Економіка/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки
К.е.н., доцент Михайловська О. В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
Україна
Манюк А. М.
Буковинська державна фінансова академія, Україна
«Сучасний стан інвестиційної привабливості
України»
Актуальність теми. Забезпечення
сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної
важливості, від реалізації якого залежить соціально-економічна динаміка,
ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій
основі національної економіки. Україна зі свого боку потребує іноземних
інвестицій, а іноземні інвестори хочуть вкладати свої кошти в нашу державу і
мають на це певні причини, серед яких: наявність значних ринків збуту;
наявність дешевої робочої сили; сприятливе стратегічне розміщення.
Аналіз публікацій. Дослідженням
проблеми забезпечення економіки України інвестиційними ресурсами в сучасних
умовах присвячено наукові праці таки вчених-економістів, як Брукінг Е., Драган
І.В., Каракай Ю., Попельнюхов Р.В., Шосталь С.О., Пельтек Л.В., в яких
відображено оцінку інвестиційної привабливості країни та здійснювані в ній інвестиційні
процеси.
Мета дослідження.
Метою дослідження є формування обгрунтованих пропозицій та реконмендацій,
спрямованих на функціонування інвестиційних процесів в економіці країни.
Результати дослідження. Аналіз
найвідоміших підходів до оцінки інвестиційної привабливості країн показує, що
міжнародні агенства як основні параметри використовують макроекономічні
показники, а саме: динаміку приросту і структуру ВВП, стану платіжного балансу
країни, фінансового ринку, обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу.
Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками
якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн, тому й надалі суттєво
відстає від основних конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку. [1]
Розглянемо структуру здійснених
прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 1 січня
2010 року, іноземними інвесторами внесено 40026,8 млрд. дол. США. Інвестиції
надійшли зі 125 країн світу. До десяти основних країн-інвесторів входять:
-
Кіпр –
8 593,2 млн. дол. США;
-
Німеччина –
6 613,0 млн. дол. США;
-
Нідерланди –
4 002,0 млн. дол. США;
-
Російська
Федерація – 2 674,6 млн. дол. США;
-
Австрія –
2 604,1 млн. дол. США;
-
Сполучене
Королівство – 2 375,9 млн. дол. США;
-
Франція –
1 640,1 млн. дол. США;
-
Сполучені Штати
Америки – 1 387,1 млн. дол. США;
-
Віргінські
Острови – 1 371 млн. дол. США;
-
Швеція –
1 272,3 млн. дол. США.
Проілюструємо розміри інвестицій в
Україну та розміри інвестицій надані Україною у деякі країни Європейського
союзу станом на 01.01.2010 року.
Рис. 1. Прямі
інвестиції з України в країни ЄС (млн. дол. США)
Рис. 2. Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС (млн. дол. США)
Значні обсяги іноземних інвестицій
зосереджено на підприємствах промисловості – 23,0 % загального обсягу
прямих інвестицій в Україну, у т. ч. переробної – 19,7 %. Серед
галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у виробництво
харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів; металургійне виробництво та
виробництво готових металевих виробів; хімічну та нафтохімічну промисловість, а
також машинобудування.
У фінансових установах
акумульовано 21,0 % обсягу прямих інвестицій, ще 10,6 % – у
підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів
особистого вжитку, а також 10,2 % – в організаціях, що здійснюють операції
з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям. [4]
Таблиця 1
Інвестиційна привабливість галузей
народного господарства України
|
Групи галузей за інвестиційною привабливістю |
Перелік галузей промисловості за окремими групами |
|
1. Пріоритетні за
рівнем інвестиційної
привабливості |
1.1. Металургія
(кольорова і чорна) 1.2. Обслуговування
населення 1.3. Торгівля |
|
2. 3 достатньо
високою інвестиційною
привабливістю |
2.1. Нафтодобувна і
газова промисловість 2.2.
Машинобудування і металообробка 2.3. Цементна
промисловість 2.4. Виноробна
промисловість |
|
3. 3 середньою
інвестиційною привабливістю |
3.1. Хімічна і
нафтохімічна промисловість 3.2. Виробництво
збірного залізобетону 3.3. Вовняна
промисловість 3.4. Виробництво
плодоовочевих консервів 3.5. Масложирова
промисловість |
|
4. 3 низькою інвестиційною привабливістю |
|
Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях
більш ніж 100 млрд. дол. США. Прогнози
незалежних експертів щодо реального обсягу іноземних інвестицій на 2010 р. буде
більшим, ніж у 2009 р., але показників 2008 р. ($10,9 млрд) Україні досягти не
вдасться. Обсяг прямих іноземних інвестицій за підсумками 2010 р. складе
близько $6 млрд. Основні вкладення будуть здійснюватися в підприємства АПК,
харчової, переробної та фармацевтичної галузей, а також рітейл. [2]
Значна розбіжність у поглядах
експертів спостерігається в
оцінках темпів приросту
інвестицій: варіація значення
від “мінус” 7%
до “плюс” 40%.
