Хозіна Д.О

Науковий керівник: Гвасалія  Д.С., асистент

ДонНУЕТ імені Михайла Туган - Барановського

БЮДЖЕТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ

Посилення соціальної орієнтації економічних систем, підпорядкування еко­номічної політики завданням розвитку людини — об'єктивний процес, притаман­ний сучасному етапу цивілізаційного розвитку людства. У відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин посилюються роль і значення соці­альної функції держави. У постсоціалістичних країнах, де відбуваються процеси суспільної трансформації, потреба в розробці та реалізації ефективної соціальної політики зростає, що зумовлено вагомими соціальними втратами, якими супро­воджуються зазначені процеси. Оцінка соціального стану українського суспільст­ва свідчить про те, що основні соціальні ризики досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави, що є наслідком не тіль­ки системної кризи, яка супроводжує трансформаційні процеси в Україні, а й не­досконалості державного управління соціальними процесами.

Бюджетне забезпечення реалізації соціальної функції держави неодноразово піднімалися в працях зарубіжних авторів  серед яких найбільш відомими Дж. М. Кейнса, А.В. Паретго, П. Самуельсона, Дж. Спіліші. Серед українських науковців  треба відмітити роботи  В. Андрущенка, О. Василика,Ю. Пасічника, А. Соколовської, В. Федосова, І. Чугунова та інших, але комплексного досліджен­ня бюджетного забезпечення соціальної функції держави в Україні недостатньо, вони потребують подальшого розвитку[4].

Важливим для повнішого і точного розуміння сутності, складу і структури бюджетного забезпечення соціальної функції держави є уточнення змісту поняття «соціальна функція держави». У дослідженнях А. Соколовської соціальна функція держави –це забезпечення на всій тери­торії країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці лю­дей. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод. Ю.Пасічник під визначенням соціальної функції держави розуміє  її обов’язок щодо забезпечення умов для максимізації позитивних і мінімізації негативних соціальних явищ за рахунок змін елементів, зв’язків, властивостей і відносин у суспільстві з метою забезпечення його цілісності та стабільного розвитку. В.Андрущенко трактує соціальну функцію держави як – правова  демократична держава, що проголошує вищою цінністю соціальну справедливість. Це форма організації суспільства, що здатна забезпечити соціальний прогрес. Серед її головних пріоритетів – соціальний захист громадян, нейтралізація соціально-економічних конфліктів, дотримання соціальних стандартів та принципів гідного життя для всіх громадян за допомогою розподілу та перерозподілу ВВП [1].    

На  думку авторів соціальна функція держави - це такий основний напрямок діяльності держави, який покликаний забезпечити соціальний захист, соціальне забезпечення, охорону здоров’я та нормальні умови життя для всього населення, а також пов’язаний з виділенням необхідних коштів на освіту, відпочинок, будівництво доріг, житла, роботу транспорту і зв’язку тощо.

 Метою даної статті є визначення сутності бюджетного забезпечення соціальної функції держави, та розгляд методів реалізації функцій держави.

Виходячи із запропонованого розуміння сутності соціальної функції держави, яка визначає соціальну природу державних фінансів, зміст бюджетного забезпе­чення реалізації цієї функції можна визначити як процес, що охоплює фінансове забезпечення соціальної діяльності держави, а також нагромадження і розширен­ня соціально-регулятивного потенціалу державних фінансів. Структурними еле­ментами бюджетного забезпечення реалізації соціальної функції держави є бюд­жетна система і міжбюджетні відносини, система державних цільових фондів, а також податкова система. Призначення бюджету як засобу реалізації соціальної функції держави у вузькому розумінні полягає в під­триманні основних параметрів життєдіяльності особи і соціальної системи на без­печному рівні. До того ж важливе місце в системі бюджетного забезпечення реалі­зації соціальної функції держави відіграють міжбюджетні відносини, призначення яких полягає в забезпеченні цілісності національного соціуму, соціальної злагоди і стабільності в суспільстві [4].

