Каурова О.Г. студентка 4 курсу

Науковий керівник - к.е.н., доц. Цуркан І.М.

Національний гірничий університет, Україна

УМОВИ ТА НАСЛІДКИ ПРИЙНЯТТЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Щодо запровадження обов'язкового медичного страхування в Україні, варто зазначити, що серед науковців існує суперечка навколо питання часу запровадження загальнообов'язкового державного соціального страхування. З огляду останніх подій можна сказати, що найбільшу підтримку отримала група науковців та урядовців, які виступають за якнайшвидше впровадження цього виду страхування. З-поміж них: В.М Лехан, В.М. Войцехівський, В.В. Рудень, Н.Є. Буркат, С.І. Загаєвський та інші, а також більшість урядовців. Основними аргументами, які вони висувають щодо впровадження обов'язкового медичного страхування є – відхід від залишкового принципу фінансування охорони здоров'я, підвищення конкуренції на ринку, покращення якості медичних послуг. Опоненти цих науковців вважають, що кризові явища в економіці минулих років та майбутня кон'юнктура ринку не дадуть змогу сформувати страхові фонди для забезпечення всіх нагальних потреб населення України [1].

Необхідна умова прийняття та втілення Закону про загальнообов’язкове державне медичне соціальне страхування – виведення офіційної заробітної плати працівників із «тіні», адже відомо, що значна частина роботодавців продовжує видавати основну заробітну плату в конвертах. Нині «тіньова» зарплата в Україні сягає понад 50 %. Якщо це не буде призупинено, то фактично працівники будуть застраховані на мізерні суми. Для того щоб єдиний Медичний фонд нормально функціонував, «у тіні» не може перебувати більше 20 % заробітної плати [2].

Основна мета ОМС полягає у зборі й капіталізації страхових внесків і наданні за рахунок зібраних коштів медичної допомоги всім категоріям громадян на законодавчовстановлених умовах і в гарантованих розмірах. Тобто, з одного боку, це складова частина державної системи соціального захисту поряд із пенсійним, соціальним страхуванням та страхуванням з безробіття. З іншого боку, ОМС є фінансовим механізмом забезпечення додаткових до бюджетних асигнувань коштів на фінансування охорони здоров'я і оплату медичних послуг. Необхідно зауважити, що до сфери ОМС входить тільки медичне обслуговування населення. Відшкодування заробітку, втраченого під час хвороби, здійснюється вже в межах іншої державної системи - соціального страхування - і не є предметом ОМС.

Обов'язкова форма медичного страхування використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має громадська охорона здоров'я, а добровільна - там, де поширені приватні страхові програми. Принцип обов'язкового медичного страхування діє у Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах. В Ізраїлі та Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, а обов'язкове існує лише відносно осіб окремих професій [3].

Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки стабільному надходженню коштів до страхового фонду [4].

Загальнообов'язкове державне медичне страхування повинне забезпечити рівні можливості всіх громадян щодо реалізації їхніх конституційних прав на ефективне медичне обслуговування. Своєю чергою, цей вид страхування має вирішити такі завдання: за рахунок запровадження збирання на загальнообов'язкове державне медичне страхування залучити додаткові позабюджетні джерела фінансування; визначити правові, соціальні, організаційні засади загальнообов'язкового державного медичного страхування населення в Україні; створити умови для вирівнювання обсягу та якості медичної допомоги, що надається громадянам на всій території України; забезпечити захист інтересів застрахованих осіб [5].

Запровадження обов'язкового медичного страхування в Україні потребує:

● законодавчого врегулювання кола платників страхових внесків і бази для їхнього нарахування, порядок збирання страхових внесків, їхню величину, облік і розподіл, а також фінансову участь застрахованих осіб у формуванні страхового фонду;

● здійснення низки заходів щодо оптимізації мережі лікувальних закладів з метою уникнення необґрунтованих витрат на утримання надлишкових приміщень та персоналу;

● забезпечення збалансованості обсягів послуг обов'язкового медичного страхування з його фінансуванням. Для цього повинно бути розроблено багаторівневу програму медичного страхування з переліком послуг, що мають надаватися всьому населенню безкоштовно в обсязі базової програми обов'язкового медичного страхування, та переліком послуг, що мають надаватися понад цього у рамках добровільного медичного страхування, або за рахунок власних коштів громадян.

Основними позитивними наслідками, що очікуються від прийняття закону про загальнообов’язкове державне соціальне страхування , є:

– створення прозорих механізмів фінансових, правових і соціально-економічних взаємовідносин між лікарнями та пацієнтами;

– розв’язання державою проблеми організації соціально справедливої системи охорони здоров’я;

– надійність планування та рівномірність надання ресурсів на потреби системи охорони здоров’я;

– доступність медичної допомоги для всіх;

– оптимізація використання ресурсів системи охорони здоров’я [6].

Литература:

1. Карпишин, Н.І. Обов'язкове медичне страхування в Україні: проблеми та перспективи [Текст] / Н.І. Карпишин // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. – у 4-х томах. – Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ. – 2004. – Т. 1, вип. 190. – С. 302 -

2. Поліщук, Є. М. Медичне соціальне страхування: проблема системи потребує системного вирішення [Текст] / Є. М. Поліщук // Соціальне страхування. – 2008. – № 2. – С.13–16.

3. Стеценко, В. Організаційно-правові засади медичного страхування: зарубіжний досвід та пропозиції для України [Текст] / В. Стеценко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. –с.10-13.

4. Яковлєва, Т. Соціально-правові передумови запровадження обов’язкового медичного страхування [Текст] / Т. Яковлєва // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 11. – С.71-74.

5. Макарова, О.В. Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки [Текст] : монографія / О.В. Макарова. – К. : Ліра-К, 2004. – 328 с.

6. Василенко, П. Медичне страхування: реалії та проблеми [Текст] / П. Василенко // Соціальне страхування. – 2008. – № 3. – С.112–113.