у будь – якій формі. Звісно, кредитні ресурси позитивно впивають на фінансову діяльність й фінансове забезпечення діяльності суб’єктів господарювання за умови, що кожна гривня таких коштів приносить додатковий дохід, достатній для покриття витрат на їх обслуговування і отримання прибутку. Основним джерелами формування фінансових ресурсів є: власні кошти й фінансові активи, якими суб’єкти господарювання користуються на правах власності або за згодою власника на правах повного господарського відання чи оперативного управління; кошти, прирівняні до власних(стійкі пасиви). Тобто фінансові ресурси – це власні і прирівняні до власних кошти і фінансові активи, які перебувають у розпорядженні підприємств на праві власності, передбаченому законодавством.

Таким чином щодо сутності фінансових ресурсів і встановлення їх якісної та кількісної характеристик, що є важливим для формування матеріальної основи фінансової діяльності підприємств, недостатньо , для організації фінансового забезпечення діяльності підприємств. На мою думку, головні завдання фінансового забезпечення є ширшими і полягають у мобілізації й спрямуванні грошових ресурсів, їх еквівалентів та майнових активів на фінансуванні операційної та інвестиційної діяльності підприємств, виборі форм фінансування та гарантуванні повернення кредиторам залучених до господарського обороту грошових ресурсів. Інакше кажучи, фінансове забезпечення є комплекс заходів, що забезпечують мобілізацію фінансових ресурсів у обсягах, достатніх для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємств.

Література

1). Омелянович Л.О., Папаїка О.О., Орлова В.О., Долматова Г.Є., Веретенникова О.В. Податкова система[Текст]: Навчальний посібник. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005.

2). Онисько С.М./Марич [Текст] П.М-2-ге видання.,виправлене і заповнене.-Львів.,: «Магнолія 2006».-2008-367с.-ISBN-966-8340-26-4.

3) Фінанси підприємств: Підручник/А.М. Поддєрьогін-6-те вид.,перераб. Та допов. – К.:КНЕУ-2006.-552с.-ISBN-966-574-895-5/