Буковинська державна фінансова академія

Якубець М.І., Підгірна В.Н.

Міжнародний валютний фонд та його співпраця з Україною.

Сучасний стан економіки України потребує нагального вирішення питань щодо її співпраці з міжнародними фінансово-кредитними організаціями. Безпосереднього головне місце у списку цих питань займає співпраця України з МВФ.

Чимало економістів як зарубіжних країн, так і України займалися дослідженням цього питання, зокрема Шатковська А.О., Круглик С. В., Балаян А., Лесненко П.М. та інші.

Метою роботи є визначення основних напрямків співпраці Фонду з нашою державою, а також наслідків цього співробітництва для економіки України.

МВФ був заснований в 1944 р на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бретон-Вудсі. У 1945 р. набула чинності Угода про МВФ, але свою діяльність Фонд розпочав у травні 1946 р. Фонд є спеціалізованою установою ООН та інституціональною основою світової валютної системи. Головна мета створення Міжнародного валютного фонду це регулювання валютно-кредитних відносин держав-членів і надання їм фінансової допомоги у вигляді коротко- та середньострокових кредитів в іноземній валюті. [2,204]

Україна подала заяву про вступ до МВФ одразу після проголошення незалежності. Дану заяву було розглянуто Виконавчою Радою МВФ, і експерти за дорученням Директорату Фонду почали вивчати соціально-економічну ситуацію в Україні та перспективи розвитку її економіки. У результаті згідно з Резолюцією про членство, з вересня 1992 р. Україна отримала статус члена МВФ. За 90-ті роки Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму у 3529,1 млн дол. Термін надання позики становить 10 років, а пільговий період протягом якого необхідно сплачувати лише відсотки, - 4,5 року.

Повноваження щодо вирішення питань щодо участі в Департаменті Спеціальних прав запозичення МВФ і виконання всіх необхідних зобов’язань було надано Кабінету Міністрів України. Приєднавшись до МВФ, Україна взяла на себе такі зобов’язання:

- здійснити лібералізацію цін, перейти на режим ринкового ціноутворення, зняти валютні обмеження і обмеження із зовнішньоекономічної діяльності;

- здійснити приватизацію, структурну та інституціональну перебудову економіки, стати на шлях створення ринкової системи;

- здійснити реформи макроекономічної стабілізації, стримати інфляцію, ліквідувати бюджетний дефіцит і дефіцит платіжного балансу, стабілізувати національну грошову одиницю.

З 1994 року Україна одержувала кредитні ресурси від МВФ відповідно до таких програм:

- механізм фінансування системи перетворень (STF), або системна трансформаційна політика;

- кредити підтримки «Стенд-бай» (SBA);

- механізм розширеного фінансування ( EFF). [4,138]

Серед основних порушень Україною умов надання позики ЕFF було виявлено такі: заниження темпів реформування енергетичного сектора і сільського господарства; подальше стрімке скорочення доходів бюджету; економічний спад, що триває через низькі темпи впровадження реформ держуправління і в реальному секторі; низькі тарифи на житлово-комунальні послуги.

Також МВФ не задовольняє розбалансованість Державного бюджету, яка негативно відбивається на платіжній дисципліні і рівні процентних ставок; низька якість державних витрат; висока вартість і короткостроковість банківських кредитів; нестабільність курсу валюти; значний відплив капіталів.Згодом у зв’язку з поліпшенням стану платіжного балансу держави кредити поступово погашалися, зокрема у 2003 році борг України становив 1,8 млрд. дол. Квота 2006 року була збільшена і становила 1 млрд.372 млн. СПЗ (майже 1929 млн. дол.). [5]

На листопад 2009 року було заплановано виділення Україні четвертого траншу МВФ у розмірі 3,8 млрд.дол. за висновками перегляду програми, проте місія Фонду завершила роботу, не зробивши ніякої позитивної заяви. Така поведінка МВФ Дана дія була спричинена прийняттям закону «Про підвищення соціальних стандартів». Уже на початку 2010 року

Україна і Міжнародний валютний фонд досягли принципової домовленості про реалізацію нової програми співпраці, розрахованої на два роки. Україна і Міжнародний валютний фонд уже узгодили основну текстову частину угоди про співпрацю, згідно з якою нова програма передбачає виділення кредиту обсягом 19 млрд. дол. на 2,5 роки.

Отже Україна все ще має гостру потребу в залученні фінансових ресурсів для можливості продовження процесу реформування економіки та реалізації інвестиційних проектів, а також взаємодії з міжнародними валютно-фінансовими організаціями за іншими напрямами. Але враховуючи занедбаний стан економіки та її кризу, уряду потрібно врахувати той факт, що за борги потрібно розраховуватись.

Список використаної літератури

1. Балаян А. Фінансове забезпечення євроінтегральної політики// Вісник НБУ.- 2008.- №10.- С.58-60.Лесненко П М.,Черепніна О.І. Зовнішньокономічна діяльність України, сучасні тенденції// Актуальні проблеми економіки. – 2009.-№2. С.75-84.

2. www.ukrstat.gov.ua

3. www.imf.org

4. http://www.regnum.ru/news/1232130.html