Але загалом прогнозуючі
організації припускають вирішення
у 2010 році проблем банківської сфери як в середині країни, так і на
зовнішніх ринках. Покращиться доступ
до кредитних ресурсів
та посилиться довіра
до банківської системи
з боку населення і бізнесу,
що позитивно відображатиметься
на відновленні виробничої діяльності корпоративного сектору. В той же час, зростанню
обсягів залучених кредитних ресурсів сприятиме
їх помірне здешевлення
– прогнозується зниження
усередненого значення ставок банків за кредитними операціями.
Поряд з цим, поступово зростатиме
притік іноземного капіталу як у вигляді прямих іноземних інвестицій, так і
портфельних інвестицій. Так, консенсусна оцінка чистого притоку обсягів прямих
іноземних інвестицій становитиме
7,2 млрд. дол.
США., або 5,4%
від ВВП. Максимальне
значення становить 13,5
млрд. дол. США, мінімальне – 4 млрд. дол. США. Крім того,
за прогнозами учасників семінару передбачається, що в умовах рефінансування та реструктуризації значної частини
зовнішніх запозичень корпоративного сектору
обсяги надходжень нових
кредитів перевищуватимуть суму
платежів по виплаті
відсотків та погашення
основної суми зовнішнього боргу. Це відповідно відобразилось на
усередненому значенні сальдо рахунку
операцій з капіталом,
яке прогнозується позитивним на рівні “плюс”
3,7 млрд. дол.
США з варіацією значення від “мінус” 4,4 млрд. дол. США до “плюс” 20,5
млрд. дол. США.
Також зростанню інвестицій сприятиме
продовження реалізації проектів
по підготовці до
проведення в Україні фінальної
частини чемпіонату Європи
2012 року з футболу;
проведення виваженої соціальної політики, яка
передбачатиме підвищення рівня
соціальних стандартів адекватно
зростанню інфляції; впровадження антикризових заходів,
спрямованих на структурну
перебудову економіки, покращення інвестиційного клімату та
посилення конкурентоспроможності економіки.
Одним із
перспективних напрямів для залучення інвестицій – як і з внутрішніх, так і з
зовнішніх джерел є розвиток венчурного інвестування.
Переваги венчурного інвестування
як головного джерела фінансування у сфері інноваційного бізнесу полягає у тому,
що підприємства, що розвиваються, можуть отримати інвестиції тоді, коли інші
фінансові інститути утримуються від ризикованих капіталовкладень.
Нині в Україні венчурні фонди є
особливим інститутом інвестування. Вони віднесені до інститутів спільного
інвестування (ІСІ), хоча й не мають прямого відношення до спільного
інвестування та фондового ринку. Їм надані особливі повноваження та податкові
пільги у порівнянні із іншими типами ІСІ. Проте вітчизняний венчурний капітал
не інвестує в інноваційні проекти, оскільки інвестиції в інші галузі
традиційної економіки мають надвисокий рівень доходності за відносно короткий
термін інвестування за умов низького рівня ризику.
За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу,
питома вага венчурних фондів у загальній кількості ІСІ складає 75,4% . За
даними УАІБ, їх кількість станом на кінець II кварталу 2009 року
складала 727 фондів. Сукупна вартість їх активів на початку 2009 року
складала 58,7 млрд. грн. Вітчизняні венчурні фонди інвестували
переважно у підприємства таких галузей як будівництво, нерухомість, торгівля та
ін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2008 № 447
затверджено Державну цільову економічну програму «Створення в Україні
інноваційної інфраструктури» на 2009–2013 роки, яка передбачає утворення
венчурних фондів інвестування інноваційної діяльності за рахунок недержавних
коштів та комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних
фінансово-кредитних установ в регіонах за кошти місцевих бюджетів.
