Письмак В.О.,

аспірантка Харківського національного економічного університету, Україна

Теоретичні аспекти здійснення закупівель в сучасних умовах

На сучасному етапі розвитку підприємств України, закупівельна діяльність відіграє більш важливу роль, ніж десятиліття тому. Закупівлі почали розглядатися не тільки з боку витрат, а й в аспекті задоволення клієнтів. До того ж закупівельна діяльність почала здійснювати істотний вплив на формування конкурентоздатності підприємства, а саме через скорочення матеріальних витрат, що входять у структуру собівартості продукції. Адже у деяких галузях частка вартості закуплених сировини, матеріалів, напівфабрикатів та частин складає 60-70 % собівартості готових виробів [1]. До того ж, рівень розвитку системи закупівель на сучасних машинобудівних підприємствах знижує результати загальної господарської діяльності підприємства. Виходячи з вищезазначеного проблеми управління закупівельною діяльністю підприємств повинні вирішуватись в першу чергу, тому продовжуються активні дослідження економічної природи закупівельної діяльності, уточнюються закономірності розвитку цієї сфери діяльності та визначаються перспективні напрямки її розвитку у відповідності змінюваному зовнішньому середовищу.

Галузь закупівельної діяльності динамічно розвивається і вчені постійно знаходяться у пошуку нових наукових розробок щодо її удосконалення. Так Ф. Котлер концентрує увагу на існуючих змінах на підприємствах та зазначає, що в останні роки через конкурентну боротьбу підприємства підвищують статус відділу закупівель, рішення щодо закупівельної діяльності носять вже стратегічний характер [2]. М. Ліндерс та Д. Бленкхорн підкреслюють в свою чергу, що в майбутньому повинен відбутися перехід від оборонної стратегії, що сформувалася в умовах конкурентної боротьби і спрямована на збереження конкурентоздатності, до наступальної, при якій компанія буде застосовувати творчий підхід для виконання завдань по закупівлям [3]. Еволюція управління закупівлями здійснюється по напрямку від «ери клерків» через перехідний період до «ери стратегів». При чому якщо декілька років тому назад закупівельну діяльність можна було розглядати як «боротьбу постачальників», коли співробітники відділів постачання вели посилену роботу щодо нав’язування своїх умов постачальникам. Сьогодні ж економіка розвинутих країн демонструє етап «комерційного консультування», при якому більшість особливо західних розвинутих фірм проводять переговори сумісно з представником відділу постачання та радяться з ним щодо майбутніх умов ведення бізнесу [4]. В майбутньому вбачається створення етапу «комерційного навчання», який передбачає побудову загальної стратегії підприємства на основі відділу постачання та навчання вище зазначеним відділом всіх інших підрозділів підприємства веденню бізнесу [5]. Тому розгляд проблем закупівельної діяльності промислового підприємства досить важливий на даному етапі її розвитку.

Згідно з теоретичним оглядом джерел, можна констатувати наявність багатьох синонімічних понять в області закупівель. У закордонній логістичній науці й практиці також немає єдиного підходу до термінології досліджуваної області. Зокрема, Д. Дж. Бауерсокс і Д. Дж. Клосс указують: постачання включає закупівлі й організацію зовнішніх поставок матеріалів, виробничих компонентів і/або готових продуктів від постачальника на виробничі або складальні підприємства, склади промислових і торговельних підприємств або в роздрібні магазини. Процес придбання матеріальних ресурсів (товарів) у виробничій діяльності звичайно називають закупівлями, у державному секторі − постачанням, у роздрібній торгівлі й складський господарстві − закупками. Часто цей же процес визначають як «логістика на вході» або «внутрішня логістика» [6].

Також в економічній літературі терміни «закупівля» та «закупівельна діяльність» використовуються як синоніми. Однак автори роботи [7] зазначають, що поняття «закупівельна діяльність» дещо ширше за поняття «закупівля», при цьому звужуючи поняття закупівель до здійснення угоди, що є кінцевою складовою всього процесу закупівельної діяльності. Таке трактування закупівель, на мій погляд, не є виправданим із тієї умови, що у такому випадку закупівлі зводяться лише до договірної практики. А, отже, від закупівель будуть відірвані дуже важливі теми дослідження, а саме закупівельні операції.

Після проведення процесу узагальнення думок вітчизняних та закордонних авторів щодо визначення терміну «закупівельна діяльність», можемо зробити висновок, що вони взаємозамінні та відрізняються текстовою інтерпретацією. Так усі визначення означають скоординований процес, пов’язаний з переміщенням матеріальних ресурсів. Однак в більшості трактувань відсутня основна ціль здійснення цього переміщення – забезпечення безперервного процесу виробництва товарів. В якості діяльності, що спрямована на придбання сировини, напівфабрикатів та послуг, сприймають закупівлі автори роботи [8]. Процес як ключове поняття визначення закупівельної діяльності вбачають М. Ліндерс, Х. Фірон, Ф. Котлер [9].

Таким чином можемо сформулювати визначення закупівельної діяльності підприємства, як системи взаємопов’язаних дій та процесів щодо закупівлі матеріальних ресурсів підприємства певним чином в залежності від галузі, в якій функціонує, та виду підприємства для забезпечення безперервності виробничого процесу та максимального задоволення кінцевого споживача.

Література: 1. І.В. Неуров. Аутсорсинг закупівель: світовий досвід і вітчизняні перспективи //Вісник національного університету «Львівська політехніка». – 2009. - № 640. – с. 155-162. 2. Котлер Ф., Келлер К.Л. Маркетинг менеджмент. 12-е узд. СПб., 2006. – с. 246.]. Король А.Н, Елисеев А.Е. Основные тенденции в развитии закупочной деятельности Эволюция закупок, Supply management, 17 июля 2008 В.Л. Балабанова Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я. – СПб.: Питер, 1999. – 496 с.].