Однією з найважливіших проблем бюджетного забезпечення соціальної функції  держави є не раціональне використання коштів, що спрямовуються на соціальні потреби. Концентрація соціальної політики в останні роки на поточній підтримці найбідніших прошарків та соціально вразливих груп населення відбувалася за відсутності консолідованої національної стратегії в галузі соціальної політики, яка забезпечувала б формування гармонійних відносин між різними соціальними  прошарками, розбудову національного соціального капіталу.

Формами реалізації функцій держави є форми (аспекти) її практичної діяльності, направлені на впровадження в життя цілей держави, на вирішення задач, які стоять перед нею та на реалізацію її функцій.

В науковій літературі немає єдиного підходу до змісту цього поняття. Так, під формами реалізації функцій держави розуміють: а) діяльність основних складових частин механізму держави , тобто специфічні види державної діяльності на відміну від діяльності недержавних організацій; б) однорідну за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави щодо реалізації її функцій і задач, яка слугує виявленню того, яким чином держава використовує для виконання своїх задач і функцій право.

Функції держави реалізовуються не лише у відповідних формах, а й за допомогою специфічних методів і засобів, тобто методів реалізації функцій держави. В сукупності методи реалізації функцій держави включають: методи, що є загальними для реалізації всіх функцій держави, до них відносяться методи заохочення, переконання і примусу), методи реалізації окремих функцій.

Серед бюджетних важелів впливу на рівень життя населення одним з найва­гоміших є регулювання оплати праці в бюджетній сфері. Оскільки окремі сектори економіки не ізольовані, зміна оплати праці чи соціального пакета в одному не­минуче приводить до змін — можливо, і не до таких самих, але досить близьких — в інших секторах. Практика показує, що за усіх підвищень заробітних плат у бюд­жетній сфері через чотири-п'ять місяців їхнє співвідношення із середніми заробіт­ками в економіці України все одно приходить до традиційних 70 %. Порівняно з іншими країнами в Україні рівень середньомісячних зарплат менший за потрібний: Україна - $230,Молдова - $250, Беларусь - $360,Албанія - $400, Росія - $670,Польша - $1200,Германія - $4500,Данія - $5200. Рівень середньомісячної заробітної плати по різним державам представлен на рисунку 1. Отже, підви­щення заробітної плати в бюджетній сфері так чи інакше зумовлює аналогічні зрушення й в інших секторах, тим самим не тільки поліпшуючи матеріальне ста­новище працівників і членів їхніх сімей, а й сприяючи зростанню податкових над­ходжень до бюджету[2].

 

                                                                               

Рисунок 1-Рівень середньомісячної заробітної плати по державам

 

Забезпечення належного рівня оплати праці в бюджетній сфері має базувати­ся не тільки і не стільки на підвищенні рівня мінімальної заробітної плати (це вже призвело до порушення принципів соціальної справедливості в реалізації політи­ки доходів). Необхідно зосередити зусилля на встановленні оптимальних міжкваліфікаційних і міжгалузевих співвідношень в оплаті праці шляхом упорядкування системи оплати праці в бюджетних галузях на основі Єдиної тарифної сітки. Пер­спективним може бути поєднання підвищення заробітної плати зі збільшенням соціального пакета.

Одним із найважливіших напрямів забезпечення соціальної стабільності є рів­номірний розподіл доходів у суспільстві, що аж ніяк не означає отримання однакових доходів. Помірна диференціація у доходах є не тільки головним чинником трудової мотивації — вона веде до зростання обсягу платоспроможного попиту і покращен­ня його структури в результаті наближення до структури реальних потреб. І навпа­ки, відхилення від оптимальних параметрів у сфері розподільних відносин (зрівнян­ня доходів чи їх надмірна диференціація) не тільки виводить соціальну систему зі стабільного режиму функціонування, а й може спричинити повне припинення її іс­нування. На наш погляд, для постсоціалістичних країн в умовах трансформації сус­пільних відносин саме безпрецедентна диференціація доходів їх населення стає од­ним з найвагоміших факторів загрози національній безпеці цих держав.