З метою опрацювання питань щодо
створення необхідних умов для інституційного забезпечення венчурного
фінансування інноваційної діяльності наказом Держінвестицій від 10.07.2009
№ 33 утворено робочу групу з питань створення венчурного фонду
інвестування інноваційної діяльності, в рамках роботи якої здійснюється аналіз
сучасного стану венчурного інвестування в Україні та вивчення досвіду інших
країн щодо розвитку інвестування в інноваційну діяльність, з метою адаптації
найкращих аналогів.
В Україні функціонує досить
розгалужена інвестиційна інфраструктура: фондові, товарні та універсальні біржі,
депозитарії, зберігачі, реєстратори, інформаційно-консультаційні центри,
банки, інноваційні та інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, агентства
розвитку бізнесу, технологічні та науковий парки, науково-консультаційні центри
інвестицій i міжнародного бізнесу, небанківські фінансово-кредитні установи,
торговці цінними паперами, інститути спільного інвестування і компанії з
управління активами, недержавні пенсійні фонди, адміністратори НПФ, страхові
компанії тощо. Станом на 1 жовтня 2009 року в Україні діяло 968 інститутів спільного інвестування, що
досягли нормативів, із них 730 (75,4 %) – венчурні фонди. [3]
Зокрема в Україні діють та
співпрацюють такі фінансові, управлінські, впроваджувальні організації у сфері
інвестицій та інновацій як:
1) Національне агентство України з
питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів
(НАЕР, Україна) є центральним
органом виконавчої влади.
Основними завданнями НАЕР є:
·
проведення
єдиної державної політики у сфері ефективного використання енергетичних
ресурсів та енергозбереження;
·
забезпечення
збільшення частки альтернативних видів палива у балансі попиту та пропонування
енергоносіїв;
·
створення
державної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту
енергоносіїв, удосконалення системи обліку та контролю за споживанням
енергетичних ресурсів;
·
забезпечення
функціонування єдиної системи нормування питомих витрат енергетичних ресурсів у
суспільному виробництві.
2) Державна інноваційна
фінансово-кредитна установа (ДІФКУ, Україна). Метою ДІФКУ є здійснення фінансової підтримки
суб’єктів господарювання різних форм власності в рамках державної інноваційної
політики. У своїй діяльності ДІФКУ керується чинним законодавством України, у
тому числі Законом України «Про інноваційну діяльність».
ДІФКУ сприяє зміцненню економіки
України, залучаючи зовнішні та внутрішні кредитні та інвестиційні ресурси, і
направляє їх на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів у
стратегічних галузях економіки.
3) Товариство з питань технічного
співробітництва (Deutsche
Gesellschaft für Technische Zusammenarbeit, GTZ, Німеччина) – державне
підприємство, що виконує замовлення Федеральних міністерств уряду ФРН щодо
співробітництва з іноземними державами.
Основними завданнями
співробітництва в Україні, в першу чергу, є економічні реформи та будівництво
ринкової економіки. Компонентами цього співробітництва є консультування уряду в
економічно–політичних сферах, зокрема: регіональна політика та децентралізація,
сприяння приватному господарству та фінансовій системи, а також професійна
освіта. Оскільки німецько-українському співробітництву надається велике значення,
КФВ Банк розвитку та GTZ відкрили спільне місцеве бюро проектів у Києві.
4) Нідерландсько-українська стала
енергетична платформа (Netherlands-Ukrainian
sustainable energy platform, NUCEP, Україна – Нідерланди) об’єднує
нідерландські та українські організації та сприяє втіленню спільних проектів в
галузі відновлювальної енергетики, включаючи енергозбереження в міському
господарстві України.
Місія NUCEP полягає у наданні
українським організаціям ефективного доступу до голландських технологій,
досвіду розробки проектів та фінансування. Основним фокусом NUCEP є втілення
проектів енергозбереження в міському середовищі в Україні, включаючи приватні,
комунальні і громадські об’єкти. NUCEP представляє в Україні весь сектор
енергозбереження Нідерландів, що охоплює комерційні, галузеві та державні
організації. Членами платформи NUCEP є голландські компанії у сфері енергетики,
енергозбереження та відновлювальної енергії, які націлені на співпрацю в
Україні.
Співпраця України та Королівства
Нідерланди у сфері енергозбереження буде здійснюватися через безпосередню
взаємодію регіональних центрів інноваційного розвитку Держінвестицій та
відповідних компаній Нідерландів.
5) Корпорація SINTEF (SINTEF Group, Норвегія) – найбільша
дослідницька організація в Скандинавії.
