Буковинська державна фінансова академія

 

Реорганізація підприємства в умовах світової фінансової кризи та основні фінансові домінанти її здійснення

 

Світова фінансова криза з новою силою актуалізувала питання вдосконалення теоретико-методичного забезпечення антикризового фінансового управління. Одним зі специфічних напрямків антикризового менеджменту крупних компаній є їх реструктуризація.

Окремі аспекти реструктуризації підприємств досліджуються у працях бага­тьох українських науковців, зокрема О. Амоші, М. Білик, С. Довбні,        І. Зятковського, О. Ковальова, І. Отенко, Н. Москаленко, увага яких концентрується передусім на обґрунтуванні організаційно-економічного механізму реструктуризації, діагностиці фінансового стану підприємств, удосконаленні планування відповід­них заходів.

Під домінантою (від лат. "dominans") розуміється найважливіша складова частина певної системи, явища чи процесу. Термін «фінансові домінанти реструктуризації» означає, таким чином, пріоритети, головні цілі, принципи й заходи фінансового характеру, що є складовою процесу реструктуризації підприємства [1].

Дослідження сутності реструктуризації, її напрямків і видів дає підстави виокремити такі характерні ознаки цього інструмента фінансового управління:

a)     реструктуризація повинна бути спрямована на створення підприємством доданої вартості;

b)    може проводитись як на підприємствах, що перебувають у скрутному фінансовому становищі (тобто виступати інструментом фінансового оздоровлення), так і на успішно діючих підприємствах, які мають великий потенціал зростання;

c)     може бути спрямована на вдосконалення внутрішньогосподарських фінансово-економічних відносин та на адаптацію діяльності підприємства до зовнішнього середовища;

d)    включає комплекс заходів із оновлення й поліпшення різних параметрів економічного стану та сфер діяльності компанії (виробництва, організаційної структури й управління, активів, пасивів) [2].

Виокремлюють активну й пасивну реструктуризацію. За пасивної відсутні стратегічні орієнтири, а відповідні заходи мають захисний характер та спрямовані на забезпечення виживання підприємства в короткостроковому періоді. Активна реструктуризація характеризується наявністю обґрунтованої стратегії розвитку, спрямована на досягнення життєздатності в довгостроковому періоді та передбачає широке використання інновацій, що мають забезпечити безперервне зростання ефективності [3].

Залежно від типу фінансово-економічних відносин, на вдосконалення яких спрямована реструктуризація, її доцільно поділяти на внутрішню й зовнішню. Внутрішня реструктуризація спрямована на вдосконалення й адаптацію внутрішньовиробничих фінансово-економічних відносин, на розв'язання внутрішніх конфліктів із метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Зовнішня реструктуризація спрямована на поліпшення фінансових відносин між підприємством і зовнішніми групами інтересів, у тому числі власниками, кредиторами, конкурентами, державою. Вона веде до зміни характеру економіко-правових відносин компанії як із зовнішніми, так і з внутрішніми їх учасниками.

Дослідження фінансових аспектів реструктуризації підприємств буде неповним, якщо не врахувати особливостей вітчизняної практики поглинань і рейдерства, яке активно прогресує. Основною причиною рейдерства є небажання інвестора сплачувати справедливу ринкову вартість за придбання контролю над юридичною особою [4]. За експертними оцінками середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні становить близько 1000%.

Пріоритетними заходами в рамках внутрішньої й зовнішньої реструктуризації підприємства є:

1)     консолідація капіталу, в тому числі через залучення партнера для цього;

2)     реструктуризація активів на основі переведення найзначніших із них у пов'язані підприємницькі структури;

3)     спільне використання активів як компенсація за відмов від недружнього злиття;

4)     реструктуризація пасивів на основі проведення закритої емісії акцій із закритим розміщенням [5].

Важливим завданням при реструктуризації підприємств є створення умов для нейтралізації можливих конфліктів інтересів між власниками й топ-менеджерами, між адміністрацією підприємства й керівництвом децентралізованих підрозділів. Ідеться про вдосконалення внутрішньо-господарських фінансових відносин, адже існуючі на більшості підприємств організаційні структури не дають змоги визначати результати діяльності в розрізі окремих видів продукції чи структурних підрозділів, що знижує мотивацію менеджерів підрозділів та не сприяє ефективному функціонуванню підприємств у цілому. Для розв'язання цього завдання треба сформувати гіпотетичний внутрішній ринок, за якого продукція не передається від одного підрозділу підприємства до іншого, а умовно реалізується.

Актуальна ринкова ціна таргет-підприємства може істотно змінитися під впливом інформації про плани реорганізації. Таким чином, слід розрізняти індивідуальну ринкову ціну компанії за відсутності планів реорганізації та ринкову ціпу, яка формується під впливом інформації щодо майбутньої інтеграції.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що місце реструктуризації підприємств у системі корпоративних фінансів визначається фінансовими домінантами реструктуризації, якими в загальному вигляді є:

1.       Вдосконалення внутрішньогосподарських фінансових відносин та децентралізація фінансової відповідальності;

2.       Переорієнтація систем мотивації й оцінки ефективності діяльності на вартісні оціночні показники;

3.       Створення стратегічних передумов для залучення капіталу на зовнішніх ринках;

4.       Підвищення рівня концентрації капіталу бізнес-структур;

5.       Забезпечення формування доданої вартості за результатами реструктуризації;

6.       Вдосконалення фінансових відносин між підприємством і стейкхолдерами, зокрема власниками, кредиторами, конкурентами, державою.

 

Список використаної літератури:

1.   Довбня С.Б. Методические основы и направления реструктуризации предприятий в про­мышленности [Моногр.] / C.Б. Довбня. – Д.: Наука и образование, 2002. – С. 41;

2.   Стецько M. Використання «сигналів» з ринку капіталів для прийняття фінансових рі­шень /  М. Стецько // Світ фінансів. – 2007. - Вип. 1.             – С. 116-123;

3.   Отенко И.П. Организационно-экономический механизм реструктури­зации предприятия [науч. изд.] / И.П. Отенко, Н.А. Москаленко. – X.: ХНЭУ, 2005. – 338 с.;

4.   Масалаб P.M. Роль держави у боротьбі з рейдерством / Р.М. Масалаб, А.В. Почтаренко // Экономичес­кие проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. – Донецк, 2007. – С. 40-41.