Одним із методів бюджетного регулювання рівня і оптимізації розподілу до­ходів населення є фінансування видатків на соціальну підтримку окремих катего­рій громадян. Так, щороку майже 20 % державного бюджету витрачається на фі­нансування програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", якою передбачено надання найуразливішим верствам населення передбачених за­конодавством соціальних виплат. Проте чинна система соціального захисту, і на­самперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки  незахишеніших верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків зведеного бюджету на зазначені цілі. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим, що діюча в Україні система пільг є фінансово необгрунтованою, значною мі­рою декларативною, непрозорою і соціально несправедливою. Вона не орієнту­ється на захист від бідності — частка пільговиків серед небідних становить 30 %, а серед бідних — 23 %. Динаміка доходів населення України представлена на рисуноку 2. Якщо протягом 2004-2005 рр. реєструвалося стабільне зростання як наявного, так і реального наявного доходів, то у 2006 р. темп зростання суттєво знизився. Починаючи з 2006 р. спостерігається помітне уповільнення темпів приросту реального наявного доходу, що пояснюється активізацією у цей період інфляційних тенденцій та зниження рівня життєдіяльності населення [3].

 

 

 

Рисунок 2 - Доходи (наявний та реальний) населення України у 2005-2009 рр.

 

Основним компонентом доходів громадян є заробітна плата, що забезпечує понад половину їхніх сукупних доходів. Протягом  2004-2008 рр. у структурі доходів населення питома вага за робітної плати коливалася в діапазоні від 43.2% до 42,4% , нижчий її рівень був зафіксований у 2008 році. Питома вага соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів досягла максимуму у 2005 р. Наступне її зменшення до 2008 р., коли було зафіксовано незначне її збільшення – до 39%.. Темпи падіння індексу реальної заробітної плати останніми роками стали досить помітними , рисунок 3, що зумовлює зростанням споживчих цін на товари і послуги та рівня податків і обов’язкових  платежів [3].

 

 

Рисунок 3 - Динаміка реальної заробітної плати у 2004-2009 рр.

 

Наслідком реалізації в Україні економічної доктрини, яка спирається на принципи низької вартості, дешевизни сировини, товарів, робочої сили, є фор­мування соціальної структури, що докорінно відрізняється від європейської: за­мість домінування середнього класу і дуже помірного рівня розшарування — по­ляризоване суспільство з високою часткою бідного населення, що є серйозним чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення йо­го соціально-економічного розвитку.

На сучасному етапі розвитку України найсуттєвішими факторами соціальної дестабілізації, що загрожують цілісності та існуванню українського соціуму як та­кого, є нестабільність економічної та політичної ситуації в країні; низький рівень життя переважної частини населення; незахищеність соціально вразливих груп населення; надмірна диференціація доходів; відсутність середнього класу як фун­даменту стабільної справедливої держави; регіональні диспропорції умов життє­діяльності; проблема працевлаштування; занепад гуманітарної сфери (освіта, охо­рона здоров'я, культура, відпочинок, спорт та туризм); демографічна криза.

Таким чином авторами було розглянуто визначення змісту поняття «соціальна функція держави» за різними авторами. Автори акцентують увагу на методі і формах  реалізації функцій держави . Досліджено динаміку доходів населення України,   виявлено рівень середньомісячної заробітної плати по різним державам,  проаналізовано динаміку доходів населення  України. Розглянуто  бюджетне забезпечення соціальної функції держави, рівень забезпеченості соціальних виплат.

 

Література

 

1)    Тропіна В.- Соціальна функція держави та фіскальний механізм її реалізації: теоретико – практичні аспекти дослідження//Економіка України. 2006.-№11.-с. 248.

2)    За данними Держкомстату України[Електронний ресурс]- http://ukrstat.com.ua

3)    Державний комітет статистики України у 2005-2009 р.

4)    Тропіна В.Б. Бюджетне забезпечення соціальної функції держави в Україні [Текст]/І.Я. Чугунов //ЗАТ «ВІПОЛ».Київ. науково – теоретичний та інформаційно – практичний журнал. Фінанси України.- 2008.-№5.-с.15-32.