Метою корпорації є участь у
створенні добробуту і стійкого розвитку суспільства шляхом розробки для
споживачів рішень, заснованих на дослідженнях у сфері технологій, медицини,
природних та суспільних наук.
6) Північна екологічна фінансова
корпорація (NEFCO,
Скандинавія) – міжнародна фінансова установа, створена урядами Норвегії, Данії,
Фінляндії, Ісландії та Швеції.
Нині NEFCO надає фінансову
підтримку у реалізації у країнах Центральної та Східної Європи, включаючи
Росію, Білорусь та Україну, широкого спектру економічно привабливих проектів у
різних сферах, зокрема: хімічна, металообробна, харчова промисловість, сільське
господарство, енергетика, комунальне господарство, управління відходами,
боротьба з радіоактивним забрудненням тощо.
Існуючі в Україні перешкоди
реалізації пріоритетів формування інвестиційного клімату мають системний
характер і охоплюють правову, економічну, науково-технологічну та фінансову складові,
зокрема:
1. Відсутність в Україні сталої
стратегії та національного плану дій.
2. Обмеженість потенціалу
залучення ПІІ в Україну через приватизацію державних підприємтсв.
3. Переобтяженість регуляторними
нормами та складність податкової системи. В Україні нараховується 98 видів
податкових платежів, при цьому підприємтсво має заповнити 92 сторінки
податкових декларацій, тоді як середній у світі показник становить 35 сторінок.
4. Суттєве податкове навантаження.
Ставка податку на прибуток в Україні (25 %) є вищою, ніж у багатьох країнах
Центрально-Східної Європи.
5. Недіяздатність механізмів
забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту
інвесторів. За рейтингом захищеності прав власності, складеним Property Rights Alliance, Україна серед 70 найбільших країн світу посіла 58 місце.
6. Низький рівень ефективності
законодавства з питань корпоративного управління.
7. Негативний міжнародний імідж
України, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних
історій.
Висновки. У
результаті покращення інвестиційного клімату інвестиційний попит стане ресурсом
збільшення попиту на гроші, що балансуватиме їх пропозицію, оскільки остання
може зростати за рахунок процесів, які багато в чому є скороченими для України.
Серед них:
-
трансферт валюти
від експорту робочої сили;
-
зниження рівня
доларизації економіки внаслідок поступовго зміцнення національної валюти;
іноземні капіталовкладення;
-
корпоративні та
муніципальні позики за кордоном;
-
кошти від
приватизації, особливо великих підприємств, які на даному етапі будуть активно
надходити від нерезидентів, що мають намір придбати власність в Україні.
Також, Україні не варто
відмовлятися від спеціальних режимів інвестиційної діяльності. Успішне
здійснення політики спроможне призвести до створення високотехнологічних
кластерів в Україні, розширення експортного потенціалу держави та зупинення
відтоку кваліфікованих спеціалістів за кордон.
Одним з найважливіших факторів у
процесі інвестування виступає ефективність нормативно-правового регулювання
процесй залучення. Неузгодженість правового поля інвестицій в Україні гальмує
та інколи унеможливлює залучення останніх, що у свою чергу позначається на
еконогомічній стагнації економіки України.
Тому специфіка теперішньої
ситуації в країні полягає в тому, що необхідні зміни потрібно провести в
якомога коротші терміни, оскільки Україна повинна забезпечити сприятливий
інвестиційний клімат для бізнесу, з огляду на участь, зокрема, в проекті Євро
2012.
Література:
1. Брукінг Е. Інвестиційний
потенціал: ключ до успіху у новому тисячолітті, Питер, 2007, 150 с.;
2. Гайдуцький П., Каракай Ю.,
Грамотнєв В., Суярко С., Баліцька В. Інвестиційний клімат в Україні, 2008, с. 246;
3. Драган І.В. Оцінка сучасного
стану залучення іноземних інвестицій в Україні // Інвестиції: практика та
досвід. - № 18. – 2009. – с. 3 – 6;
4. Пельтек Л.В. Державне
регулювання розвитку венчурного бізнесу в інвестиційній сфері // Економіка та
держава. - № 3. – 2009. с. 77 – 79;
5. Попельнюхов Р.В. Інвестиційна
привабливість економіки України (інвестиційний клімат) // Інвестиції: практика та
досвід. - № 21. –2009.– с.24–28;
6. Шосталь С.О. Джерела та напрями
залучення інвестицій в економіку України // Економіка та держава. - № 9. –
2009. – с. 89 – 91;