Экономические науки/ 10.Экономика предприятия.

Бірюкова О.В., Карлін О.Л.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Облік доходів і витрат у ринкових умовах набуває стратегічного значення для підприємства. Сьогодні на кожному підприємстві на перше місце ставиться саме результат його діяльності – прибуток чи збиток. Достовірно оцінити результат діяльності підприємства можливо лише за даними бухгалтерського обліку. Саме від повноти та достовірності отриманої керівництвом інформації залежить адекватність прийнятих ним в тій чи іншій ситуації рішень. Тому керівництво підприємств висуває жорстокі вимоги щодо якості організації та веденя обліку фінансових результатів. [1]

Сьогодні в обліку фінансових результатів існує багато протиріч. Це стосується, насамперед, доходів та витрат, які формують фінансових результат діяльності підприємства. Уведення національних облікових стандартів призвело до виникнення багатьох питань стосовно їх практичного використання.

Основною проблемою обліку витрат і доходів підприємства в Україні є проблема повноти та своєчасності їх відображення у системі обліку. На даний момент рівень невідображення доходів в країні коливається від 30 до 70%, а витрат – від 10 до 50%. Найбільша частина витрат, що залишається поза обліком, належить до оплат по оплаті праці. Основними причинами цього є значні відсотки відрахувань до соціальних фондів оплати праці, високий рівень корупції в державних і місцевих органах влади, відсутність дієвої нормативно-правової бази, низький рівень контролю. Що ж стосується доходів підприємства, то найбільшою проблемою є заниження виручки від реалізації продукції, що тягне за собою і заниження бази для оподаткування підприємств податком на додану вартість. [3]

Відсутність єдиної інформаційної бази норм і нормативів для обліку та контролю за витратами і доходами є ще однією проблемою обліку. Адже вітчизняна продукція характеризується значною матеріаломісткістю порівняно з закордонною. Це пояснюється тим, що величезна частка матеріалів, що списується на витрати підприємств, насправді розкрадається чи використовується на виготовлення тіньової продукції, яку підприємство ніяк не відображує в обліку і за яку не платить жодних податків. Нормативна база України є безнадійно застарілою. Створення нової нормативної бази допоможе навести лад в обліці витрат підприємства и не дасть можливості їх завищувати. Розробка і запровадження даної бази стане запорукою елементарної дисципліни та порядку на підприємстві, скоротить суми непродуктивних витрат та необліковуваних доходів. [2]

Облікова політика розробляється і затверджується в кожній фірмі щороку. У ній необхідно закріпити порядок ведення обліку для цілей оподаткування. Податкова політика повинна містити в собі повну і достовірну інформацію про порядок віддзеркалення господарських операцій за звітний період, а також відомості для контролю за правильністю, повнотою і своєчасністю розрахунку і сплати податків до бюджету. У цьому документі кожна компанія встановлює свої особливості податкового обліку, наприклад, такі як порядок формування суми доходів і витрат. [1]

Від того, як фірма враховує доходи, залежить величина її податку на прибуток. Тому їй необхідно прописати в обліковій політиці для цілей оподаткування способи визнання виручки, її класифікацію, а також як відображати доходи, які відносяться до декількох звітних періодів.

Витрати слід визнавати тим же способом, що і доходи: або методом нарахування, або касою. Крім того, в обліковій політиці варто позначити порядок класифікації основних витрат.

До витрат поточного періоду фірма може віднести лише ту частину прямих витрат, яка доводиться на реалізовану в цьому звітному періоді продукцію. Виключенням є випадки, коли діяльність організації пов'язана з наданням послуг. Такі фірми можуть всю суму прямих витрат звітного (податкового) періоду відносити на зменшення доходів від виробництва і реалізації даного періоду. Проте цю можливість їм необхідно закріпити в обліковій політиці.

Непрямі і нереалізовані витрати списують в тому періоді, коли вони виникли. Тому краще встановити мінімально можливий перелік прямих витрат, визначивши критерії віднесення витрат до непрямих.

Є декілька варіантів обліку інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією. Вони признаються на дату розрахунків з контрагентами, або на дату пред'явлення розрахункових документів, або на останній день звітного (податкового) періоду. Отже, компанія може скористатися будь-якій з вказаних дат. Свій вибір вона обов'язково повинна закріпити в обліковій політиці для цілей оподаткування.

Гостро постає проблема постійних розбіжностей, що існують між податковим та бухгалтерським обліком витрат в доходів. Цей недолік призводить до виникнення подвійного обліку доходів і витрат і потребує як найшвидшого усунення шляхом удосконалення чинного законодавства України з цих питань. [2]

Порушені даною статтею проблеми не є вичерпними і потребують доповнень, змін, уточнень та конкретизації. Загалом проблемі обліку витрат і доходів підприємства дуже широкі і впродовж багатьох років ще викликатимуть інтерес у вчених-економістів із урахуванням розмірів і форм підприємств, видів економічної діяльності, системи оподаткування та організаційно-правових форм.

Література:

1. Дерій В. Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - № 4. - С. 7 – 11

2. Моссаковський В. Система контролю витрат виробництва за сучасних умов/В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002. – № 9. – C. 225.

3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік [навч.пос.]/ Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.